30. Фінансові ресурси промислових підприємств

В управлінні фінансовими ресурсами промислових підприємств можна виділити три рівні – стратегічний, тактичний та оперативний.

Пріоритетом управління на стратегічному рівні є забезпечення необхідним обсягом фінансових ресурсів найбільш вагомих (у відповідності з встановленими довготерміновими цілями) проектів, заходів та операцій, результатом яких можуть бути значні зміни фінансового стану підприємства, різка зміна структури та величини усіх господарських засобів (активів) та джерел їх утворення (пасивів).

Функціональна направленість тактичного рівня управління фінансовими ресурсами підприємств та його значення для забезпечення взаємозв’язку стратегічних цілей підприємства і щоденної діяльності окремих підрозділів визначає в якості пріоритетів для керівників:

– пошук та розподіл необхідної кількості фінансових ресурсів для забезпечення окремих напрямків діяльності підприємства (закупівлі, виробництва, збуту) та його основних підрозділів;

– постановку середньо - та короткотермінових цілей, контроль їх виконання та визначення порядку залучення використання фінансових ресурсів у відповідності з довготерміновими цілями та вибраною стратегією підприємства.

Під оперативним управлінням розуміється комплексна система заходів з розподілу та контролю фінансових ресурсів для забезпечення поточної діяльності підприємства в межах виконання короткотермінових та середньо термінових планів. Пріоритетом управління для оперативного рівня є ефективне використання наявних фінансових ресурсів.

В межах стратегічного управління фінансовими ресурсами підприємств керівники визначають стратегічні показники для усього підприємства, міста, регіону та контролюють виконання бюджетів, планів та прогнозів через систему стратегічних звітів, які містять ряд ключових фінансових показників (стандартів чи нормативів). Відносно цих показників вимірюється ефективність роботи підприємства чи адміністрації з досягнення встановлених стратегічних цілей чи забезпечення виконання бюджетів.

Однією з основних проблем управління фінансовими ресурсами підприємств на функціональному (тактичному) рівні є передача відповідальності за виконання специфічних фінансово-економічних показників керівникам окремих напрямків, наприклад, відповідаючи за закупівлю сировини та матеріалів; виробництво та збут (відвантаження) продукції та ряд інших специфічних операцій.

31. Капітал, резерви та інші фонди торговельного підприємства.

Одним з найважливіших факторів економічного розвитку є нагромадження капіталу. У торговельних підприємствах виділяють власний капітал і позиковий капітал.

Власний капітал являє собою фінансові засоби окремого господарюючого суб’єкта, які належать йому на правах власності і використовуються для формування певної частини його активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, називається “чисті” активи підприємства.

Позиковий капітал являє собою фінансові засоби, приваблювані торговим підприємством для формування певної частини активів із зобов’язанням повернути їх позикодавцю в обумовлений термін та з певним відсотком.

Власний капітал торгового підприємства представлений такими формами:

1. Статутний капітал, що характеризує первісну суму власного капіталу, спрямовану на створення підприємства і початок його господарської діяльності. Його розмір визначається статутом торгового підприємства.

2. Резервний фонд являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір резервного фонду визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства.

3. Цільові фінансові фонди, формовані в торговому підприємстві, складаються з амортизаційного фонду, фонду стимулювання праці, фонду виробничого розвитку, фонду майбутньої уцінки товарів і ряду інших. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюються статутом та іншими установчими документами торгового підприємства.

4. Нерозподілений прибуток являє собою різницю між сумою отриманого прибутку і розподіленою його частиною, включаючи використану. За своїм економічним змістом вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів торгового підприємства.

5. Інші форми власного капіталу являють собою розрахунки за майно при здачі його в оренду, розрахунки з учасниками по виплаті їм доходів у формі відсотків і дивідендів та ін.

Позиковий капітал представлений такими основними формами:

1. Довгострокові фінансові зобов’язання являють собою усі форми притягнутого позикового капіталу з терміном використання більше як один рік

2. Короткострокові фінансові зобов’язання – це усі форми використаного позикового капіталу з терміном його використання до одного року

3. Існує також форма кредитування – овердрафт. Такий кредит видає банк підприємствам торгівлі усього на 2–3 дні для поповнення оборотних коштів. Як тільки вони зменшуються і магазину необхідно в постачальників купити нову партію товарів, він може скористатися овердрафтом, відсотки по якому будуть нижчими, ніж при довгострокових кредитах.

4. Використовується також ефективна система кредитування магазинів – факторинг, який широко використовують за рубежем. Суть такої системи полягає в тому, що магазин продає банку рахунки свого постачальника товарів і передає свої права банку на покупку таких товарів.

5. Діючою ланкою сфери кредитування і фінансової підтримки сфери торгівлі й послуг повинні стати спеціалізовані фонди підтримки підприємництва. За ними законодавчо повинне бути закріплене право займатися кредитною діяльністю.

6. Особливою формою кредитування підприємств торгівлі і сфери послуг може стати фінансовий лізинг, по суті рівнозначний довгостроковому кредитуванню.