43.Порядок ведення трудових книжок.

Порядок ведення трудових книжок регулюється інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах , організаціях, затвердженою наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93р. №58. ( з доповненнями та змінами від 1996 та 8.06.2001р.).

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, незалежно від виду трудового договору і виду підприємства. При працевлаштуванні працівник повинен подати трудову книжку, якщо особа вперше шукає роботу, то документ про освіту, паспорт або інший документ. Заповнення трудових книжок на підприємстві ведеться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться записи про працівника, відомості про роботу, відомості про нагородження та заохочення, відомості про відкриття, на які видані диплом До трудової книжки не заносяться відомості про стягнення.

Трудові книжки працівників, які працюють у фізичних осіб - підприємців та у фізичних осіб з метою надання послу ( няньки, водії тощо) зберігаються безпосередньо у самих працівників. Фізичні особи роблять записи у трудових книжках працівників про роботу відповідно до укладених договорів, що зареєстровані в держаний службі зайнятості. Записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував договір і засвідчується його печаткою. Запис про роботу за сумісництвом проводиться окремим порядком і провадиться за бажанням працівника.

Записи в трудову книжку вносяться власником або уповноваженим ним органом на підставі наказу або розпорядження після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – в день звільнення.

Відомості про працівника записуються на перший сторінці. Зміна записів про прізвище, ім’я та по батькові виконуються власником або уповноваженим ним органом на підставі документів ( паспорта, свідоцтва про шлюб. тощо).

Запис про роботу проводиться таким чином:

Спочатку пишеться найменування підприємства, установи, організації – це як заголовок, потім у графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 – дата прийняття на роботу. У графі 3- прийнятий або призначений на посаду, у графі 4 – номер наказу ( розпорядження).Переведення оформлюється у такому же порядку.

Записи в трудової книжці про звільнення повинні проводитись у точний відповідності до формулювання чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю пункт закону. Наприклад, звільнений за власним бажанням у зв’язку зарахуванням до вищого навчального закладу, ст.38 КЗпП України. Запис про звільнення проводиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 – дата звільнення, у графі 3 – причина звільнення, у графі 4- зазначається підстава – наказ ( розпорядження0, його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

У тому разі, коли в трудової книжці заповнені всі сторінки, вона доповнюється вкладишем, який без трудової книжки не дійсний. Особа , яка загубила трудову книжку або вкладиш до неї, зобов’язана негайно заявити про те власнику. Не пізніше 15 днів після заяви власник або уповноважений ним орган видає нову книжку.

Облік трудових книжок ведеться відділом кадрів. Ведеться така документація:

а)книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них;

б)книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. В останньої книзі реєструються всі книжки працівників, у разі звільнення працівник розписується в особової картці і книзі обліку.

44.Поняття робочого часу. Види робочого часу

Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник виконує свої т. ф-ї.

Робочий час поділяється на види:

• скорочений;

• нормальний;

• неповний.

Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Однак у колективних договорах або інших локальних актах може бути встановлена і менша тривалість робочого часу. Необхідно відрізняти поняття норма робочого часу , робочий день, робочий тиждень.

Норма робочого часу – це встановлена законом , колективним або трудовим договором для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період – день, тиждень, місяць.

Робочий день – це тривалість робочого часу в годинах і хвилинах протягом доби.

Робочий тиждень – це тривалість робочого часу протягом календарного тижня.

Застосовують 2 види робочого тижня:

• 5 денний з 2 вихідними днями;

• 6 денний з 1 вихідним днем.

Рішення про введення того або іншого робочого тижня приймається власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу.

Скорочений робочий час згідно ст.51 КЗпП України встановлюється:

1. для працівників від 14 до 16 років – 24 години на тиждень.

2. для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень

3. для працівників, праця яких відбувається на роботах зі шкідливими умовами праці, в цьому випадку тривалість робочого часу не може бути більше 36 годин на тиждень:

4. скорочується на 1 годину роб час в нічну зміну (з 22:00 до 6:00ранку)

5. скорочується на 1 годину роб час на передодні святкового дня та для інших категорій працівників

Оплата праці при скороченому дні проводиться в повному обсязі.

Неповний робочий час встановлюється за угодою сторін як при вступі на роботу так і в період роботи.

Неповний робочий час може бути у вигляді:

• неповного робочого дня який може бути меншим 4 годин

• неповного робочого тижня;

• поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу. Неповний робочий час може бути встановлений за угодою сторін на любої термін, на прохання вагітних жінок , жінок, що мають дітей у віці до 14 років, дитину – інваліда, для догляду за хворим членом сім”і відповідно до медичного висновку (ст. 56).

Відпустка таким категоріям працівників надається в повному обсязі а не пропорційно відпрацьованому часу. 24 календарних дні.