Тема 2 Українська революція

Карта-схема

«Українці прагнули в процесі революції віднайти самих себе,... тобто стати повноцінною політич­ною нацією. Зробити цього без наявності власної державності (доба революції принесла тому нові вагомі докази) було неможливо».

(В.Солдатенков. Українська революція: концепція та історіографія (1918-1920 pp.).

22

§3. Початок Української революції

«Центральна Рада ввійшла в історію української рево­люції як уряд добрих намірів і великих задумів».

(Я.Грицак. Нарис історії України).

О Які події обумовили створення Центральної Ради?

•

1. Створення Центральної Ради

На початку 1917 р. Петроград нагадував розворушений вулик. Доведених до відчаю робітників підтримали солдати з 200-тисячного запасного контингенту, який чекав відправлен­ня на фронт. Перебої з постачанням продуктів харчування стали тією іскрою, від якої спалахнула революційна пожежа. Су­тички на вулицях північної столиці супроводжувалися жерт­вами як серед поліції, так і робітників. У зв'язку з тимчасовим припиненням діяльності Державної думи 27 лютого було ство­рено її Тимчасовий комітет на чолі з М.Родзянком.

Одночасно виникла Рада робітничих та солдатських де­путатів, що спричинило появу двовладдя. 2 березня 1917 р. цар зрікся престолу, а наступного дня було проголошено склад Тимчасового уряду, який мав діяти до скликання Установ­чих зборів. Це спонукало українських політичних діячів до активного пошуку можливостей для співпраці з ним.

У другій половині дня 3 березня 1917 р. в українському клубі «Родина» відбулися збори, на яких були присутні пред­ставники кількох організацій. Після повідомлення С.Єфре-мова про «події останніх днів» розгорнулася дискусія, у ході якої виникла думка про створення Центральної Ради як все­українського керівного органу. Тут же було обрано ініціатив­ну групу з десяти осіб. Але відносно принципу формування нової структури розгорнулася кількаденна гостра полеміка.

Досвідчені поступовці розуміли, що спосіб формування представницького органу в майбутньому визначатиме його характер і спрямування. Отже, мова йшла про політичний вибір, про ціннісні орієнтири Центральної Ради - лібераль­но-демократичні чи соціал-демократичні.

У заснуванні Центральної Ради взяли участь представни-

24

ки різних суспільних верств й організацій: інтелігенція, військові, студенти, робітники, православне духовенство, члени Українського наукового товариства, Педагогічного то­вариства. Тупівці були представлені Д.Дорошенком та В.Нау-менком, які займали посади заступника голови Ради, С.Єфремовим, Д. Мату шевським, О.Волошиним, соціал-демок­ратів репрезентували заступник голови Ради Д.Антонович, С.Веселовський, М.Вороний, М.Єремієв, І.Стешенко, В.Са-довський. На посаду голови Центральної Ради було обрано М.Грушевського. Така комбінація забезпечила на деякий час компроміс між різними політичними силами.

Грушевський Михайло (1866-1934) — український історик, політичний діяч. Закінчив Київський університет. Автор близько 2 тис. друкованих праць. Пертий Президент УНР. Помер у Кисловодську. Тіло М.Грушевського перевезено до Києва. Похований на Байковому кладовищі. Він належить до тих політиків, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки...

Серед перших документів Центральної Ради - привітання на адресу голови Тимчасового уряду Г.Львова й міністра юс­тиції О.Керенського, а також відозва «До Українського наро­ду». «Впали вікові пута, - писалося у відозві. - Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росії.

... Уперше, Український тридцяти п'ятимільйонний на­роде, ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш, жити, як окрема нація».

До скликання Установчих зборів Центральна Рада зак­ликала «спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав», які повинен мати український народ.

«А в найближчім часі право на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інстанціях. З таким же спокоєм, але рішуче, домагайся, на­роде, того ж права для української мови від пасторів церкви, земств і всіх неурядових інстанцій на Україні.

25

Народе Український!

Селяни, робітники, солдати, городяни,

духовенство і вся українська інтелігенція!

Додержуйте спокій: не дозволяйте собі ніяких вчинків, що руйнують лад в житті, але разом щиро й уперто беріть­ся до роботи: до гуртування в політичні товариства, куль­турні і економічні спілки, складайте гроші на Український національний фонд і вибирайте своїх українських людей на всі місця - організуйтесь!'»

Саме організаційна робота стала найбільш примітною рисою початкового періоду української революції. Після того як Тимчасовий уряд змінив царський адміністративний апа­рат (губернатори поступилися місцем губернським комісарам, а всі посади стали виборними), до місцевих органів влади прийшли представники революційних організацій. Київсь­ким губернським комісаром було призначено М.Суковкіна. Земські з'їзди обирали губернські виконавчі комітети. До Київського виконкому було обрано М.Грушевського, Д.Доро­шенка, Х.Барановського, Д.Антоновича, В.Винниченка, А.Красовського, О.Степаненка.

