49. Централізовані джерела фінансування установ та організацій

До централізованих джерел фінансування організацій належать:

• кошти благодійних фондів;

• кошти державних позабюджетних фондів;

• кошти державного бюджету та місцевих бюджетів.

Основними напрямками використання фінансових ресурсів установ та організацій:

• На розширене відтворення та розвиток виробництва

• На вирішення соціальних проблем

• На матеряльне стимулювання

• На створення фінансових резерві

Найчастiше джерелами надходжень до благодiйних фондів є: благодiйнi внески, пожертви або дарунки вiд громадян, установ та органiзацiй (економiчних, релiгiйних. полiтичних, державних, iноземних); гранти від мiжнародних донорів; спадки, згідно з заповiтами, залишеними благодiйниками. банкiвськi відсотки з депозитних вкладiв або иншi пасивнi доходи. Благодйнi фонди найчастiше можуть виступати експертами у тій галузi, яка стосується об’єктів надання їхньої допомоги.

Позабюджетні фонди держави являють собою сукупність фінансових коштів, що перебувають у розпорядженні центральних або регіональних (місцевих) органів влади, що й мають цільове призначення.

Доходи позабюджетних фондів складаються з:

■  спеціальних цільових податків і зборів, установлених державою для відповідного фонду;

■  відрахувань від прибутку господарюючих суб'єктів;

■  бюджетних коштів;

■  прибутки від власної комерційної діяльності, здійснюваної

■  фондом як юридичною особою;

■  банківських кредитів.

Матеріальним джерелом позабюджетних фондів, як і інших ланок фінансової системи, є національний доход. Переважна частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюд­жет. Кошти республіканського бюджету Автономної Респуб­ліки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автоном­ної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. До державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України

50. Зміст фінансової роботи в установах та організаціях

Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фірми. Вона включає:

• планування і організацію фінансів;

• облік фінансових ресурсів;

• контроль і аналіз ефективності їх використання;

• регулювання доходів і видатків;

• стимулювання кінцевих результатів виробництва.

Виробнича і комерційна діяльність підприємств може забезпечуватися грошовими коштами у формі самофінансування, банківського і комерційного кредитування, залучення акціонерного капіталу, бюджетного фінансування.

Фінансова робота на підприємствах організовується і проводиться спеціальними фінансовими службами. Самостійні фінансові служби створюються, як правило, на великих підприємствах.

У їх склад можуть входити відділи:

• планові;

• реєстраторські;

• розрахункові.

На малих підприємствах відповідальність за фінансову роботу несе головний бухгалтер.

Фінансовий відділ фірми має право:

• контролювати інші відділи в питаннях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків;

• вимагати від інших відділів матеріали, необхідні для виконання обов'язків;

• вибирати в бухгалтерії, плановому відділі, відділі маркетингу, технічному, капітального будівництва необхідні документи і матеріали для роботи.

Крім того, працівники фінансових відділів мають право вимагати:

• звіти і баланси;

• плани випуску і реалізації продукції;

• плани руху товарно-матеріальних цінностей;

• розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень;

• кошториси.

Начальник фінансового відділу, чи фінансовий директор, чи фінансовий менеджер підпорядковуються керівнику фірми чи заступнику з економічних питань і несуть відповідальність за:

• збереження власних оборотних засобів підприємства;

• виконання планів реалізації і прибутку;

• забезпечення ресурсами витрат, передбачених фінансовим планом;

• використання коштів за цільовим призначенням;

• дотримання фінансової і кредитної дисципліни.

51. Контроль за правильністю організації фінансових відносин