69.Спеціальна дисциплінарна відповідальність.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена тільки для конкретної визначеної категорії працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Спеціальним суб’єктом є працівник , який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно–правовими актами ,статутами ,положеннями , законами. Наприклад, Статут про дисципліну працівників зв’язку, Дисциплінарний статут про прокуратуру України.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності біль широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями. Так для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх трудові обов’язки. Це стосується суддів , прокурорів, державних службовців.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну передбачено більш широке коло дисциплінарних стягнень. Наприклад, пониження в посаді (для прокурорських працівників), переміщення на нижче оплачувану роботу на строк до 3 місяців (працівники залізничного транспорту).

Дисциплінарне стягнення для таких працівників накладається не тільки органом, який відає прийомом на роботу, а також і вищестоящими органами.

Строки накладання дисциплінарного стягнення інші, ніж для загальної дисциплінарної відповідальності. Наприклад, дисциплінарне стягнення на працівника прокуратури застосовується протягом 1 місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності, відпустки, але не пізніше 1 року з дня вчинення проступку.

70. Поняття матеріальної відповідальності, підстави матеріальної відповідальності.

Матеріальні відповідальність становить собою обов’язок однієї сторони трудового договору – працівника або власника (уповноваженого ним органу ) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом розміру й порядку.

Підставою матеріальної відповідальності є трудове правопорушення.

Умовами матеріальної відповідальності є:

1)Наявність прямої дійсної шкоди під якою потрібно розуміти втрату,погіршення або пониження цінності майна, необхідно для підприємства зробити витрати на відновлення майна, інших цінностей або зробити зайві виплати.

2)Протиправна дія або бездіяльність;

3)Причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною своїх обов’язків і майновою шкодою;

4)Вина працівника яка може бути у формі умислу або необережності;

Для притягнення працівника до відповідальності необхідно всі 4 умови!

71.Обмежана матеріальної відповідальності.

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: - обмежену ,-повну.

Обмежена матеріальна відповідальність полягає в обов’язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власнику або уповноваженому ним органу пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.

Цей вид матеріальної відповідальності має універсальний характер і застосовується завжди, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ст.133 КЗпП України таку відповідальність несуть:

1. працівники – за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування.

2. керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберіганню матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей.

72.Повна матеріальна відповідальність працівників.

Повна матеріальна відповідальність передбачена ст.134 КЗпП України. Перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності є вичерпним. До таких підстав відносяться:

1. Укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність (п.1 ст134 КЗпП України).

За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження майна і інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей. Договір конкретизує обов’язки власника або уповноваженого ним органу і працівника щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей. Договір укладається з працівником ,який досяг 18 річного віку і займає посаду ( або виконує роботу) передбачену спеціальним переліком . затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977р. №447/24 “ Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання , обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва” а також Типовим договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність , Бюлетень законодавства і юридичної практики України 1997р. №11-12, с. 535-538/.

2.Одержання майна та інших матеріальних цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (п.2 ст.134 КЗпП України).

Майно та інші матеріальні цінності можуть отримуватися працівником , для яких обслуговування матеріальних цінностей не є основною трудовою функцією. Працівника повинні ознайомити з порядком приймання, транспортування, збереження матеріальних цінностей. Разове доручення на матеріальні цінності не повинно видаватися: головному бухгалтеру; особам, що мають судимість за розкрадання майна та інш.

3.Шкоди завдано діями працівника , які мають ознаки діянь , переслідуваних у кримінальному порядку.

4.Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані .

Власник зобов’язаний довести, що шкоду заподіяно працівником в нетверезому стані. Доказами є : медичний висновок, акт, свідчення свідків тощо. Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 29.12.92р. №14 указав, що зменшення розміру відшкодування за шкоду , заподіяну в нетверезому стані , як правило не допускається.

5.Шкоду заподіяно нестачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів(продукції) в т.ч. й при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих працівникові в користування (п.5 ст.134 КЗпП України).

6.Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків (пю6 ст.134 КЗпП України).

Відповідно до спеціальних нормативно- правових актів така відповідальність може бути покладена , наприклад , за шкоду, заподіяну перевитратою пального , витратами підприємства на навчання у вищому учбовому закладі молодого фахівця у разі його звільнення, розкраданням , нестачею або втратою дорогоцінних металів та інше.

7.Шкода завдана не при виконанні трудових обов’язків (п.7 ст.134 КЗпП України).

Це може бути використання майна підприємства в особистих цілях, при виконанні на обладнанні підприємства роботи, що не відноситься до трудової функції працівника. така шкода підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (ст.203, 453 Цивільного Кодексу України).

8.Службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п.8 ст134 КЗпП України).

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад

один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та

місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.