Українська мова і література (8-9 класи)

Воронько К.М.

Пояснювальна записка

У допоміжній школі навчання української мови як одного з провідних предметів має практичний характер і має на меті:

- навчити учнів правильно, усвідомлено і виразно читати доступні їхньому розумінню тексти;

- виробити навички грамотного письма;

- розвинути діалогічне і монологічне мовлення, навчити логічно і граматично правильно створювати власні висловлювання;

- сформувати інтерес до книжки, до самостійного читання і вибору книжки.

Спеціальним завданням української мови в допоміжній школі є розвиток і корекція мовлення та мислення розумово відсталих учнів .

Розумово відсталі діти починають говорити значно пізніше, ніж нормальні, тому період їхньої дошкільної мовленнєвої практики коротший. Процесом володіння мовлення у таких дітей відбувається значно повільніше внаслідок неповноцінності їхнього психічного розвитку. До початку шкільного навчання вони не досягають такого рівня мовного розвитку, який забезпечив би успішне засвоєння знань і вмінь мови.

Діти з більшими пізнавальними можливостями, які становлять контингент учнів I відділення, більш працездатні, уважніші мають елементарні навички навчальної праці. Учні які становлять контингент II відділення, зовсім не підготовлені до навчання. В них грубо порушені процеси пізнавальної діяльності (сприймання, уявлення пам’яті, уваги, працездатності, мови і мислення) недорозвинені моторика і емоційно-вольова сфера. Вони потребують значно менше і простішого за структурою обсягу знань і вмінь більш повільного темпу навчання порівняно із загальною програмою, застосування спеціальних прийомів роботи, більшої індивідуалізації навчання. Така своєрідність розвитку і підготовленості розумово відсталих дітей до школи зумовлює специфіку навчання їх української мови.

Читання і розвиток мовлення.

Читання є основною формою набуття людством знань і здобуття різноманітної і змістовної та емоційної інформації. Для учнів допоміжної школи читання є основним предметом і водночас ефективним засобом навчання, виховання і розвитку.

До важливих завдань з читання належать: оволодіння свідомим, правильним виразним читанням в оптимальному темпі вголос і мовчки; формування найпростіших умінь повноцінного сприймання художніх і науково-пізнавальних текстів; розвиток діалогічного і монологічного мовлення; на основі аналізу змісту прочитаного і ставлення до нього виховання в учнів позитивних рис особистості; формування в учнів інтересу до книжки, до самостійного читання і вибору книжки. У програмі для кожного класу дається орієнтовна тематика читання, спільна для учнів обох відділень; окремо для кожного відділення визначається рівень вимог з техніки читання, аналізу творів, удосконалення навичок усного мовлення та позакласного читання. Тематика творів для читання добирається з урахуванням максимального розвитку та пізнавальних інтересів дітей, розширення їхнього світогляду, виховання моральних якостей, необхідних для самостійного життя і праці.

Техніка читання вдосконалюється послідовно. Постійну увагу щодо цього слід приділяти перед усім формуванню правильного читанню. Виробити в учнів навички правильного читання – означає навчити їх читати відповідно до правил української орфоепії, не плутаючи слова схожі за буквеним складом чітко вимовляти слова, словосполучення, речення. Усвідомлення змісту прочитаного здійснюється в процесі роботи над текстом. При цьому спеціально слід звертати увагу на роботу щодо встановлення послідовних, часових і причинних зв’язків і закономірностей. Учнів вчать відповідати на запитання за змістом прочитаного, а також самостійно переказувати спочатку невеликі епізоди, а потім увесь прочитаний текст після аналізу змісту (за допомогою вчителя). У процесі навчання читання особливі увагу слід приділяти роботі з ілюстративним матеріалом як одним з ефективних засобів формування пізнавальної діяльності учнів і корекції недоліків їхнього розумового розвитку. Поступово від класу до класу зростає рівень вимог до самостійності учнів в аналізі творів.

Розвиток усного мовлення. У процесі читання учнів вчать правильно, повно і послідовно переказувати прочитане . Це робиться за допомогою запитань, готового плану, колективно складеного плану , поділу тексту на частини, розповіді за ілюстрацією до тексту. Важливо навчити дітей формулювати запитання до вчителя, використовувати жести, міміку і інтонацію, а також емоційно виразно читати напам’ять вірші. Уся робота з розвитку усного мовлення має бути спрямована на навчання граматично правильно будувати речення і зв’язно висловлюватись.

Мета позакласного читання – ознайомити учнів з різноманітною дитячою літературою, сформувати інтерес до книжки, виховати позитивне ставлення до самостійного читання.

Мова. Мовлення і правопис.

У допоміжній школі учні отримають елементарні відомості з мови на різних рівнях фонетико-графічному, лексичному, граматичному, орфоепічному, орфографічному, а також на рівні тексту (зв’язаного висловлюваннями).

Відповідно до цього учні вивчають такі розділи: „Текст, речення, словосполучення і розвиток мовлення”, „Слово, будова слова”, „Частини мови”, „Звуки і букви”.

Розвиток мовлення учнів передбачає: засвоєння правильної вимови, збагачення словника, оволодіння граматичною будовою мови; вироблення вміння слухати чуже мовлення і створювати власні висловлювання.

У всіх розділах програми визначено рівень вимог, який враховує пізнавальні і вікові особливості школярів.

Текст, речення, розвиток мовлення – цим розділом починається програма для кожного класу, щоб на далі протягом учбового року створювалася можливість для систематичного опрацювання і практичного закріплення його змісту на кожному уроці. Основним завданням розділу є навчити учнів логічно і граматично правильно, з елементами виразності усно і письмово передавати почуте, побачене, пережите, прочитане, спілкуватися з дорослими і однолітками. Учнів допоміжної школи практично ознайомлюють з текстами різних типів: розповідями, описами, міркуваннями, вчать правильного їх будувати.

Звуки і букви оволодіння граматикою і правописом у розумово відсталих учнів утруднюються характерними для них фонетико-фонематичними порушеннями. Тому в допоміжній школі серйозна увага приділяється удосконаленню звуко-буквеного аналізу. У процесі вивчення даного розділу в учнів закладаються основи грамотного письма. Всі теми розділу виконуються практично, під час виконання різноманітних усних і писемних вправ.

Слово, будова слова Велика увага приділяється збагаченню словникового запасу учнів, формуванню вмінь помічати в реченнях, текстах точне, образне, правильне і доцільне вживання слів. Програма також передбачає практичне ознайомлення школярів з найуживанішими синонімами, антонімами, багатозначністю слів. З граматичними ознаками слів учні ознайомлюються під час вивчення частин мови. У допоміжній школі для цього відбирається той граматичний матеріал, опанування яким сприятиме формуванню і розвиткові в учнів навичок мовлення і спілкування, збагачуватиме їх активний словниковий запас. У 9 класі особлива увага звертається на повторення і узагальнення тих знань і вмінь з мовлення, якими учні опановували протягом попередніх років навчання. Граматичний матеріал, що повторюється і систематизується, використовується як основний засіб розвитку зв’язного мовлення учнів і має практичну спрямованість.

Орієнтовна кількість слів у текстах призначених для контрольних диктантів у кінці навчального року для 8 класу-65-70 слів, для 9 класу – 65-70 слів.