Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При підготовці першого питання важливо зрозуміти, що процес глобалізації за часом розподіляється на певні етапи, характерні форми яких дозволяють розрізняти їх як історичні типи, ступені. Не претендуючи на повноту і завершеність, у числі таких типів можна назвати глобалізацію: родову, племінну, етнічну, давньоімперську, монархічну, колоніальну, національну та інтернаціональну.

Глобалізація є метою історичного прогресу, інтеграція і дезінтеграція є тенденціями, що визначають його динаміку, інтернаціоналізація — сучасним етапом глобалізаці.

Такий підхід передбачає розгляд глобалізації не як стратегії, що ставить за мету досягнення гомогенності, а як найважливіше джерело різноманітності — збирання в ціле різноманітних складових. При цьому різноманітність являє собою тенденцією, а результат, що визначає життєспроможність системи, не можна ототожнювати з дезорганізацією і хаосом.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу на те, що будучи наслідком усього попереднього розвитку людства, глобальні проблеми виступають як специфічне породження саме сучасної епохи, як наслідок гострої нерівномірності соціально-економічного, політичного, науково-технічного, екологічного та культурного розвитку в умовах нової, своєрідної епохи.

Усі глобальні проблеми сучасності є взаємозалежними і взаємозумовленими, ізольоване їх вирішення неможливе. Слід показати, що вченимивизначені такі базові типи глобальних проблем:

1) технологічні проблеми – монопольне оволодіння інноваційними виробничими технологіями невеликою групою розвинених цивілізацій за умов посилення технологічної відсталості іншими цивілізаціями;

2) економічні проблеми – надмірна поляризація багатства, рівня якості життя цивілізацій;

3) екологічні проблеми – виснаження деяких видів мінеральних, водних і лісових ресурсів за умов зростання обсягів забруднення навколишнього середовища;

4) демографічні проблеми – постійне зростання загальної чисельності населення планети;

5) геополітичні проблеми – нав’язування атлантичної версії глобалізму зі сценарієм одно полярного світу і планетарний диктат з боку Північноамериканської цивілізації за умов зростаючого опору інших цивілізацій;

6) соціокультурні проблеми – протистояння культурних традицій різних цивілізацій, а також тиск на світову спільноту могутніх інформаційних потоків.

При вивченні останнього питання слід зробити акцент на те, що до середини 1980-х років у західній глобалістиці визначилися кілька різних напрямів, кожний з яких оригінально розглядає причини прояву і загострення глобальних проблем сучасності та визначає шляхи їх вирішення. Значна група вчених (Г. Кан, У. Браун, А. Вінер, Д. Медоуз, М. Робертс та ін.) головною причиною появи глобальних проблем вважає науково-технологічний прогрес (НТП).

Треба показати, що серед західних глобалістів найбільш відомими є:

- еколого-популістський напрям, представники якого (Л. Браун, Р. Теобальд, Д. Хау та ін.) наголошують на проблемах взаємодії суспільства і природи;

- екзистенціально-культурний (Г. Фолк, І. Гальтунг, О. Орука, М. Міше та ін.), в центрі уваги якого – проблеми війни і миру, встановлення нового міжнародного економічного та соціально-політичного порядку.

У Російській Федерації дослідження у рамках глобалістики набули широкого розвитку у 1990-ті роки.

Для міждисциплінарного дослідження глобалізації створюються спеціальні наукові центри: Рада з глобальних проблем ХХІ століття, центр глобальних програм Горбачов-Фонду.

Українська школа глобалістики почала формуватися з певним запізненням. Її теоретико-методологічна база сформувалася в результаті взаємодії наукових кіл:

- Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана;

- Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України;

- Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Проблеми глобалістики досліджувалися у працях Д.Г. Лук’яненка, Ю.М. Пахомова, В.В. Рокочі, О.Г. Білоруса, Ю.В. Макогона, І.М. Школи, С.В. Сіденка та ін.

Специфікою української школи глобалістики є також системний аналіз інтеграційних процесів, динаміка яких визначає багатоаспектний контекст економічного розвитку України в умовах глобалізації.