Тема 1.4. Сутність природничої та гуманітарної методології наукових досліджень

Основними видами методології наукових досліджень є природнича та гуманітарна.

Види методології наукових досліджень:

природнича

гуманітарна

Це два види наукового пізнання, які з одного боку тотожні між собою, а з іншого відмінні, їх тотожність визначається тим, що – це два різновиди наукового пізнання. Їх відмінність полягає в специфіці їх предметної сфери та методів дослідження: в соціальній та гуманітарних науках предметом виступає людина, її свідомість, навіть текст, який має людський зміст. Фіксація такого предмету та його визначення потребують особливих методів та пізнавальних процедур.

• Е.Гусерль не визнавав поділу дисциплін на природничі та гуманітарні, протиставляючи свій підхід позиції О.Конт, який вважав за доцільне прийняти за основу методологію природничих наук – створення теорії та підтвердження їх істинності і перенести цю методологію на соціальні науки, оскільки саме це і стало умовою великого заблудження, яке спричинило кризу європейської науки. На думку вченого природничі науки є породженням людського духу, тому базувати гуманітарне знання на природі та суспільстві є недопустимим.

• М.Вебер критикує природничі науки за їх безкорисність, оскільки для них важливість та цінність законів має не конкретне, а загальне значення.

Структурні елементи природничої методології

наука		інженерія	практика
пояснення дійсності; функціонування відповідно до законів та закономірностей розвитку; чіткий розподіл природничого та гуманітарного пізнання;		конкретні форми застосування знань на практиці;	практика не припускає пояснення, оскільки воно характеризує виключно констатацію фактів;
не має чіткого дисциплінарного базису;		наявність власного дисциплінарного базису (наукові дисципліни);	наявність дисциплінарного базису (інженерні дисципліни);

Специфіка соціально-гуманітарної методології наукових досліджень

Основні форми соціально-гуманітарної методології наукових досліджень
соціально-гуманітарне знання		соціально-гуманітарні науки
включає результати наукових досліджень, але не зводиться до них, оскільки передбачає також інші позанаукові форми пізнання.		обмежуються лише рамками наукової діяльності і ця діяльність не ізольована від інших форм культури, взаємодіє з ними, але це не є основою для ототожнення науки з ними.
Основні форми гуманітарного знання (все, що акцентує світоглядну проблематику)
філософська есеїстка;	публіцистика;		літературна критика;	поезія.

• Система соціально-гуманітарних наук сформувалась значно пізніше математики та природознавства. Для того щоб з’ясувати, яким чином виникли соціальні та гуманітарні науки доцільно виділити дві проблеми. Перша з них стосується соціокультурних передумов формування цих наук, а друга – механізмів становлення їх обґрунтування, забезпечення росту та розвитку відповідних емпіричних та теоретичних знань. Проте, важливою проблемою для сучасної методології науки є виявити природничі основи гуманітарних дисциплін.

• Однією із особливостей сучасних соціально-гуманітарних наук є включення в гуманітарне пізнання технічних методів та відповідних технічних показників в гуманітарне знання в його зміст. (концепція “Двох культур” Ч.Сноу).

Одним із рівнів гуманітарної методології є соціальна методологія.

• Соціальна методологія – це сукупність методів, які дозволяють встановити взаємозв’язки та соціально-культурологічну значимість окремих елементів досліджуваного явища в контексті з’ясування їх історичних закономірностей.

• Формою реалізації соціальної методології є соціальні науки, які на думку М.Вебера характеризують зміст протікання духовних процесів, дозволяють їх зрозуміти та співпереживати їм. Це є підтвердженням того, що соціальні науки мають специфічні завдання, які не можуть бути вирішені за допомогою природничих наук.

Необхідним елементом методології здійснення наукового дослідження є формулювання методологічної основи дослідження.

• Методологічна основа дослідження – це основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження.

• Методологічна основа дослідження, як правило не є самостійним розділом наукової праці, однак від її чіткого визначення значною мірою залежить досягнення мети і завдання наукового дослідження.

• Методологічна основа дослідження є критерієм опису процесу дослідження.

• Опис процесу дослідження – це форма висвітлення методики і техніки дослідження з використанням логічних законів і правил.

Відповідно до методологічної основи наукового дослідження визначаються форми наукових досліджень.

Основні форми наукових досліджень:

фундаментальні наукові дослідження	прикладні наукові дослідження
наукова теорія та експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, людини.	наукова та науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.

• Науковий результат – це нове знання набуте в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового змісту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Однією із форм наукового результату є науково-прикладний результат.

• Науково-прикладний результат – це нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, яке впроваджене або може бути впроваджене в суспільну практику.

• Науково-прикладний результат може мати форму звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію певного зразка тощо.

Процес здійснення наукового дослідження, який забезпечується реалізацією відповідної методології, спрямованої на досягнення конкретного результату включає відповідні структурні елементи наукової діяльності.

Основні структурні елементи наукової діяльності:

суб’єкти	вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності;
дослідник	людина, яка здійснює наукові дослідження;
науковець	той, хто має відношення до науки виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки;
вчений	фізична особа, яка провадить фундаментальні або прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових або науково-технічних результатів;
науковий працівник	вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю і має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації.