§12. Політика радянського уряду в Україні у 1919 р.

1. Формування більшовицького режиму в Україні

Після переїзду на початку січня 1919 р. Тимчасового ро­бітничо-селянського уряду до Харкова постало питання про формування в Україні органів радянської державності. 6 січня було проголошено «Українську Соціалістичну Радянську Рес­публіку» (УСРР). 16 січня на засіданні уряду більшість його членів проголосувала за звільнення Г.П'ятакова від обов'язків голови й призначення замість нього Артема (Ф.Сергеева). Од­нак Г.П'ятаков не погодився з таким рішенням і почав апе­лювати до ЦК РКП(б). В.Ленін вирішив направити в Україну на посаду голови її уряду Х.Раковського.

Раковський Християн (1878-1941) — державний і політичний діяч. Народився в болгарському м.Котел. Людина виняткової обдарованості й незвичайної долі. Автор де­сятків книг і багатьох статей. В автобіог­рафії писав, що з раннього дитинства відчував сильну симпатію до Росії: "Моїм гарячим прагненням... було поїхати на ро­боту в Росію". В 45 років Раковський обра­ний до складу політичного керівництва РКП(б). У 1919-1923 pp. працював головою Раднаркому України. Репресований у 1938 р. Був засуджений до 20 років ув'язнення і роз­стріляний 3 жовтня 1941 p., коли німецькі війська наближалися до м.Орла.

Після приїзду 29 січня 1919 р. у Харків X.Раковський реорганізував за російським зразком український радянсь­кий уряд у Раду народних комісарів (Раднарком).

Нова державність створювалася «зверху» через Раду на­родних комісарів УСРР та ЦК КП(б)У. Ради існували зде­більшого в губернських містах. У невеликих містах і волосних центрах були створені революційні комітети (ревкоми), які здійснювали диктатуру більшовицької партії. Опорою нової влади на селі стали комітети бідноти (комбіди), створені за російським зразком (у РСФРР існували з 1918 p.).

104

105

Однією з умов успішного будівництва комунізму більшо­вики проголосили боротьбу зі своїми противниками - «кла­совими ворогами» - поміщиками, капіталістами, офіцерами, священиками, членами антирадянських партій, підпільних організацій та повстанських загонів. Було створено Всеук­раїнську надзвичайну комісію по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією й службовими злочинами. Створювалися народні суди і революційні трибунали, робітничо-селянська міліція.

2. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919 р.

На початку березня 1919 р. відбувся Ш-й з'їзд КП(б)У, який проголосив курс на негайне утвердження в Україні дик­татури пролетаріату.

При опрацюванні першої Конституції УСРР було виріше­но взяти за основу Конституцію РСФРР. 6-10 березня у Хар­кові відбувся Ш-й Всеукраїнський з'їзд рад, який остаточно обрав радянську форму державності в Україні. Але фактична влада належала РКП(б) - КП(б)У, яка через ревкоми, комбі-ди, надзвичайні комітети формувала «державне» прикриття у формі рад.

10 березня 1919 р. Всеукраїнський з'їзд рад прийняв пер­шу Конституцію УСРР. В ній проголошувалося закріплення влади за робітничим класом. Згідно з Конституцією, найви­ща влада у республіці належала Всеукраїнському з'їздові рад, а між з'їздами - Всеукраїнському Центральному Виконав­чому Комітету (ВУЦВК). Головою його став Г.Петровський.

Петровський Григорій (1878-1958) - ра­дянський державний і політичний діяч. Один з організаторів Катеринославської ради робіт­ничих депутатів. Депутат IV Державної думи (1912). В 1914 р. як член більшовицької фракції заарештований і засланий на довіч­не ув'язнення. 1919-1938 pp.- голова ВУЦВК. Виконуючи, за дорученням більшовицької партії обов'язки "всеукраїнського старости", виступав офіційним рупором сталінської про­паганди. Похований у Москві. На честь Г.Петровського місто Катеринослав було пе­рейменовано в 1926 р. у Дніпропетровськ. 106

З утвердженням більшовицького режиму реальні ознаки незалежного існування України зникли. Хоча її уряд і мав певну свободу, але в принципових питаннях підпоряд­ковувався московському керівництву. 7 січня 1919 р. було ухвалено постанову про поширення на території УСРР роз­поряджень уряду РСФРР з питань воєнного будівництва. На­весні 1919 р. в українських військових частинах загальною чисельністю близько 180 тис. вояків утворили три армії, що підпорядковувалися Реввійськраді Росії. На Україну поши­рювалася російська грошова система, їй заборонялося мати власний бюджет, об'єднувалися також залізниці й поштово-телеграфний зв'язок обох республік. 26 березня між Вищою радою народного господарства РСФРР та Радою народного господарства УСРР було укладено угоду про проведення єди­ної економічної політики.

Централізація управління, що здійснювалася явочним порядком або на основі окремих міжурядових угод, не задо­вольняла повністю російське більшовицьке керівництво. 1 чер­вня 1919 р. Всеросійський ЦВК спільно з представниками УСРР, Білорусії, Латвії, Литви проголосив резолюцію про ут­ворення так званого «військово-політичного союзу республік». Згідно з ним, об'єднувалися: 1) військові організації й військове командування; 2) ради народного господарства; 3) залізниці; 4) фінанси; 5) комісаріати праці. Керівництво цими п'ятьма галузями зосереджувалося в Москві.