- •§1. Початок першої світової війни
- •3. Політика окупаційних військ на українських землях
- •§2. Українські землі у 1915-1917 pp.
- •Тема 2 Українська революція
- •§3. Початок Української революції
- •§4. Проголошення автономії '. України
- •2. Український національний конгрес
- •§5. Наростання політичної боротьби в Україні у липні— жовтні 1917 р.
- •§6. Проголошення Української Народної Республіки
- •3. Українсько-російський конфлікт
- •§8. Українська Народна Республіка: від Брестського мирного договору до гетьманського перевороту
- •§9. Українська держава
- •§10. Директорія унр
- •§11. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •1. Проголошення зунр. Організація держави на західноукраїнських землях
- •§12. Політика радянського уряду в Україні у 1919 р.
- •2. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919 р.
- •3. Економічна політика більшовицького режиму
- •4. Селянські антибільшовицькі виступи
- •§13. Україна в другій половині 1919 р.
- •§14. Україна на початку 1920 р.
- •1. Незалежність радянської України: форма і суть
- •§15. Варшавська угода та її наслідки
- •§16. Розгром військ Врангеля й махновців
- •§17. Культура і духовне життя в Україні у 1917—1920 pp.
- •1. Національно-культурне будівництво у часи Центральної Ради
- •5. Культурний процес за радянської влади
- •6. Проблеми життєдіяльності церкви
- •Тема 4 Українська срр в умовах нової економічної політики (1921—1928)
- •§18. Україна наприкінці 1920-го - на початку 20-х pp.
- •§19. Входження усрр до складу срср
- •§20. Культура та духовне життя у роки неПу
- •4. Розвиток літератури та мистецтва в 20-ті роки
- •Тема 5 Радянська модернізація України (1928-1939)
- •§21. Сталінська індустріалізація України
- •2. Формування нового господарського механізму
- •§22. Колективізація та розселянювання України
- •§23. Голодомор 1932-1933 pp. В Україні
- •§24. Громадсько-політичне життя
- •2. Конституція урср 1937 року
- •§25. Стан культури в Україні у 30-ті pp.
- •4. Церковна політика. Ліквідація уапц
- •Хронологія подій
- •Тема 6 Західноукраїнські землі в 1921-1939 роках
- •§26. Українські землі у складі Польщі
- •§27. Українські політичні партії та політична боротьба в Західній Україні
- •4. Український монархізм в.Липинського
- •2. Характер політики румунського уряду щодо українців
- •§29. Закарпаття в складі Чехословаччини
- •2. Особливості політичної боротьби в Закарпатті
- •Словник-довідник
- •Історія україни
§5. Наростання політичної боротьби в Україні у липні— жовтні 1917 р.
«Центральна Рада спокійно й розважливо впроваджувала свою владу в Україні, йдучи при тому на вимушені компроміси і терплячи різні зневаги від російського уряду».
(Т.Гунчак. Україна: перша половина XX ст.).
V Висловіть своє бачення подій липня-жовтня 1917 р.
•
*• «Тимчасова інструкція для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні»
У руслі домовленостей, досягнутих на переговорах з петроградською урядовою делегацією, Мала Рада на засіданні 2 Ия
39
16 липня 1917 p. прийняла «Статут Генерального Секретаріату». Згідно зі «Статутом» Генеральний Секретаріат формувався Центральною Радою, відповідав перед нею, але затверджувався Тимчасовим урядом. При петроградському уряді мав бути статс-секретар у справах України, який призначався за погодженням з Центральною Радою, Генеральний Секретаріат повинен був передавати на затвердження Тимчасового уряду законопроекти та фінансові обрахунки видатків на потреби України, розглянуті й затверджені Центральною Радою. Всі урядові установи в Україні підлягали Генеральному Секретаріату, що встановлював, які органи і в яких межах та випадках могли зноситися безпосередньо з Тимчасовим урядом. Усі невиборні посади урядовців в Україні заміщувалися Генеральним Секретаріатом.
