Тема 5.5. Місце та роль науки у сучасному суспільстві.

Однією із проблем, яка стосується ролі науки у сучасному суспільстві є вироблення методології усунення перешкод, що споруджуються вченими в противагу їхнім традиціям, які вони сповідували протягом тривалого часу. Однією із таких традицій є раціоналізм, проте він не виступає певним стандартом, який має узгоджуватись із всіма традиціями.

Адекватне визначення ролі науки обумовлює ідею вільного суспільства. На думку І.Лакатоса, “вільним” є суспільство, у якому всі наукові традиції мають рівні права та рівний доступ до впливу на людську життєдіяльність. У ролі такої традиції виступає система раціоналізму. Тому “вільні” суспільства виникають в результаті раціоналізму в науці.

Основні питання, щодо ролі науки у сучасному суспільстві:
які методи та процедури будуть ефективними у контексті розвитку сучасної науки;
наскільки ефективною є теорія, яка керує певними процедурами, що забезпечують розвиток “вільного суспільства”;
яким чином формат науки (його традиції) узгоджується із культурою національних наукових співтовариств.

Розв’язання цих проблем потребує існування певних теорій, які обов’язково мають розроблятись фахівцями-інтелектуалами, які б у свою чергу визначали структуру суспільства, наукових співтовариств, напрями досліджень. Проте, сучасні теорії не завжди можна порівнювати за змістом та за ступенем істинності, навіть, якщо вони відносяться до однієї сфери наукових досліджень. Адже теорія – це те, що не суперечить фактам і в кінцевому рахунку може протистояти хибності розуміння сутності в силу того якщо суперечність не буде розв’язаною то жодною мірою не зможе йти мова про існування такої теорії.

Отже, роль сучасної науки визначається істинністю сучасних теорій, які доводяться ефективністю наукового аргументу.

Функції, які забезпечують ефективність наукового аргументу:
фактологічне підкріплення;
узгодження з попередньою установкою;
установка, яка обов’язково доповнюється аргументом і не залежить від посилань.

У вільному суспільстві науковці представляють лише одну з багатьох традицій, при цьому не користуючись особливими правами і не займаючи відповідної позиції вони завойовують власний науковий простір. Тому і сьогодні легітимною є теза про те, що вільні суспільства виникають у результаті саме таких дій науковців-інтелектуалів, які фактично займаються реалізацією на практиці певної концепції, а не завдяки претензійності голих теоретичних схем, які все частіше нагадують науковий утопізм. Все більше вчених заперечують існування певних правил та стандартів, яким підпорядковується пізнавальна діяльність вченого, оскільки – це фактично суперечить його здоровому глузду в цілому.