33. Фінансове планування на торговельному підприємстві.

Фінансове планування на підприємстві — це планування всіх його доходів і напрямків витрат коштів для забезпечення розвитку підприємства. Фінансове планування здійснюється за допомогою складання фінансових планів різного змісту і призначення в залежності від задач і об'єктів планування.

Планування представляє собою процес розробки і прийняття цільових рішень кількісного та якісного характеру і визначення шляхів їх найбільш ефективного досягнення. Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, а саме: невизначеність майбутнього; координуюча роль плану; оптимізація економічних наслідків (так як будь-яка неузгодженість в діяльності вимагатиме фінансових витрат на їх подолання).

Стратегічне планування діяльності підприємств торгівлі включає: 1) аналіз і оцінка ситуації; 2) визначення стратегічних мож­ливостей (спроможності); 3) оцінка стратегічних альтернатив; 4) визначення конкретних цілей та завдань; 5) оцінка діяльності та внесення коректив.

Метою оцінки ситуації є визначення: а) можливостей здійс­нення торгівлі; б) потреба споживачів на різних ринках; в) можли­востей підприємства для задоволення потреб споживачів.

Аналіз і оцінка ситуації складається із трьох елементів: 1) оцінка (аналіз) привабливості роздрібних ринків на яких підпри­ємство конкурує або може конкурувати; 2) аналіз і оцінка цілей та можливостей (спроможності) конкурентів; 3) оцінка (самоаналіз) сильних і слабких сторін підприємства стосовно конкурентів.

Оцінка (аналіз) привабливості ринку передбачає визначення, наскільки привабливий роздрібний ринок. Для цього використовують такі показники: 1) розмір і темпи зростання ринку; 2) рівень конкуренції; 3) рівень впливу факторів зовнішнього середовища.

34. Господарська діяльність аграрного підприємства.

Господарська діяльність с/г підприємств — це діяльність суб’єктів аграрного господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватися з метою одержання прибутку (підприємництво) або без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Сферу аграрних господарських відносин становлять виробничо-господарські, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Провідну роль у сфері аграрних відносин відіграють виробничо-господарські відносини.

Виробничо-господарськими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами аграрного господарювання під час безпосереднього здійснення господарської діяльності.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів.

Виробничо-господарська діяльність аграрних підприємств здійснюється на основі загальних принципів господарювання: забезпечення економічної багатоманітності та захисту державою всіх суб’єктів аграрного господарювання; свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з потребою забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві; екологічний захист населення; захист прав споживачів і безпеки суспільства й держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини сільськогосподарських підприємств.

Особливістю виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств є використання ними землі як основного засобу виробництва. Наслідком цього є наявність спеціальних форм організації і ведення виробництва в аграрному секторі економіки (наприклад, фермерських господарств), а також особливого правового регулювання господарської діяльності з урахуванням таких чинників: біологічного циклу в сільськогосподарській діяльності; особливостей контролю за власністю на землю та інші природні об’єкти; державного регулювання умов, в яких функціонує аграрний сектор економіки; особливостей економічної конкурентоспроможності сільського господарства; особливостей функціонування ринку товарної сільськогосподарської продукції; вагомого соціально-політичного й культурного значення розвитку селянства.

Агропромисловий комплекс України характеризується наявністю великих обсягів виробництва на промисловій основі, чітко вираженого зонального його розміщення, розвинутою внутрішньорайонною та галузевою спеціалізацією. Зокрема, Поліська зона спеціалізується на виробництві картоплі, льону, продукції м’ясного скотарства. У степових районах України найбільше розвинуто виробництво цукрових буряків, зерна, продукції скотарства і свинарства. У степовій зоні виробляється основний обсяг плодів і винограду, продукції вівчарства, значна кількість зерна, продукції свинарства і скотарства, у приміській зоні — значний обсяг овочів, молока для промислових центрів.

За галузевою спеціалізацією розрізняють аграрні господарства у сфері рослинництва (зернові, овочеві та інші господарства) і тваринництва (та інші господарства).

Аграрні підприємства крім основної (спеціалізованої) виробничо-господарської діяльності здійснюють, як правило, й інші види сільськогосподарської діяльності — йдеться про переробку продукції власного виробництва, розвиток промислів, садівництво, бджільництво тощо.