На думку авторів «Статуту», цей документ закріплював баланс українських і російських інтересів. Однак у Петрограді з цього приводу існувала інша думка. Слід мати на увазі, що результати київських переговорів стали причиною урядової кризи, внаслідок чого міністри-кадети, заперечуючи узгоджений варіант взаємин з українськими владними структурами, вийшли зі складу Тимчасового уряду. О.Керенському довелося формувати новий коаліційний уряд, в якому не знайшлося місця для головного прихильника досягнутих у Києві умов -І.Церетелі. Делегація Генерального Секретаріату, запрошена до Петрограда, відразу зрозуміла, що новий склад Тимчасового уряду прагне скасувати угоду 3 липня 1917 р. й урізати до мінімуму здобутки українського державотворення.
Петроградська урядова комісія не погодилася визнати «Статут», замінивши його «Тимчасовою інструкцією Генеральному Секретаріату». Ігноруючи результати попередніх переговорів, російське керівництво знецінювало роль Центральної Ради як всеукраїнського народно-представницького інституту, а Генерального Секретаріату - як вищого органу виконавчої влади в Україні. Вплив останнього обмежувався 5 губерніями з 9 (Київською, Волинською, Подільською, Полтавською й частково Чернігівською). З його компетенції вилучалися військові судові, продовольчі справи, шляхи сполучення, пошта й телеграф, право призначення держав-
40
них посадових осіб. Тимчасовий уряд міг здійснювати зв'язки з місцевими органами влади в Україні, минаючи Гене-пальний Секретаріат. Всі ініціативи українського виконавчого органу мали затверджуватися у Петрограді, як і кандидати на посади генеральних секретарів, пропоновані Центральною
Радою.
«Інструкція» викликала обурення в українських колах. У Центральній Раді її підтримали тільки представники кадетів. Українські есери вимагали відкинути «Інструкцію» та явочним порядком впроваджувати в життя «Статут». Проте демонстративна конфронтація з Тимчасовим урядом могла б, за словами М.Грушевського, перетворити Центральну Раду на «нелегальну організацію». Тому голова УЦР закликав зберігати розсудливість і не дозволити себе спровокувати на поспішні, непродумані дії. Українські соціал-демократи запропонували засудити дії офіційного Петрограда як недемократичні, імперіалістичні, але залишити простір для-маневру й можливість для досягнення компромісів. Шості загальні збори УЦР, які майже повністю були присвячені обговоренню ситуації, що склалася, прийняли пропозицію соціал-демократичної фракції. У резолюції зборів йшлося про порушення з боку Тимчасового уряду угоди від 3 липня 1917 p., але нічого не зазначалося про ставлення до «Інструкції».
Поступки російським адептам «єдиної й неділимої» держави болюче сприймалися українськими лідерами. Майже всі вони розуміли, що для серйозного протиборства з Тимчасовим урядом не вистачає організаційного досвіду, політичного хисту, відповідної підготовки мас, фінансів.
Разом з тим «капітуляція» перед тиском центру не мала фатальних наслідків для національного державотворення, хоча Досить стрімкий ритм революційного життя, емоційний і моральний заряд українського руху були істотно підірвані. Особливо відчутно це виявилося в ході «міністерської кризи», коли міжпартійні та особисті суперечності викликали майже місячний параліч у роботі Генерального Секретаріату. Протягом першої половини серпня В.Винниченко двічі подавав у відставку) внаслідок чого новий склад цього органу було запропоновано сформувати Д.Дорошенку. Ця кандидатура позитивно
41
сприймалася також російським урядом, який пов'язував з ним сподівання, що в українському питанні більше не виникатиме загострень. Однак коли й Д.Дорошенко відмовився 18 серпня 1917 р. від керівництва Секретаріатом, до справ знову повернувся В.Винниченко. 21 серпня Мала Рада прийняла запропонований ним список членів Генерального Секретаріату, а 1 вересня 1917 р. Тимчасовий уряд затвердив його.
