§16. Розгром військ Врангеля й махновців

«У білих практично не було шансів, бо більшовики вже надійно опанували державну російську машину й зорієн­тували на забезпечення своїх воєнних потреб величезні природні й людські ресурси Росії».

(Історія України: нове бачення)

О Як відбувався останній двобій «білих» та «червоних» на тери-• торії України?

1. Наступ військ Врангеля

Після розгрому Червоною армією денікінських військ їх залишки закріпилися на Кримському півострові. В квітні 1920 р. замість А.Денікіна головнокомандуючим біло­гвардійців було обрано генерала П.Врангеля. Він одразу роз­почав реорганізацію військових сил у так звану Російську армію. Ще в лютому-березні 1920 р. кораблі Антанти еваку­ювали до Криму білогвардійські частини (близько 40 тис. чол.) з Одеси і Новоросійська. Не маючи змоги нарощувати армію через нечисленність населення півострова, Врангель вважав за доцільне посилення її наступального потенціалу за рахунок найсучаснішого озброєння. Країни Антанти надали йому невикористані А.Денікіним кредити (11 млн. фунтів стерлінгів), доставили через кримські порти зброю й військо­ве спорядження. Воєнні сили Врангеля були зведені у дві армії та кінний корпус, які мали високу боєздатність. Так, 1-ша Російська армія під командуванням О.Кутепова напо­ловину складалася з офіцерських частин.

Врангель не лише реорганізував білу армію і повернув їй боєздатність, а й заходився міняти політичний курс свого попередника - генерала А.Денікіна. Свою стратегію він виз­начив так:

«Не тріумфальним походом на Москву можна визволити Росію, а створенням хоча б на клапті російської землі такого порядку і таких умов життя, які привертали б усі думи й сили народу, що стогне під червоним гнітом».

(Історія України: нове бачення)

Головнокомандувач білогвардійців відхилив пропозицію

131

французів про єдине командування з польськими військами і вирішив самостійно вести бойові дії проти радянських військ. Оскільки головні сили Червоної армії зосереджувалися на польському фронті, він планував захопити Північну Таврію та Донбас до Ростова. Після посилення військ мобілізованим селянством розраховував також оволодіти Доном і Північним Кавказом, потім просуватися на Москву незалежно від по­ляків. Кінцевою метою Врангель вважав знищення більшо­визму й відновлення Російської імперії.

7 червня 1920 p., коли радянські війська вели бої з поля­ками в районі Києва, білогвардійці розпочали наступ. Військові сили радянської Росії, які займали позиції на підступах до Крима, більше ніж вдвічі поступалися чисельністю вранге-лівським військам. Після запеклих боїв протягом червня Вран­гелю вдалося заволодіти Північною Таврією, звідки відкривався прямий шлях у тил армій Південно-Західного фронту, що на­ступали проти польських військ та на Донбас. Контрнаступ радянських військ наприкінці червня, не забезпечений вели­кими силами, завершився невдало. Фронт на деякий час стабі­лізувався на лінії Херсон-Нікополь-Бердянськ.

У Північній Таврії Врангель почав мобілізацію селянства для поповнення своїх військ, але селяни відмовилися йти на союз з білогвардійцями, що відчутно ослабило їх наступаль­ний потенціал.

2. Контрнаступ радянських військ

Боротьба на два фронти - польський і врангелівський -змусила радянське командування провести нові мобілізаційні заходи. Зокрема, на півдні було сформовано 2-у кінну армію (командуючий - Ф.Миронов).

Влітку 1920 р. воєнні дії між білогвардійськими й ра­дянськими військами проходили з перемінним успіхом. Ан­танта вимагала від Врангеля активного наступу з метою полегшення ситуації для польських військ. Наприкінці лип­ня білогвардійці зайняли Олександрівськ, але через обме­женість сил їх успіх виявився тимчасовим. На початку серпня радянські війська після запеклих боїв змогли закріпитися на Каховському плацдармі. Втративши надію на підтримку се-

132

лянства та козацтва, Врангель опинився в цілковитій залеж­ності від польського фронту.

Врангелівський уряд намагався утримати Польщу від укладення миру з Радянською Росією. Тепер уже Врангель пропонував Франції об'єднати Російську армію і польські війська під командуванням одного з французьких генералів. Одночасно він розпочав операції по виведенню військ на лінію фронту Черкаси-Кременчук, оволодів Одесою, щоб з'єднати­ся з правим крилом польських військ на Правобережній Ук­раїні. Уряд Польщі відправив для поповнення Російської армії колишніх денікінців, дозволив сформувати на своїй території військові з'єднання чисельністю до 80 тис. чол., але від спільних дій та продовження війни ухилився.

Після початку переговорів з поляками Червона армія от­римала можливість спрямувати головні зусилля на розгром армії Врангеля. 21 вересня 1920 р. кримська ділянка Півден­но-Західного фронту була виділена у самостійний Південний фронт на чолі з М.Фрунзе. До його складу, крім 13-ї й 2-ї кінної, увійшла 6-та армія, сформована з частин, переведе­них з-за Волги. В жовтні з польського фронту було направле­но на південь і 1-шу кінну армію.

Протягом вересня радянські війська стримали наступ Вран­геля на Донбас, а у середині жовтня в боях під Нікополем та Апостоловим завдали поразки його правобережному угрупо­ванню. 28 жовтня 1920 р. армії Південного фронту, що на­лічували близько 150 тис. чол., перейшли у наступ на всіх напрямках. Але головний удар М.Фрунзе завдав з Каховсько­го плацдарму. Уникаючи оточення, Російська армія змушена була швидко відходити до Перекопського перешийку. При цьому в полон потрапили 20 тис. білогвардійців. Протягом тижня головні сили Врангеля у Північній Таврії були розбиті. Проте значній частині його військ вдалося зайняти оборону за Турецьким валом, що являв собою цілий комплекс штучних укріплень на всю довжину Перекопського перешийку (11 км).