В Україні виникали нові політичні партії: соціал-демок-ратична (під проводом В.Винниченка, Д.Антоновича, М.Пор-ша, С.Петлюри), соціал-революційна (М.Ковалевський, Л.Ковалів, П.Христюк, В.Залізняк, М.ПІраг, О.Севрюк), Українська селянська спілка. Товариство українських посту­повців було реорганізовано в Союз українських федералістів-автономістів. Як партія української інтелігенції з досвідом дореволюційної боротьби, Союз відстоював ліберально-демок­ратичні вимоги. Українська партія самостійників-соціалістів (голова - П.Макаренко, заступники - І.Луценко та М.Андрі­ївський) домагалася незалежної Української республіки, а Українська демократично-хліборобська партія як основну висунула вимогу суверенності українського народу.

19 березня в Києві відбулася акція, що засвідчила підне­сення українського руху. 100-тисячна маніфестація під націо­нальними прапорами пройшла вулицями міста. На майдані міської ради М.Грушевський виголосив промову, в якій зак­ликав боротися за автономію України. Учасники маніфес-

26

тації присягнули на вірність ідеалам українського народу. На Софійському майдані багатотисячне віче ухвалило рішен­ня про підтримку Тимчасового уряду, вимогу широкої авто­номії та скликання Установчих зборів.

Разом з українськими організаціями на авансцену полі­тичного життя вийшли Ради робітничих і солдатських депу­татів, які поступово перетворилися на осередки впливу ліворадикальних партій (більшовиків, есерів, меншовиків, бундівців). Найбільш революціонізованою частиною українсь­кого суспільства стало військо. Солдатська маса, втомлена війною, була чутливою до агітації різних партій. Реальну її силу продемонстрував Всеукраїнський військовий з'їзд (Київ, 5-8 травня 1917 p.). Понад 700 його делегатів, одягнених у шинелі, рішуче виступили на підтримку Центральної Ради. В резолюціях з'їзду вони ухвалили «-вимагати від Тимчасо­вого уряду й Ради солдатських та робітничих депутатів негайного проголошення особливим актом національно-те­риторіальної автономії України». З'їзд започаткував украї­нізацію військових з'єднань, обрав Український військовий генеральний комітет, який у повному складі був кооптова­ний до УЦР. За словами П.Христюка, з'їзд «зажадав, аби Центральна Рада негайно вжила рішучих заходів до здійснен­ня даних їй Національним конгресом доручень і обрав в допо­могу майбутній делегації Центральної Ради до Петрограда свою спеціальну військову делегацію».

Таким чином, весною 1917 р. в Україні діяли три носії владних повноважень: представники Тимчасового уряду, Ук­раїнська Центральна Рада й Ради робітничих і солдатських депутатів. Подальше протистояння між ними визначатиме зміст та напрямок розвитку революційних подій в Україні.

Перевір себе Початковий рівень:

1- Вкажіть дату створення Центральної Ради: лютий 1917 p.; березень 1917 р.

2. Завершіть речення:

Головою Центральної Ради було обрано: Д.Дорошенка; С.Єфремова; М.Грушевського.

27

Середній рівень:

3. Позначте представників суспільних верств, які взяли участь у заснуванні Центральної Ради селянство; інтелігенція; робі­ тники; військові; православне духовенство; студенти.

4. Назвіть нові політичні партії, що виникли в Україні. Достатній рівень:

5. «19 березня у Києві відбулася акція, що засвідчила піднесення українського руху». Доберіть факти, які підтверджують цей вис­новок.

6. «...весною 1917 р. в Україні діяли три носії владних повнова­жень...» Назвіть їх. Як ви вважаєте, яке це мало значення для подальшого розвитку революційних подій в Україні?

Високий рівень:

7. Проаналізуйте зміст відозви «До Українського народу. Назвіть головні ідеї цього документа. Як ви вважаєте, які ціннісні орієн­ тири - ліберально-демократичні чи соціал-демократичні насліду­ вала Центральна Рада?

8. «Найбільш революціонізованою частиною українського суспільства стало військо» Поясніть, чому? У резолюціях Всеукраїнського військового з'їзду проголошувалась вимога наці­ онально-територіальної автономії України. Прокоментуйте наведений факт. Висловіть своє бачення цієї проблеми.

9. Співвіднесіть назви політичних таборів і політичних партій. Виз-

начіть, до якого табору входили наведені нижче політичні партії.

Табори Партії

а) Національно-демократичний Українська соціал-демократич-

на робітнича партія Українська партія соціалістів-революціонерів

б) Прибічників Тимчасового уряду Українська партія соціалістів-

федералістів

Українська народна партія

в) Монархічний Українська партія самостій-

ників-соціалістів Українська федеративно-демократична партія Конституційна-демократична партія

г) Соціалістичний понад 20 монархічних органі-

зацій (відділення в Україні)

Обґрунтуйте свою відповідь.

28