Три форми наукової

творчості

аксіоми

гіпотези

теореми

твердження істинність яких взагалі не викликає питання

твердження істинність яких перевіряється розвитком теорії й експерименту

твердження доказувані шляхом умовиводів на основі вихідної системи аксіом і гіпотез

Ці три основні форми наукової творчості є необхідною умовою досягнення вченим достовірного знання, відкриття істини в процесі своєї діяльності. При цьому вчений має пам’ятати про те, що завжди є ймовірність допуститись помилки в логічному висновку. Тому для наукового мислення характерною ознакою є повна відсутність впевненості у істинності та фундаментальності своєї позиції, прагнення до критичної перевірки висновків своєї теорії, що є запорукою можливості отримати достовірний результат.

Одним із засобів здійснення методології наукової творчості є декомпозиція.

Декомпозиція

полісистемна

виділення декілька окремих аспектів опису певного явища в межах одного авторського підходу

багаторівнева

створення декілька рівнів системного підходу до розуміння сутності певного явища

рафінованість

полісистемного опису

кожне поняття входить в одну систему опису певного явища, що й забезпечує незалежність системи опису.

Повнота

полісистемного опису

кожне актуальне явище обов’язково входить в одну із систем опису явища

уніфікованість

Інтегрованість

О сновні моделі науковї творчості

Відчуття-

це відображення вченим в процесі своєї діяльності власного життєвого горизонту

Розуміння

відноситься не до почуттів і думок, а до практики, воно являє собою інтерпретацію на основі цінностей вчинків людей

Дедуктивне пояснення

оцінення фактів з позиції теорії

Важливим засобом ефективності методології наукової творчості є прагнення вченого до спрощеності розуміння сутності проблеми, подолання труднощів у розумінні певних явищ.

Структура спрощеності розуміння змісту проблеми

порядок	розробка чіткої структури аналізу проблеми;
абстрагування	спрощення уявлень про об’єктивну дійсність;
раціоналізація	збереження в уявленнях лише понятійно-раціонального розуміння явищ, що спрощує їх розуміння;
ідеалізація	побудова певної системи явищ, співвіднесених з їх сутністю;
метафора	перенесення істотних властивостей явищ на домінуючі властивості певного штучного об’єкту, що може привести до позитивного ефекту у випадку недоступності реального об’єкту;
гармонія	стан при якому порядок базується на законах природи (фізичної та людської).