62. Організація планування собівартості реалізованої продукції

Собівартість продукції виражає в грошовій формі індивідуальні витрати підприємства на виробництво і реалізацію одиниці або об'єму продукції в діючих економічних умовах.

Продукції, що за об'ємом реалізовується, оцінюється виробничо-господарська діяльність галузей, об'єднань і підприємств. Об'єм продукції, що реалізовується, в плані визначається як вартість призначених до постачання і підлягаючих оплаті в плановому періоді: готових виробів; напівфабрикатів власного виробництва, робіт промислового характеру, що призначаються до реалізації на сторону (включаючи капітальний ремонт свого устаткування і транспортних засобів, що виконується силами промислово-виробничого персоналу), а так само як реалізація продукції і виконання робіт для свого капітального будівництва і інших непромислових господарств, що знаходяться на балансі підприємства.

Об'єм товарної продукції в плані включає вартість: готових виробів, призначених для реалізації на сторону, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; напівфабрикатів свого вироблення і продукції допоміжних і підсобних виробництв, призначених до відпустки на сторону; вартість робіт промислового характеру, що виконуються по замовленнях з боку або непромислових господарств і організацій свого підприємства. Об'єм валової продукції Вп включає увесь об'єм робіт, намічений до виконання в цьому плановому періоді;

Об'єм продукції, що реалізовується, так само, як і товарною, визначається: в плані -в діючих гуртових цінах підприємств; у звіті - а) в порівнянних гуртових цінах підприємств на певну дату (так званих незмінних цінах), необхідних для визначення динаміки виробництва; б) в гуртових цінах підприємств, діючих в звітному періоді (для використання в розрахунках собівартості).

В цілях элиминирования минулої праці і виявлення результатів виробничої діяльності, динаміки виробництва продукції і залежних від підприємств показників виробництва ряд виробництв здійснюють планування і оцінку діяльності по чистій продукції замість об'єму реалізованої продукції. Об'єм чистої продукції визначається відніманням з товарної продукції (у гуртових цінах підприємств) матеріальних витрат в тих же цінах (т. е. у цінах, прийнятих при розробці плану), а також суми амортизації основних фондів. Застосування показника чистої продукції дозволяє виключити повторний рахунок продукції, точніше визначити зусилля колективів підприємств із виконання ряду найважливіших якісних показників продуктивності праці, фондовіддачі та ін. Для обґрунтування виробничої програми підприємства необхідно мати розрахунки його виробничої потужності.

63. Фінансовий контроль за поточними витратами

На сьогоднішній день неможливо розділити облік і контроль. За допомогою обліку фіксують господарські процеси та явища, що відбулись на підприємстві із господарськими засобами та джерелами утворення., але ще необхідно і контролювати. А контролювати в основному необхідно процес виробництва продукції на промислових підприємствах. Для керівництва підприємств виробників все більшого значення набуває контроль за витратами виробництва, який стає основним методом досягнення належного рівня рентабельності виробництва.

Контроль – перевірка, спостереження для встановлення відповідності чого не будь певним вимогам.

Контроль - це система спостереження і перевірки процесу функціонування об’єкта управління, визначення результатів управлінського впливу на об’єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання управлінських рішень.

Контроль, як економічна категорія являє собою ефективний засіб попередження, виявлення та запобігання порушення і посяганням на національне багатство країни; складову частину господарського управління, його функцію, метод реалізації управлінських рішень; джерело інформації позитивні й негативні явища на всіх ділянках виробничої діяльності; систематичну конструктивну діяльність керівників органів управління, спрямовану на наближення фактичного виконання до поставленої мети.

На сьогоднішній день на підприємствах розрізняють два види контролю – внутрішньосистемний та внутрішньогосподарський. Внутрішньосистемний контроль здійснюється міністерствами, державними комітетами, концернами, асоціаціями, акціонерними виробничими об’єднаннями підприємств одної галузі відповідно до вимог чинного законодавства.

Внутрішньогосподарський контроль – це сукупність заходів, що вживають всередині підприємства, які забезпечують запобігання та виявлення операцій з господарськими засобами та джерелами і дій посадових осіб, що суперечать цілям їхньої діяльності, або вимогам чинного законодавства. В свою чергу з системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві необхідно виділити внутрішній контроль витрат виробництва.

Контроль витрат виробництва – це контроль за процесами та чинниками, що впливають на витрати виробництва та їх рівень, та впливають на формування собівартість реалізованої та виробленої продукції.

Основна мета внутрішнього контролю витрат полягає в наданні інформації про відхилення від норм та нормативів, виявленні «вузьких» місць на виробництві, визначенні невикористаних резервів на підприємстві. Можна виділити основні завдання внутрішнього контролю витрат виробництва:

- зниженні використання основних та допоміжних матеріалів на продукцію; - зменшенні матеріаломісткості та енергомісткості виробляємої продукції; - зниженні рівня загальновиробничих витрат; - недопущенні браку та погіршення якості продукції.

Отже можна зробити висновок, що впровадження на підприємствах системи внутрішньогосподарського контролю, зокрема контролю витрат виробництва забезпечуватиме керівництво інформацією про стан витрат виробництва та собівартість виготовленої продукції і дозволить виявити і мобілізувати резерви у сфері виробництва.