Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть глобалізації ?

2. Які джерела та процеси формують явище глобалізації ?

3. В яких формах проявляється глобалізація ?

4. Які основні механізми глобалізації ?

5. Чим зумовлено виникнення глобалістики як науки ?

Завдання до самостійної роботи

Тести

1. Глобалізація, на думку відомого гарвардського вченого С. Хоффмана, проявляється у трьох формах:

а) економічній, культурній та політичній;

б) екологічній, економічній та військовій;

в) політичній, суспільній та науковій;

г) технологічній, культурній та соціальній.

2. Одними з перших упровадили в науку термін «глобалізація»:

а) В. Леонтьєв, Й. Шуметер;

б) Дж. Маклін, Т. Левітт;

в) О. Орука, Ф. Фукуяма;

г) М. Маліца, Ю. Цимбалюк.

3. У рамках філософсько-методологічного напряму глобалістики досліджуються:

а) філософські засади, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш істотні соціально-політичні та економічні перетворення;

б) співвідношення найважливіших понять: «глобалізація», «глобалістика», глобалізм», «глобальні проблеми»;

в) вплив процесів глобалізації на національні та локальні культури, економіку, політику, ідеологію;

г) усі відповіді є вірними.

4. До основних механізмів економічної глобалізації належать:

а) зростання конкуренції на світових товарних ринках;

б) набуття виробництвом багатонаціонального характеру внаслідок делокалізації виробничих потужностей;

в) посилення міжнародної інтеграції фінансових ринків;

г) усі відповіді є правильними.

5. Предмет глобалістики формують багатовекторні напрями наукових досліджень, один з яких:

а) природничо-науковий напрям;

б) природничо-технологічний напрям;

в) політико-культурологічний напрям;

г) економіко-прогностичний напрям.

Термінологічний словник ключових понять: глобалізація, мондіалізм, глобалістика, глобальні проблеми.

Рекомендована література [1, 2, 3, 19, 20]

Тема 3. Школи і міждисциплінарний статус глобалістики План вивчення теми

1. Проблеми глобалізації в працях М. Уотерса.

2. Глобалізація за поглядами Л. Склер і Е. Гідденс.

Навчальні цілі: закріпити, поглибити, розширити, систематизувати знання студентів щодо проблем глобалізації, які визначені в працях М. Хоутерса, Л. Склер і Е. Гідденс.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При підготовці першого питання треба уявити, що логіка заміщення дихотомії «локальне/глобальне» дихотомією «територіальне / детериторизоване» має місце у праці М. Уотерса «Глобалізація» (1995 р.). Фундаментом теорії глобалізації за М. Уотерсом є концепція відносин між соціальною організацією та територіальністю, які в кожний історичний момент детермінуються одним з трьох типів обміну:

- матеріальним (економічним);

- політичним;

- символічним (культурним).

При цьому матеріальні обміни мають тенденцію до локалізації соціальних відносин: виробництво товарів передбачає концентрацію у певному місті робочої сили, сировини, капіталу тощо. Політичні обміни мають тенденцію до інтернаціоналізації – територіальної експансії соціальних відносин. Символічні (культурні) обміни мають тенденцію до вивільнення соціальних відносин із просторових рамок (процес утворення і трансляції інтелектуальної та естетичної інформації, пов’язаний з її легким переміщенням на величезні відстані).

Тому глобалізація суспільства – це процес, що визначається переважанням культури над політикою та економікою.

М. Уотерс стверджує, що найбільше підпадають під глобалізацію ті виміри економіки, де переважає символічне опосередкування відносин (фінансовий ринок і споживання), що виражається принципами конзьюмеризму.

Менш глобалізованими є товарне виробництво і ринок праці. Таким чином, культура є найбільш глобалізованої сферою, оскільки соціальні відносини в ній максимально символізовані, а отже, можуть здійснюватися без прив’язки до певної території. Крім того, завдяки потокам інформаційних інструментів вплив культурної глобалізації передається до сфер економіки та політики, сприяючи тим самим інтенсифікацію їх розвитку).

При підготовці другого питання треба відзначити, щовчені, які орієнтуються на панівний у сучасній глобалістиці дискурс, адаптували поняття глобалізації та створили його перші теоретичні моделі. Прикладами тут можуть бути праця Е. Гідденса «Наслідки сучасності» (1990 р.) і праця Л. Склера «Соціологія глобальної системи» (1991 р.).

Е. Гідденс розглядає глобалізацію як продовження модернізації, якщо характеризувати її як автономізацію соціальних відносин від локальних умов взаємодій і поширенням дії деконтекстуалізуючих інститутів на весь світ.

Глобалізація досліджується Е. Гідденсом у чотирьох вимірах: це світова капіталістична економіка; система національних держав; світовий військовий порядок; міжнародний поділ праці, які можна об’єднати у дві системи: світова економіка та світова політика.

Зважаючи на те, що трансформація системи розглядається як на глобальному, так і на локальному рівнях, то, згідно з дихотомічною типологією, термін «глобалізація» відповідає теорії Е. Гідденса.

Л. Склер, як і Е. Гідденс, віддає перевагу використанню терміна «глобалізація» замість терміна «інтернаціоналізація», оскільки вважає, що найважливішим процесом є формування системи транснаціональних практик, які автономізуються від умов усередині національних держав і національно-державних інтересів у міжнародних відносинах.

Транснаціональні практики, за Л. Склером, існують на трьох рівнях: економічному, політичному, ідеолого-культурному.

На кожному з них транснаціональні практики створюють базовий інститут, що стимулює глобалізацію.

На рівні економіки: це транснаціональні компанії (ТНК).

На рівні політики – це транснаціональний клас олігархів;

На рівні ідеології та культури – це конзьюмеризм, який трактується як ідеологізована економічна практика або комерціалізована ідеологічна практика.

Логічна структура теорій Е. Гідденса і Л. Склера в загальних рисах є єдиною: глобалізація представлена як серія аналогічних тенденцій у різних інституціональних сферах, що в сукупності виступають як формування глобальної системи взаємозв’язку та взаємозалежності між локальними соціальними процесами.