§5. Наростання політичної боротьби в Україні у липні— жовтні 1917 р.

«Центральна Рада спокійно й розважливо впроваджу­вала свою владу в Україні, йдучи при тому на виму­шені компроміси і терплячи різні зневаги від російського уряду».

(Т.Гунчак. Україна: перша половина XX ст.).

V Висловіть своє бачення подій липня-жовтня 1917 р.

•

*• «Тимчасова інструкція для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні»

У руслі домовленостей, досягнутих на переговорах з пет­роградською урядовою делегацією, Мала Рада на засіданні 2 Ия

39

16 липня 1917 p. прийняла «Статут Генерального Секретарі­ату». Згідно зі «Статутом» Генеральний Секретаріат форму­вався Центральною Радою, відповідав перед нею, але затверджувався Тимчасовим урядом. При петроградському уряді мав бути статс-секретар у справах України, який при­значався за погодженням з Центральною Радою, Генераль­ний Секретаріат повинен був передавати на затвердження Тимчасового уряду законопроекти та фінансові обрахунки ви­датків на потреби України, розглянуті й затверджені Цент­ральною Радою. Всі урядові установи в Україні підлягали Генеральному Секретаріату, що встановлював, які органи і в яких межах та випадках могли зноситися безпосередньо з Тимчасовим урядом. Усі невиборні посади урядовців в Ук­раїні заміщувалися Генеральним Секретаріатом.

На думку авторів «Статуту», цей документ закріплював баланс українських і російських інтересів. Однак у Петрограді з цього приводу існувала інша думка. Слід мати на увазі, що результати київських переговорів стали причиною урядової кризи, внаслідок чого міністри-кадети, заперечуючи узгодже­ний варіант взаємин з українськими владними структурами, вийшли зі складу Тимчасового уряду. О.Керенському довело­ся формувати новий коаліційний уряд, в якому не знайшлося місця для головного прихильника досягнутих у Києві умов -І.Церетелі. Делегація Генерального Секретаріату, запрошена до Петрограда, відразу зрозуміла, що новий склад Тимчасово­го уряду прагне скасувати угоду 3 липня 1917 р. й урізати до мінімуму здобутки українського державотворення.

Петроградська урядова комісія не погодилася визнати «Статут», замінивши його «Тимчасовою інструкцією Генераль­ному Секретаріату». Ігноруючи результати попередніх пере­говорів, російське керівництво знецінювало роль Центральної Ради як всеукраїнського народно-представницького інститу­ту, а Генерального Секретаріату - як вищого органу виконав­чої влади в Україні. Вплив останнього обмежувався 5 губерніями з 9 (Київською, Волинською, Подільською, Пол­тавською й частково Чернігівською). З його компетенції ви­лучалися військові судові, продовольчі справи, шляхи сполучення, пошта й телеграф, право призначення держав-

40

них посадових осіб. Тимчасовий уряд міг здійснювати зв'яз­ки з місцевими органами влади в Україні, минаючи Гене-пальний Секретаріат. Всі ініціативи українського виконавчого органу мали затверджуватися у Петрограді, як і кандидати на посади генеральних секретарів, пропоновані Центральною

Радою.

«Інструкція» викликала обурення в українських колах. У Центральній Раді її підтримали тільки представники кадетів. Українські есери вимагали відкинути «Інструкцію» та явоч­ним порядком впроваджувати в життя «Статут». Проте де­монстративна конфронтація з Тимчасовим урядом могла б, за словами М.Грушевського, перетворити Центральну Раду на «нелегальну організацію». Тому голова УЦР закликав зберіга­ти розсудливість і не дозволити себе спровокувати на поспішні, непродумані дії. Українські соціал-демократи запропонували засудити дії офіційного Петрограда як недемократичні, імпер­іалістичні, але залишити простір для-маневру й можливість для досягнення компромісів. Шості загальні збори УЦР, які майже повністю були присвячені обговоренню ситуації, що склалася, прийняли пропозицію соціал-демократичної фракції. У резолюції зборів йшлося про порушення з боку Тимчасового уряду угоди від 3 липня 1917 p., але нічого не зазначалося про ставлення до «Інструкції».

Поступки російським адептам «єдиної й неділимої» дер­жави болюче сприймалися українськими лідерами. Майже всі вони розуміли, що для серйозного протиборства з Тимча­совим урядом не вистачає організаційного досвіду, політич­ного хисту, відповідної підготовки мас, фінансів.

