4. Церковна політика. Ліквідація уапц

Важливу частину духовності в суспільстві становило релі­гійне життя. Проте більшовицька партія із самого початку утвердження при владі активно втілювала у життя атеїстич­ну пропаганду, а при зміцненні своїх позицій мала на меті знищення релігійних громадських інституцій та їх установ. В Україні традиційною релігією була православна церква, яка поділялася на дві головні конфесії: Руську православну

246

церкву і створену у 1921 р. Українську автокефальну право­славну церкву (УАПЦ). Хоча вони були й легальними органі­заціями, втім, постійно відчували на собі дедалі зростаючий тиск держави, особливо це стосувалося УАПЦ.

1 січня 1928 р. був введений у дію Адміністративний ко­декс УСРР, який містив розділ «Правила про культи» (лише через рік подібний закон було прийнято в Радянській Росії), що означало відхід від декларованого раніше принципу відок­ремлення церкви від держави. На рубежі 20-30-х pp. стано­вище церкви в Україні стало зовсім нестерпним. Особливих гонінь зазнала УАПЦ, перший митрополит якої В.Липківсь-кий перебував з 1927 до 1938 р. під домашнім арештом (пізніше був засуджений та загинув у застінках НКВС). У зв'язку з процесом СВУ влада звинуватила автокефальну цер­кву в антирадянській діяльності. На початку 1930 р. Синод УАПЦ був змушений прийняти рішення про саморозпуск. Проте це не врятувало її духовенство - було заарештовано обраного у 1927 р. нового митрополита М.Борецького і більшість священиків. З єпископів врятувався лише один, який перебував у СІЛА. В другій половині 30-х pp. в Україні не залишилося жодної парафії з українською мовою богослу­жіння. Одночасно були репресовані й тисячі представників інших релігійних конфесій.

Другу п'ятирічку партія оголосила «п'ятирічкою знищен­ня релігій». У 1934-1935 pp. розгорнулася широка кампанія нищення сотень храмів, у тому числі пам'яток світового зна­чення (Михайлівського Золотоверхого та Микільського військового соборів у Києві, Свято-Миколаївського монасти­ря в Харкові, Успенського собору в Полтаві й ін.). Тисячі культових споруд влада перетворила на склади, кінотеатри і навіть в'язниці. У середині 30-х pp. в Україні залишилося лише 9% діючих церковних споруд (у порівнянні з 1913 p.). Таким чином, протягом 30-х pp. зусиллями сталінського режиму насаджувався атеїстичний світогляд, який мав у пер­шу чергу виховувати фанатичну відданість ідеям більшовиць­кої партії та віру в особливу геніальність Сталіна. Все це спричиняло падіння моральних устоїв і зростання бездухов­ності у суспільстві.

247

1927-1928 pp. 1928-1932 pp.

кінець 1929 — початок 1930 pp.

кінець 1929 р. лютий 1930 р.

квітень 1930 р. 1932-1933 pp. 1933-1937 pp. грудень 1934 p.

серпень 1935 січень 1937 р.

1937-1939 pp.

Перевір себе Початковий рівень:

1. Назвіть головні досягнення української науки в 30-ті роки.

2. Поет П.Тичина, письменник П.Панч, оперний співак М.Донець...

Продовжіть перелік українських діячів літератури й мистецтва 30-х pp.

3. Хто ця історична постать: В.Липківський?

Середній рівень:

4. Яке місце у вирішенні завдань культурного будівництва в 30-ті роки відводилося освіті?

5. Вкажіть головні напрямки розвитку науки в Україні у 30-ті роки.

4. Складіть план відповіді «Художня література та мистецтво в 30-

ті роки».

Достатній рівень:

7. Охарактеризуйте антирелігійну політику в Україні у 30-ті роки.

7. Як ви вважаєте, чому 30-ті роки в історії української культури називають періодом «розстріляного відродження». Доберіть фак­ти, які стверджують це визначення.

9. Поміркуйте, які цілі переслідували більшовики, здійснюючи «культурну революцію»? Яких результатів їм вдалося домогти­ ся?

Високий рівень:

10. Процеси, які відбувалися в розвитку культури українського народу в 30-ті роки називають «культурною революцією», «роз­стріляним відродженням». Дайте оцінку цим подіям. Як впли­нули вони на духовне життя українського народу?

11. Сталінізм і його дітище - адміністративно-командна система -завдали величезної шкоди гуманістичному змісту радянської на­уки. У 30-ті роки вона була переорієнтована з гуманітарних на переважно технократичні ідеї. В дослідницькій роботі наукових установ людина та її проблеми відійшли на другий план, посту­пившись місцем техніці й технології, розвиток яких ставав не­рідко самоціллю. Поясніть, чому у 30-ті роки подібні явища мали місце і не тільки в галузі культури? Якого змісту набувають деформації культурного життя українського народу у 30-ті роки? Відповідь обґрунтуйте.