Семінарське заняття № 2

Тема 3. Школи і міждисциплінарний статус глобалістики План заняття

1. Основні школи сучасної глобалістики.

2. Становлення теоретичної бази глобалістики.

3. Міждисциплінарний статус глобалістики.

Навчальні цілі : поглибити і систематизувати знання студентів з питань становлення теоретичної бази глобалістики, концепціїсвітової системи / світового суспільства, глобальної соціології, дихотомічної типології соціальної організації: «локальне / глобальне».

Проблемні питання для обговорення

1. Розкрийте суть дихотомічної типології соціальної організації «локальне / глобальне» ?

2. Що означає глобальна інституціоналізація світа та її співвідношення з категорією «інституціоналізація» ?

3. Яким чином проявляється локалізація глобальності ?

4. Характеристика теорії світового суспільства ризику У. Бека.

5. Які складові глобального культурного потоку досліджує А. Аппадураї?

6. Особливості трактування терміна «глобалізація» Г. Терборном у його теорії глобальної соціальності.

7. У чому суть дискурсу віртуалізації ?

8. Яким чином М. Уотерс здійснює заміщення дихотомії «локальне / глобальне» дихотомією «територіальне / детериторизоване» у своїй праці «Глобалізація» (1995 р.).

Тести

1. Термін «віртуалізація економічної діяльності» стає суттєвим елементом в теоріях глобалізації завдяки вченим:

а) А. Сену, М. Веберу;

б) У. Беку, Р. Робертсону;

в) Й. Шумпетеру, М. Кастельсу;

г) К. Поланьї, Т. Веблену.

2. Поняття транснаціонального соціального простору дозволило вченому У. Беку поєднати під спільною назвою «глобалізація» процеси у сферах:

а) політики, економіки, культури, екології;

б) космобіології, культури, медицини;

в) історії, політики, екології;

г) науки, культури, освіти.

3. М. Уотерс у своїх працях констатує, що менше під вплив глобалізації підпадають:

а) фінансовий ринок і споживання;

б) товарне виробництво і ринок праці;

в) товарне виробництво і фінансовий ринок;

г) ринок праці і споживання.

4. За теорією А. Аппадураї, у процесі глобалізації формується «глобальний культурний потік», який складається із:

а) етнопростору, технопростору;

б) фінансового простору;

в) медіа-простору, ідео-простору;

г) усі відповіді є вірними.

5. Першим вченим, який почав оперувати розбіжністю реального та віртуального у процесі дослідження глобальних проблем був:

а) Л. Склер;

б) Ж. Бодрійяр;

в) Е. Гідденс;

г) Г. Тернборн.

Теми для підготовки доповідей та презентацій

1. Школи сучасної глобалістики.

2. Дихотомічна типологія «локальне / глобальне» у теоріях глобалістики.

3. Трактування терміна «глобалізація» у дослідженнях вчених-глобалістів.

4. Дискурс віртуалізації у глобалістиці.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Перше питання передбачає вивчення усю множину напрямів (шкіл) сучасної глобалістики, зокрема:

- еколого-економічна школа (П. Екінс, X. Гендерсон, X. Дейлі, П. Хокінс, Е. Ловінс, Р. Норгаард, Л. Браун) Доводиться можливість поєднання екологічних та економічних інтересів у процесах глобального розвитку;

- школа універсального еволюсіонізму (М. Моісеєв), яка наголошує на тому, що глобальна природа є самоорганізованою системою, реакція якої є хоча й непрогнозованою, але неминучою у довгостроковому плані;

- школа глобальної екології, яка розробляє теорію глобальних рішень і компромісів, науково обґрунтовує модель глобальних наслідків ядерної війни, ядерної зброї, «ядерної зими», а також соціологію глобального компромісу;

- школа контрольованого глобального розвитку (Д. Гвішіані). Ця школа передбачає реалізацію програми «Моделювання глобального розвитку» з метою створення системи моделей альтернативного глобального розвитку та рекомендацій з вибору оптимальних стратегій управління;

- школа міжнародної політичної економії (С. Стрендж, Е. Хеллайнер, Р. Андерхілл, Ф. Черні, Л. Вейс, Т. Пемпел, Т. Скопол, П. Евене, Д. Хелл, П. Катценштайн). Відслідковує формування глобального економічного, правового та політичного простору поряд зі становленням нового світогосподарського порядку;

- школа економічної соціології (Ф. Бродель, М. Вебер, Т. Веблен, Е. Дюргейм, К. Поланьї, І. Шумпетер, М. Грановетер, М. Кастельс, Р. Сведберг, А. Сен, А. Турен, Р. Холлінгсворт, Ф. Шміттер, В. Штрек, А. Етціоні) зазначає, що економіка тісно пов’язана з іншими сферами суспільного життя, а економічні процеси визначаються сукупністю суспільних інститутів.

У другому питанні потрібно вияснити, що перші докладно розроблені теоретичні моделі глобалізації були створені на рубежі 1980 – 1990-х рр. на стику конкуруючих форм дискурсу – дискурсом В основу всіх теорій глобалізації покладена дихотомічна типологія соціальної організації: «локальне/глобальне». У межах цієї типології суспільними змінами можуть виступати лише процеси, пов’язані зі зміною просторових характеристик соціальної організації / соціальних взаємодій. Тому поява дискурсу глобалізації часто трактується як «просторовість» теорії змін. Дихотомія «локальне/глобальне», що фіксує «розрив» між минулими і новими просторовими характеристиками соціальних процесів, моделює зміни, які відбувалися у першій половині ХХ ст. і визначалися подіями і тенденціями цього періоду. Але у теоріях глобалізації ця дихотомічна різниця використовується для утворення теоретичних моделей змін у будь-яких інших історичних та географічних межах.

Вивчаючи трете питання, потрібно звернути увагу на те, що у широкому сенсі термін глобалістика є сукупністю фундаментальних філософських, соціоекономічних, культурологічних і прикладних досліджень різноманітних аспектів глобалізації.

Генезис глобалістики як науки визначається характером і глибиною, насамперед, економічних трансформацій світового розвитку в середині XX ст. Масштабні і складні економіко-політичні процеси 1960-х рр. викликали необхідність формування нового наукового напряму, предметом аналізу якого виступали як практичні результати багатопланових інтеграційних процесів, так і проблеми міжнародного політико-ідеологічного розвитку.

Попередником глобалістики на цьому етапі виступила футурологія, результати досліджень якої були узагальнені Інститутом проблем майбутнього, Міжнародним фондом “Людство у 2000 році” та іншими міжнародними організаціями.

Рекомендована література 1, 2, 3, 5, 6. 8, 12, 15, 17]