Останній епізод діалогу між Тимчасовим урядом і Центральною Радою виявився швидкоплинним. Під час обговорення «Інструкції» на шостих загальних зборах УЦР фракція українських есерів внесла пропозицію про підготовку та скликання Всеукраїнських Установчих зборів. Хоча ця ідея знайшла широку підтримку у Малій Раді й Генеральному Секретаріаті, Тимчасовий уряд розцінив це як антидержавний крок. В.Винниченка викликали до Петрограда для пояснень. Центральна Рада опинилася під загрозою розпуску. Однак жовтневі події в північній столиці не дозволили довести цю справу до кінця.
Підсумок даного етапу підвів голова Секретаріату В.Винниченко:
«Найголовніший, найважливіший здобуток усієї нашої боротьби за цей період - ідею української державності було затверджено, зреалізовано, введено в життя. Яка б ні була та Інструкція, які б обмеження й перепони вона ні ставила, а все ж таки це була Конституція автономної України, це був державний право сильний акт, це був історичний, великої ваги факт, який провів виразну, чітку лінію в відносинах України й Росії.
Це найкращий період у боротьбі за відродження нашої нації. Революційний, одважний, повний віри, натхнення, ентузіазму».
Переоцінка реальних революційних здобутків у вказаний час, очевидно, пояснюється тим, що діячі УЦР та Генерального Секретаріату і не намагалися підняти планку політичних вимог вище. Врешті-решт доводилося задовольнятися тим, що дозволяли обставини.
2. З'їзд народів Росії
Однією з помітних подій періоду діяльності Центральної Ради став з'їзд представників народів й областей колишньої царської імперії (вересень 1917 p.).
Цей форум за участю М.Грушевського, який був його почесним головою, ухвалив підсумкову резолюцію «Про федеративний устрій Російської республіки». Вироблений учасниками з'їзду документ передбачав вирішення найважливіших проблем державного устрою:
-
національне визволення на засадах «федерації, побудованої на національному принципі»;
-
створення дійсно демократичного суспільства за широкої участі громадян у державному житті та законодавчого, а не адміністративного регулювання;
-
оптимізація державного управління шляхом його децентралізації.
3. Поява «Вільного Козацтва»
На початку жовтня в Чигирині відбувся з'їзд «Вільного Козацтва», 2 тис. його делегатів, які представляли 60 тис. організованих козаків України й Кубані, обрали Генеральну Раду з 12 осіб, почесного отамана - командира 1-го Українського корпусу генерала П.Скоропадського. У зверненні до громадян України учасники з'їзду закликали зберігати спокій, стояти на сторожі інтересів народу і створювати козачі підрозділи на місцях.
Генеральний Секретаріат, вбачаючи у Вільному Козацтві опору влади, затвердив його статут, хоча лідери Центральної Ради з явним скептицизмом ставилися до цього руху. Однак і цих сил було замало, щоб убезпечити Україну від суворих випробувань.
Перевір себе
Початковий рівень:
1- Дайте відповідь
Згідно зі «Статутом» Генеральний Секретаріат формувався Центральною Радою так; ні; і так, і ні.
42
43
-
Почесним отаманом «Вільного Козацтва» став: П.Скоропадський» М.Міхновський; С.Петлюра.
-
Вкажіть дату. З'їзд представників народів колишньої Російської імперії відбувся
липень 1917 p.; серпень 1917 p.; вересень 1917 р. Середній рівень:
-
Назвіть основні положення «Статуту Генерального Секретаріату».
-
Встановіть послідовність подій
«Тимчасова інструкція» Поява «Вільного Козацтва» «Статут Генерального Секретаріату» З'їзд народів Росії
6. Поява «Вільного Козацтва». Розкажіть, що вам відомо про цю подію.
Достатній рівень:
-
Охарактеризуйте основні положення «Тимчасової інструкції».
-
Проаналізуйте положення резолюції з'їзду народів Росії «Про федеративний устрій Російської республіки».
Високий рівень:
9. Проаналізуйте характер взаємовідносин Центральної Ради та Тимчасового уряду. У чому ви бачите прорахунки Центральної Ради? Відповідь обґрунтуйте.