22. Фінансові ресурси страхової компанії

Під фінансовими ресурсами страховика треба розуміти централізовані та децентралізовані грошові фонди і резерви цільового призначення, які формуються у процесі страхової діяльності і призначенні для виконання забов’язаннь зі страхового захисту, підтримання платоспроможності та фінансової стійкості страховика. При цьому поняття страхові резерви і страхові фонди є підпорядниками відносно поняття фінансові ресурси.

Зазначені терміни розрізняться межею їх використання за економічним змістом є результатом розподілу та перерозподілу ВВП або доходів господарюючого суб’єкта. І, узагальнюючи розуміння цих термінів в довідникові, економічні, фінансові, страховій літературі, говорить про те, що вони відображають певне акумулювання ресурсів для подальшого використання.

Отже, фонд, який створює саме страховик, і є страховим фондом, і не слід в це поняття включати всі необхідні державні та суспільні витрати . Під страховими резервами будемо розуміти частину страхового фонду, яка утворюється залежно від видів страхування з метою гарантії майбутніх страхових відшкодувань і страхових сум. Тобто поняття “страховий фонд” є ширшим за поняття “страхові резерви”

Специфіка фінансів страховика, що полягає у ймовірності неспівпадіння обсягу сформованих страхових резервів і потреб у виплаті страхового відшкодування, відбивається на складі і структурі її фінансових ресурсів. Тому важливим для формування фінансових ресурсів страховика стає визначення джерел фінансових ресурсів.

Статутний капітал страховика займає найбільшу частку в структурі власного капіталу та є фінансовою основою його діяльності. На початковому етапі функціонування страхової компанії “ статутний капітал є єдиною гарантією забезпечення платоспроможності”. Саме тому, порядок формування та дотримання розміру статутного капіталу страховика суворо регулюється законодавством.

Кількісні вимогои до формування статутних капіталів страховиків визначено Законом України “про внесення змін до Закону України “ Про страхування” зі змінами №252-VI від 10.04.2008 р”, в якому встановлено такі мінімальні розміри статутних капіталів:

• для страховиків, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування життя (загальними або ризикованими) - в сумі еквівалентній 1млн. євро;

• для страховиків, які займаються страхуванням життя – в сумі еквівалентній 1,5 млн. євро.

Кількісні вимоги до формування статутного капіталу страхової компанії доповнюються якісними вимогами до нього. Статутний капітал страховика формується в грошовій формі.

Лише до 25 % статутного капіталу страховикам дозволяється формувати за рахунок державних цінних паперів. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу векселі, кошти страхових резервів, а також кошти отриманні в кредит, в позику та під заставу, і вносити до статутного капіталу нематеріальні активи.

Що ж до гарантійного фонду страховика, то до нього належить, додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Додатковий капітал з’являється в результаті статутної діяльності страхової компанії. Він складається з додатково вкладеного капіталу (утворюється лише у страховиків, які є акціонерними товариствами) та іншого додаткового капіталу. Як правило додатковий капітал складає лише невелику частку власного капіталу страхової компанії.

Методика формування резервного капіталу не має галузевої специфіки та відповідає загальним принцепам організації господарської діяльності будь – яких суб’єктів господарювання.

За рахунок нерозподіленого прибутку страховики можуть створювати вільні резерви.

Відповідно до чиного законодавства, вільні резерви- це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика. Рішення про формування цих резервів та порядок їхнього створення приймається страховою компанією самостійно. Водночас слід зауважити що наявність вільних резервів дозволяє страховій компанії приймати на своє утримання ризики більшої страхової вартості.