3. Поразка врангелівців. Розгром махновського руху

7-11 листопада 1920 р. відбулася Перекопсько-Чонгарська операція радянських військ по знищенню врангелівської армії.

133

Штурмували Перекоп разом з Червоною армією також мах­новські частини, що були введені до її складу як самостійна військова одиниця. Ціною величезних втрат радянським бійцям і махновцям вдалося форсувати озеро Сиваш, прорвати сильні укріплення Перекопського перешийку й увірватися в Крим. Врангелівці серйозного опору вже не чинили, але капітулювати відмовилися. Вони спішно добиралися до портів та морським шляхом евакуйовувалися до Туреччини. За кілька днів Крим залишили близько 150 тис. військовослужбовців і біженців.

17 листопада 1920 р. остаточно було завершено звільнення Криму Червоною армією від білогвардійців. Одночасно більшо­вики розпочали масовий терор, спрямований у першу чергу проти переможених. Доля тисяч військовослужбовців, які відмови­лися залишити батьківщину, склалася трагічно. 10 листопада Реввійськрада Південного фронту направила радіограму Вран­гелю з обіцянкою всім, хто припинив опір, «повне прощення всіх провин, пов'язаних з громадянською боротьбою». Але, за розпорядженням члена Реввійськради угорця Б.Куна, чекісти винищили всіх офіцерів, які, повіривши радянській владі, при­пинили опір та залишилися в Криму. Це переважно були не професійні військові, а мобілізована у білогвардійську армію молодь з вищою або середньою освітою.

Після того як Крим опинився під контролем радянських військ, 25 листонада 1920 р., за наказом М.Фрунзе, почалася ліквідація військових частин Н.Махна. В цій ситуації на-півпартизанські загони, які не бажали підпорядковуватися залізній дисципліні більшовицького командування, чекало знищення. Ще у січні 1920 р. командування 14-ї армії під час наступу проти А.Денікіна наказало Н.Махну перекинути свої з'єднання з Півдня України під Ковель, але той відмо­вився виконувати наказ і продовжував самостійно вести бо­ротьбу проти будь-яких супротивників. Разом з тим «батько» не пішов на союз з Врангелем. Коли генерал влітку 1920 р. зайняв Олександрівськ та Синельникове - території, які вва­жалися вотчиною Махна, «батько» змушений був шукати союзу з більшовиками. Наприкінці вересня 1920 р. він уклав союз з урядом УСРР про спільну боротьбу з Врангелем. При цьому Махно наполягав надати після розгрому білогвардійців

134

автономію Гуляйпольському району, дозволити пропаганду анархізму, видати повстанцям боєприпаси й спорядження.

Після поразки Врангеля більшовики знайшли причину, щоб скасувати договір з Махном, проголосивши його «поза законом».

У наказі М.Фрунзе військам зазначалося: «З махновщи­ною треба покінчити, за три заходи. Всім частинам діяти сміливо, рішуче і без жалю. В найкоротший строк усі бан­дитські ватаги повинні бути знищені, вся зброя з рук кур­кулів вилучена». На розгром махновської армії було кинуто 2/3 військ Південного фронту. 1 грудня кримська група мах­новців (2,5 тис. чол.) була майже вся ліквідована. Але, не­зважаючи на нерівні сили, остаточно знищити повстанців на Катеринославщині, які майстерно використовували парти­занську тактику, не вдалося. З надією підняти селянство проти більшовиків Махно здійснював широкі рейди по Україні.

7. грудня 1920 р. пленум ЦК РКП(б) ухвалив спеціальну постанову, де говорилося про першочергову важливість ліквідації махновців та інших повстанців. Загальне керівництво вшсько-вими діями здійснювали М.Фрунзе й Р.Ейдельман. Лише влітку 1921 р. більшовикам вдалося остаточно знекровити повстанські загони «батька* Махна. У серпні загін махновщв, що налічу­вав 250 бійців, перейшов румунський кордон.

8. 1921 р. на всій території радянської України більшо­вицькій владі більше не протистояли регулярні війська про­тивника, а повстанські загони були придушені.

«1921 р. В.Ленін докорінно переосмислив і змінив своє ставлен­ня до «воєнного комунізму». Опинившись перед необхідністю зро­бити вибір між комуністичною ідеєю та реальною державною владою, він вибрав останню, проголосивши новий економічний курс. Запровадження нової економічної політики поклало край грома­дянській війні й на довгі десятиліття утвердило радянську владу в Україні, закамуфлювавши її в національні форми державності».

(Історія України: нове бачення).

Перевір себе Початковий рівень:

1. Хто очолив війська Південного фронту Червоної армії? Н.Махно; М.Фрунзе; М.Тухачевський.

135

2. Коли розпочався наступ врангелівських військ? червень 1920 p.; липень 1920 p.; серпень 1920 р.

3. Яка подія відбулася раніше?

Штурм Перекопа, Ліквідація Південного фронту. Середній рівень:

4. Розкажіть про розгром махновського руху. Достатній рівень:

5. Порівняйте діяльність Врангеля і радянської Росії під час воєн­ них дій. Чому врангелівці зазнали поразки?

Високий рівень:

6.»Озираючись тепер на минулі дні славної боротьби й намагаючись дати їм історичну оцінку, несамохіть доходимо висновку, що в особі Врангеля и керованої ним армії наша батьківщина, без сум­ніву, мала надзвичайно небезпечну силу», - писав М.Фрунзе. Про­коментуйте наведене твердження. Що вам відомо про події громадянської війни з творів літератури та мистецтва? Назвіть їх.