Теми для підготовки доповідей та презентацій

1. Феномен альтерглобалізму.

2. Основні напрями альтерглобалізму.

3. Місце альтерглобалізму у сучасній глобалістиці.

4. Вплив антиглобалізму на процеси глобалізації.

5. Характеристика сучасного етапу світового розвитку.

6. Песимістичні сценарії глобального розвитку.

7. Оптимістичні сценарії глобального розвитку.

8. Варіанти найбільш реально прийнятних сценаріїв розвитку світу.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання слід уяснити, що альтерглобалізм (від слова альтернативний (інший); альтернатива глобалізму) – це ідеологія і рухи, що її представляють і знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобальних трансформацій.

Суть альтерглобалізму полягає у відтворенні образу глобалізації її противниками і порівняння його з тим образом, який пропонується сучасною глобалістикою.

Треба показати, що противники моделі глобалізації (антиглобалісти) – це досить широке коло людей: усі ті прошарки населення, які відчули можливість виразити власний протест негативним наслідкам глобалізації самостійно поза межами профспілкової і партійної діяльності. Антиглобалісти осмислюють глобалізацію в цілому, після чого намагаються віднайти її антитези і шляхи подолання негативних явищ. При цьому всі негативні сторони глобалізації цілком пояснюються її власною природою, адже глобалізація розуміється як процес, котрий саме і породжує ці суперечності. Наукова ж свідомість передбачає відділення того, що створюється глобалізацією, і того, що генерується не нею, перебуває за її контекстом.Подібно тому, як рух зелених сприяв усвідомленню значущості проблем екології, антиглобалісти вже змусили уряди розвинутих країн звернути увагу на зростання нерівномірності багатства і, найголовніше, загроз, що провокуються глобалізацією.

Отже, альтерглобалізм є новим типом базової демократії. Метою цієї демократії є створення і впровадження нових принципів функціонування світової системи, які ґрунтуються на засадах соціального партнерства, соціального захисту та інституті соціальної держави і реальних демократичних цінностях. Характерними виразниками ідеології альтерглобалізму є різноманітні антиглобальні рухи й організації.

При розгляді другого питання потрібно засвоїти те, щопрограма антиглобалістів передбачає розвиток двох взаємопов’язаних напрямів – трансформістського (зміцнення системи самоуправління) і руйнівного (протидія укріпленню влади корпоративного капіталізму). Пріоритетним визнається перший напрям, але на практиці поки що домінує друге спрямування.

Треба відмітит, що трансформістський (поміркований, реформістський) напрям антиглобального руху очолюється організацією АТТАК. Головною метою цієї організації є обмеження впливу фінансового капіталу і тим самим оздоровлення сучасної капіталістичної системи. АТТАК підтримує ідею, висунуту американським економістом Дж. Тобіним щодо введення податку на фінансові трансакції у розмірі 0,1 – 0,2 % (податок Тобіна). Таким чином, антиглобалісти намагаються сприяти капіталовкладенням у сферу виробництва, а також спрямовувати кошти, виручені за рахунок «податку Тобіна», на соціальні потреби і на розвиток країн Третього світу.

Представники руйнівного напряму антиглобалістів вважають плани АТТАК та інших поміркованих антиглобальних структур утопічними і нездійсненними, оскільки їх реалізація суперечить інтересам правлячих верств усередині глобального суспільства. Наслідуючи анархістські традиції, вони відмовляються бачити в державі нейтральний інститут регулювання і стимулювання розвитку національного добробуту. Вони закликають до демонтажу державних структур на користь самоорганізованого суспільства.

Серед сильних сторін як трансформістського, так і руйнівного напрямів антиглобального руху більшість науковців визнає швидке реагування на будь-які політичні події і можливість одночасного проведення досить потужних акцій протесту. Головним же недоліком його стає непродуктивність у довгостроковій перспективі, а також наявність зовнішніх і внутрішніх протиріч, що несуть небезпеку переродження і навіть розколу руху.

При підготовці останнього питання слід звернути увагу на те, щопротягом останньої чверті сторіччя неоліберальна глобалізація безперервно (на конкурентно-конфліктній основі) призводила до тісної взаємодії суспільства з самими різними рівнями господарського розвитку, з різними ідейно-політичними установками, з далеко не однаковою культурною й історичною спадщиною.

Неоліберальна глобалізація систематично свідомо руйнувала цілісність суспільств і держав, що сформувалися, існуючих національно-господарських комплексів, культур, релігій, систем цінностей, пріоритетів.

Відповіддю на виклики глобалізації й уніфікації стає реальна загроза зіткнення цивілізацій. Незахідні цивілізації чинять активну протидію тенденціям становлення однополярного світу за західним зразком, остаточному розколу країн і цивілізацій на багаті і бідні, диктату однієї наддержави. Ця протидія іноді набуває різких форм, аж до терористичних актів і загроз зіткнення цивілізацій. Тепер воно виходить на міжнародну арену, набуває міждержавних рис: загроза зіткнення західної і мусульманської цивілізацій набула наочних рис.

Ця криза охоплює не окрему країну, вона є глобальною.

Приборкана глобалізація передбачає реформування проекту неоліберальної глобалізації є можливим лише у разі заміни проекту американської версії глобалізму програмою реального консенсусу міжнародної солідарності. Поштовхом для цього мають стати критичне переосмислення наслідків неоліберальної глобалізації представниками різних держав.

Прибічники приборканої глобалізації передбачають низку заходів, які повинні обмежити негативні прояви її процесів.

Глобальний неоколоніалізм має об’єктивні засади, які спостерігаються у закономірностях розвитку техносфери. У центрі техносфери розміщується держава-гегемон з військово-економічним потенціалом, що не піддається порівнянню з жодною країною світу і який є виробником інноваційних технологій. Інші країни тим чи іншим чином залежать від держави-гегемона.

Моральна глобалізація є етапом, якому передує приборкана глобалізація. Ідеї моральної глобалізації формуються в основному на двох платформах. З одного боку – це ідеї стійкого розвитку, які одержали широку підтримку, а з другого – антиглобалізм.

Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 15]