Разом з тим «капітуляція» перед тиском центру не мала фатальних наслідків для національного державотворення, хоча Досить стрімкий ритм революційного життя, емоційний і мо­ральний заряд українського руху були істотно підірвані. Особ­ливо відчутно це виявилося в ході «міністерської кризи», коли міжпартійні та особисті суперечності викликали майже місяч­ний параліч у роботі Генерального Секретаріату. Протягом першої половини серпня В.Винниченко двічі подавав у відстав­ку) внаслідок чого новий склад цього органу було запропоно­вано сформувати Д.Дорошенку. Ця кандидатура позитивно

41

сприймалася також російським урядом, який пов'язував з ним сподівання, що в українському питанні більше не виникатиме загострень. Однак коли й Д.Дорошенко відмовився 18 серпня 1917 р. від керівництва Секретаріатом, до справ знову повер­нувся В.Винниченко. 21 серпня Мала Рада прийняла запропо­нований ним список членів Генерального Секретаріату, а 1 вересня 1917 р. Тимчасовий уряд затвердив його.

Останній епізод діалогу між Тимчасовим урядом і Цент­ральною Радою виявився швидкоплинним. Під час обговорен­ня «Інструкції» на шостих загальних зборах УЦР фракція українських есерів внесла пропозицію про підготовку та скли­кання Всеукраїнських Установчих зборів. Хоча ця ідея знай­шла широку підтримку у Малій Раді й Генеральному Секретаріаті, Тимчасовий уряд розцінив це як антидержав­ний крок. В.Винниченка викликали до Петрограда для пояс­нень. Центральна Рада опинилася під загрозою розпуску. Однак жовтневі події в північній столиці не дозволили довести цю справу до кінця.

Підсумок даного етапу підвів голова Секретаріату В.Вин­ниченко:

«Найголовніший, найважливіший здобуток усієї нашої боротьби за цей період - ідею української державності було затверджено, зреалізовано, введено в життя. Яка б ні була та Інструкція, які б обмеження й перепони вона ні стави­ла, а все ж таки це була Конституція автономної України, це був державний право сильний акт, це був історичний, великої ваги факт, який провів виразну, чітку лінію в відно­синах України й Росії.

Це найкращий період у боротьбі за відродження нашої нації. Революційний, одважний, повний віри, натхнення, ентузіазму».

Переоцінка реальних революційних здобутків у вказаний час, очевидно, пояснюється тим, що діячі УЦР та Генераль­ного Секретаріату і не намагалися підняти планку політич­них вимог вище. Врешті-решт доводилося задовольнятися тим, що дозволяли обставини.

2. З'їзд народів Росії

Однією з помітних подій періоду діяльності Центральної Ради став з'їзд представників народів й областей колишньої царської імперії (вересень 1917 p.).

Цей форум за участю М.Грушевського, який був його почес­ним головою, ухвалив підсумкову резолюцію «Про федератив­ний устрій Російської республіки». Вироблений учасниками з'їзду документ передбачав вирішення найважливіших про­блем державного устрою:

1. національне визволення на засадах «федерації, побу­дованої на національному принципі»;

2. створення дійсно демократичного суспільства за широ­кої участі громадян у державному житті та законодавчого, а не адміністративного регулювання;

3. оптимізація державного управління шляхом його де­централізації.

3. Поява «Вільного Козацтва»

На початку жовтня в Чигирині відбувся з'їзд «Вільного Козацтва», 2 тис. його делегатів, які представляли 60 тис. організованих козаків України й Кубані, обрали Генеральну Раду з 12 осіб, почесного отамана - командира 1-го Українсь­кого корпусу генерала П.Скоропадського. У зверненні до гро­мадян України учасники з'їзду закликали зберігати спокій, стояти на сторожі інтересів народу і створювати козачі підроз­діли на місцях.

Генеральний Секретаріат, вбачаючи у Вільному Козацтві опору влади, затвердив його статут, хоча лідери Центральної Ради з явним скептицизмом ставилися до цього руху. Однак і цих сил було замало, щоб убезпечити Україну від суворих випробувань.

Перевір себе

Початковий рівень:

1- Дайте відповідь

Згідно зі «Статутом» Генеральний Секретаріат формувався Цен­тральною Радою так; ні; і так, і ні.

42

43

2. Почесним отаманом «Вільного Козацтва» став: П.Скоропадський» М.Міхновський; С.Петлюра.

3. Вкажіть дату. З'їзд представників народів колишньої Російсь­кої імперії відбувся

липень 1917 p.; серпень 1917 p.; вересень 1917 р. Середній рівень:

4. Назвіть основні положення «Статуту Генерального Секретаріа­ту».

4. Встановіть послідовність подій

«Тимчасова інструкція» Поява «Вільного Козацтва» «Статут Генерального Секретаріату» З'їзд народів Росії

6. Поява «Вільного Козацтва». Розкажіть, що вам відомо про цю подію.

Достатній рівень:

7. Охарактеризуйте основні положення «Тимчасової інструкції».

7. Проаналізуйте положення резолюції з'їзду народів Росії «Про федеративний устрій Російської республіки».

Високий рівень:

9. Проаналізуйте характер взаємовідносин Центральної Ради та Тимчасового уряду. У чому ви бачите прорахунки Центральної Ради? Відповідь обґрунтуйте.