22

Поверхнева фасція ділянки утворює піхви для поверхневих судин, нервів та м’язів вушної раковини.

Власна фасція в усіх частинах соскоподібної ділянки неоднакова: у верхніх відділах товста, а в межах верхівки соскоподібного відростка її важко виділити, бо під нею відсутня клітковина.

Окістя ділянки вистилає всю поверхню соскоподібного відростка. На його передній гладенькій поверхні воно пухко зв’язане з кісткою і носить назву трепанаційного трикутника Шипо. Цей трикутник обмежений зверху лінією, що є продовженням виличної дуги по верхньому краю зовнішнього слухового отвору; позаду – горбистістю соскоподібного відростка; попереду – лінією, що з’єднує задній край зовнішнього слухового отвору з верхівкою соскоподібного відростка скроневої кістки.

Якщо при антротомії виходити за передню межу трепанаційного трикутника, то можна пошкодити внутрішньоканальну частину лицевого нерва, що призведе до паралічу мімічних м’язів на боці операції. Якщо глибоко знімати кістковий шар поблизу задньої межі трепанаційного трикутника, то можна пошкодити сигмоподібну венозну пазуху (sinus sigmoideus), що спричинить небезпечну кровотечу. В тих випадках, коли хірург значно видаляє кістковий шар у межах основи трепанаційного трикутника, то можливе проникнення хірургічних інструментів в середню черепну ямку і поранення мозкової речовини.

Розбираючи соскоподібну ділянку, студенти повинні визначити, що кровопостачання її здійснює задня вушна артерія (a. auricularis posterior), а венозна кров відтікає по однойменній вені в зовнішню яремну вену. Чуттєву іннервацію цієї ділянки забезпечують великий вушний (n. auricularis magnus) та малий потиличний (n. occipitalis minor) нерви. До заднього вушного м’яза від лицевого нерва підходять нервові волокна заднього вушного нерва (n. auricularis posterior).

Анатомо-фізіологічні особливості соскоподібної ділянки новонародженого

Поверхня соскоподібного відростка у новонародженого трохи горбиста; він ще не пневматизований. Початкова частина груднино-ключично- соскоподібного м`яза в місці прикріплення його до соскоподібного відростка складається з двох частин: передньої (м`язової), більш широкої, і задньої (сухожилкової), вузької. Передній край m. sternocleidomastoideus відходить від зовнішнього слухового проходу на 5-8 мм.

Трепанація соскоподібного відростка

Основними показаннями для трепанації соскоподібного відростка (артротомії) є гнійне запалення комірок соскоподібного відростка (mastoiditis),хронічне запалення середнього вуха. Операція проводиться під місцевим знеболюванням 0,5-1%-ним розчином новокаїну. Перед початком операції студенти на кістковому препараті соскоподібного відростка або черепі визначають межі трепанаційного трикутника Шипо, а також можливі

23

ускладнення (пошкодження внутрішньоканальної частини лицевого нерва, сигмоподібного венозного синуса, утворень середньої черепної ямки). Після цього оперуючі студенти обробляють операційне поле і обкладають його стерильною білизною за загальними правилами. На відстані 1см від лінії прикріплення вушної раковини наносять дугоподібний розріз шкіри з прилеглими тканинами та окістям. Асистент гачком старанно розтягує краї рани, а хірург распатором Фарабефа відшаровує окістя в напрямку спереду назад, вивільнюючи від нього передню поверхню соскоподібного відростка. При цьому в утвореній хірургічній рані студенти визначають межі трепанаційного трикутника Шипо. В межах цього трикутника хірург з допомогою стамесок Воячека і хірургічного молотка видаляє кортикальний шар соскоподібного відростка. Завдяки поступовим і обережним рухам стамески кісткова рана соскоподібного відростка стає ширшою і глибокою. При цьому в операційному полі студенти виявляють чисельні дрібні комірки. В ході поступового їх руйнування хірург досягає великої порожнини - печери (antrum), в якій при гнійних запаленнях зосереджуються гній та грануляції. Ділянки слизової оболонки, що залучені до запального процесу, а також гній, грануляції видаляються. Операція завершується накладанням на шкіру з підшкірною клітковиною 2-3 шовкових швів, а у нижній кут рани вводиться дренаж.

V. Практичні навички з теми

1.Освоєння техніки пошарового препарування лобово-тім`яно-потиличної, скроневої і соскоподібної ділянок.

2.Визначення з допомогою препарування клітковинних просторів лобово- тім`яно-потиличної ділянки і шляхів поширення з них гнійних процесів.

3.Визначення клітковинних просторів скроневої ділянки та їх зв`язків із суміжними ділянками.

4.Проведення порівняльної характеристики топографоанатомічних особливостей лобово-тім`яно-потиличної, скроневої, соскоподібної ділянок у дорослих і дітей.

5.Визначення меж трепанаційного трикутника Шипо.

6.Освоїти техніку антротомії.

VII. Основні питання для самостійної підготовки студентів

1.Межі голови, поділ на мозговий і лицевий відділи.

2.Межі склепіння черепа, його ділянки.

3.Межі лобово-тім’яно-потиличної ділянки.

4.Шари лобово-тім’яно-потиличної ділянки.

5.Судини і нерви лобово-тім’яно-потиличної ділянки.

6.Межі скроневої ділянки.

7.Шари скроневої ділянки.

8.Клітковинні простори скроневої ділянки.

