18. Філософська думка в Україні

А) На всіх етапах розвитку укр.філ. її спецефічна традиція виражається в зосередженні на морально-етичній проблематиці, її кордоцентризмі. Ця традиція зароджена в рамках культури Київської Русі. Вагомий вплив на її розвиток мало хрещення Русі, яке залучило її до світової культури. Ця подія призвела до того, що через Візантію в культури давніх русичів входить антична філ., християн. літ-ра. Але основна маса населення продовжувала вірити у язичницьких богів. Це зумовило той факт, що філ. Київ.Русі на перших етапах розвитку мала більш просвітницький характер, тому давньоруські автори писали твори у вигляді послань, прововідей, звертань. Основною проблемою філ. цього періоду є людина, смисл її буття, розуміння людського щастя та шляхів його досягнення. Філ. думка періоду К.Р. виражена у джерелах: «Повість временних лет» (Х ст.), «Слово о полку Ігореві», «Ізборники Святослава», «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, який вперше розглядає проблему смислу людського життя, свободи людини і світі. Однією з найяскравіших постатей серед діячів ХІІ ст. є Кирило Туровський, який також звертається до проблеми людини. В період XIV-XVІ ст. в літературі виражається одна із рис укр.світогляду - екзистенціональна орієнтація на внутрішнє, на духовне життя людини та поширюються ідеї ісіхазму – єднання людини з Богом шляхом внутрішього самозаглиблення. Проблеми моральної філософії знаходить своє продовження в Києво-Могилянській академії, яка була створена завдяки зусиллями митрополита Петра Могили у 1632 р. Тут завершується становлення професійної філософії. Більшість мислителей Академії тяжіли до антропологічної проблематики. Центральні проблеми в цей період - проблема духовного світу людини, ідея громадянського гуманізму.

Розвивається література полемістів (І. Вишенський), що боролися зі спробами ополячити укр. народ і привести його у католицьку віру. Класичний період розвитку укр.ф-ї – ХVІІ-ХІХ. Засновником вважають Г. Сковороду. ХІХ – укр. університетська ф-я. Продовження екзистенціальної традиції - М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. Новітня українська ф-я – Микола Бердяєв, Леся Українка, М. Коцюбинскький, Павло Копнін, Лев Шестов.

Б) філософське вчення Д. Чижевського.

Видатний дослідник історії укр. ф-ї. Дав опис рис національного характеру укр. народу, що відобрази-лись у специфіці укр.філософствування. Серед них він, зокрема, виділяє такі як емоціоналізм та ліризм, сентименталізм та естетизм, неспокій та психічна рухливість, індивідуалізм, прагнення до свободи, релігійність. При цьому він відзначає, що ці риси можуть мати як позитивні, так і негативні прояви.

Філософські вчення Д. Чижевський поділяв на раціоналізм та емоціоналізм, залежно від того, що мислиться формою життя людини – розум чи емоції.

Загальне розуміння ф-ї Чижевський виводив з її традиційного визначення як «любові до мудрості». Основне в філософії – пошук сенсу життя в цілому, а також сутності світу. Ф-я може поставати як матеріа-лізм або спіритуалізм.

Розвиток ф-ї Чиж. розглядав як розвиток духовної історії, де філософія є самоусвідомленням народом своєї культурної самобутності.