Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання треба відмітити, що у 2001 р. були розроблені «Концептуальні засади стратегій економічного та соціального розвитку України».

Метою стратегії України на цей період її розвитку проголошувалося забезпечення підґрунтя держави як високорозвинутої демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою. Якщо на попередньому етапі реформ здійснювався демонтаж державно-адміністративної системи управління, то тепер ставилася нова мета – формування сильної держави, активізація її регулюючої функції і водночас здійснення такої політики, яка б не лише зберегла, а й істотно посилила ринковий вектор розвитку.

Відповідно до головної мети розвитку «Концептуальні засади» визначали стратегічні пріоритети України: створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі; забезпечення сталого економічного зростання; утвердження інноваційної моделі розвитку; соціальна переорієнтація економічної політики.

Аналіз виконання завдань «Концептуальних засад» виявив, що вони потребують коригування. Тому було прийнято новий документ – «Стратегія економічного й соціального розвитку України (2004 – 2015 роки). Шляхом європейської інтеграції». У «Стратегії» визначається, що основою стратегічного курсу України утвердження її як високотехнологічної держави. Кінцевою метою євроінтеграційного курсу України є набуття її повноправного членства в Європейському Союзі.

Важливою складовою стратегії розвитку України є зовнішньоекономічна політика. Важливим кроком в інтеграції України у зовнішній простір є участь її у міжнародних організаціях. Україна є учасницею організацій глобального типу (ООН та її економічних структур), макрорегіонального (СНД, ОЧЕС, ГУАМ), єврорегіонального. Ще знаходячись ускладі СРСР, Україна стала однією із засновниць ООН у 1945 р. на правах самостійного члена. Декілька разів вона обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН. Вона бере активну участь у роботі головного економічного органу ООН – Економічній і соціальній раді (ЕКОСОР), а також ЮНІДО, ЮНКТАД та інших органах, пов’язаних з економікою. Після здобуття незалежності Україна вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Всесвітнього банку (у 1992 р.).

При розгляді другого питання важливо відмітити, щодля того щоб мати чітке уявлення про можливі комбінації стратегічних ситуацій в геоекономічному просторі, які визначають майбутні конкурентні позиції будь-якої національної економіки, Україні слід зважати на такі методологічні кроки геоекономічного аналізу, прогнозування та оперування:

1) Вихід у геоекономічний простір. Іншими словами, задіяння центральних атрибутів геоекономіки в процес оперування національної економіки у геоекономічному просторі.

2) Визначення відношення України (її національного економічного комплексу) до сучасних цивілізаційних моделей розвитку, а саме: чи є вона віднесеною до індустріальної, техногенної (індустріальної, постіндустріальної), неекономічної фази розвитку.

3) Специфікація формаційних координат національного економічного розвитку (соціально-економічний лад, його форми, типи тощо).

4) Розроблення характеристики стратегічних тенденцій України у глобальній економіці.

5) Фіксування геоекономічного становища України, а саме: чи є вона країною-системою або країною, що орієнтується на зовнішні ареали та очолює інтернаціоналізовані відтворювальні ядра; або країною, що не бере участі в цих відтворювальних процесах і дотримується торговельної доктрини.

При розгляді останнього питання слід відмітити, щона початку третього тисячоліття головне геополітичне запитання, що постало перед кожною державою, — чи спроможна вона реально конкурувати із країнами «золотого мільярда», чи буде вона фінансово поневолена і у найближчі десятиліття відки нута на периферію світового господарства?

Перед таким зухвалим викликом стоїть сьогодні і Україна фінансово закабалена, економічно розорена, але із талановитим і працелюбним народом, ще до кінця не зруйнованим науково-технічним та технологічним потенціалом, із збереженою — поки-що — системою освіти.

Тому, щоб зрозуміти до чого, куди може затягти Україну нинішній курс реформ, та яким шляхом їй іти, щоб уникнути цього потрібно провести аналіз на основі проблем геоекономіки та геополітики.

На сьогодні виділяються такі світові цивілізації, які знаходяться у постійному стані розвитку та інтеграції: Європейська, Північноамериканська, Південно-Східної Азії, Ісламська, Латиноамериканська та Африканська. Найбільш розвинена, впливова і одночасно найбільш «агресивна» в завоюванні ринків, як наголошують у своїх працях акад. Пахомов Ю. М. та чл.-кор. НАНУ Білорус О. Г.,— це Європейська цивілізація.

Кожне із цих об'єднань намагається мати ядерну зброю, створює спеціальні інститути, що координують економічні, політичні, культурні процеси в об'єднанні та сприяють розширенню сфер впливу. Все це викликає протистояння, боротьбу за сфери впливу геополі-тичних гігантів. В цьому процесі особливий інтерес становлять постсоціалістичні країни, в числі яких і Україна з її виключним географічним положенням, багатими природними ресурсами та великим ринком збуту.

Рекомендована література [10, 11, 12. 13, 14, 15, 17]