9.Судини і нерви скроневої ділянки.

10.Межі і шари соскоподібної ділянки.

24

11.Межі трепанаційного трикутника Шипо.

12.Техніка антротомії. Основні помилки операції і ускладнення.

VIII. Ситуаційні задачі.

Для самоконтролю звірте з еталоном відповідей

Задача № 1. Хворий М. доставлений до лікарні машиною швидкої допомоги зі скаргами на головний біль, припухлість у ділянці склепіння черепа. Хворий дві години тому підсковзнувся і впав. При огляді – наявність флюктуючої припухлості, обмеженої спереду краєм очниці, позаду ─ верхньою карковою лінією, з боків – верхньою скроневою лінією.

Поставте діагноз. В якому шарі клітковини локалізується гематома?

Задача № 2. При проведенні антротомії хірург вийшов за межі заднього ребра трепанаційного трикутника Шипо. Виникла сильна кровотеча. Яке джерело цієї кровотечі?

Задача №3. При проведенні антротомії у хворого виник параліч мімічних м’язів з боку проведення операції (лівостороння антротомія). Яка причина цього ускладнення?

Задача № 4. Після травми склепіння черепа пальпується флюктуюча пухлина в межах лівої тім’яної кістки. Де локалізується ця відносно обмежена гематома?

Задача №5. При антротомії хірург вийшов за межі основи трепанаційного трикутника Шипо. Які утворення можна пошкодити в такому випадку?

Рекомендована література

1.Беков Д. Б. Атлас венозной системы головного мозга человека. М. , 1965.

2.Беков Д. Б. Индивидуальная анатомическая изменчивость органов, систем и форм тела человека. Киев, «Здоровье», 1988.

3.Войно-Ясенецкий В. Ф. Очерки гнойной хирургии. 1941.

4.Золотарева Т. В. , Топоров Г. Н. Хирургическая анатомия головы. М. , 1968.

5.Золотко Ю. Л. Атлас топографической анатомии человека. М. , 1964, ч 1.

6.Кованов В. В. Оперативная хирургия и топографическая анатомия М. , 1978.

7.Островерхов Г. Е., Лубоцкий Д. Н. , Бомаш Ю. М. Оперативная хирургия и топографическая анатомия. М. , 1998.

8.Скрипников М. С., Шепітько В.І. та ін. Оперативна хірургія та топографічна анатомія. Навч. -метод. посібник до лекцій для студентів стоматологічних факультетів медичних вузів України. Полтава, 2000.

9.Скрипніков М.С., Білич А.М., Проніна О.М. та ін. Практикум з оперативної хірургії та топографічної анатомії. Полтава, «Верстка», 2003.

25

10.Топоров Г.М., Скрипніков М.С., Проніна О.М. та ін. Клінічна анатомія та оперативна хірургія гнійно-запальних процесів голови та шиї. Полтава, «Верстка», 2002.

11.Скрипніков М.С., Соколов В.М., Аветіков Д.С. та ін. Топографо-анатомічне обгрунтування проведення пластичних операцій ангіосомними аутотрансплантатами на голові та шиї. Полтава, «Верстка», 2002.

26

Навчальна	Оперативна хірургія та топографічна анатомія
дисципліна
Модуль №1	Введення у топографічну анатомія та оперативну хірургію.
	Топографічна анатомія та оперативна хірургія ділянок та
	органів голови і шиї
Змістовий	Топографічна анатомія і оперативна хірургія голови
модуль № 2
Тема заняття 4	Топографічна анатомія і оперативна хірургія мозкового
	відділу голови
Курс	II
Факультет	Стоматологічний

Кількість академічних годин – 2

I. ТЕМА

Топографічна анатомія і оперативна хірургія порожнини черепу. Топографія зовнішньої та внутрішньої основи черепа. Мозкові оболонки, міжоболонкові простори та синуси твердої оболонки мозку.

Схема краніоцеребральної топографії (Кронлейна-Брюсової, Егорова). Трепанації черепа (декомпресивна, кістково-пластична). Хірургічна обробка черепно-мозкових ран.

III. Обґрунтування теми

Рани голови (проникні і непроникні), епідуральні і субдуральні гематоми, пухлини, кісти часто зустрічаються в хірургічній практиці. Діагностика патологічних процесів і проведення хірургічних втручань вимагають від хірурга глибоких знань хірургічної анатомії оперуючої ділянки. Ось чому знання топографоанатомічних особливостей мозкового відділу голови і техніки проведення операції значною мірою визначають успішне лікування хворих з різними видами патологічних процесів на мозковому відділі голови.

Травми мозкового відділу голови, що досить часто зустрічаються в хірургічній практиці, можуть бути пов’язані з відкритими переломами кісток (проникні і непроникні рани), гематомами, післятравматичними набряками головного мозку, пухлинами, кістами. Проведення оперативних втручань на мозковому відділі голови вимагає від хірурга глибоких знань пошарової топографії мозкового відділу, основних борозен і звивин головного мозку, що досить повно відображені в схемі Кренлейна-Брюсової.

V. Мета заняття

1.Практично освоїти топографоанатомічні взаємовідносини утворень ділянки, що вивчається.

2.Дати анатомічні обґрунтування клініці переломів основи черепа.

3.Провести первинну хірургічну обробку проникної рани мозкового відділу голови.

4.Освоїти схеми черепномозкової топографії.