6. Теоретико-методологічна основа дослідження

Необхідним засобом здійснення наукового дослідження є розробка дослідником теоретико-методологічної основи дослідження.

• Теоретико-методологічна основа дослідження – це засіб здійснення та опису стратегії наукового дослідження, який включає перелік основних методів та принципів, які забезпечили досягнення конкретного наукового результату в межах окремого авторського підходу.

7. Наукова новизна одержаних результатів

Важливою кваліфікаційною ознакою наукової роботи є наукова новизна одержаних результатів.

• Наукова новизна не має зводитись до простого переліку встановлених фактів, ідей, закономірностей, а має розкривати головну наукову концепцію автора, давати наукове пояснення його досліджень у новому якісному й кількісному вимірах (розвиток відомих ідей, відкриття нових законів, явищ, закономірностей, наукове обґрунтування нових методів.

Основні рівні наукової новизни:

1. Перетворення відомих даних, докорінна їх зміна;

2. Розширення, доповнення відомих даних;

3. Уточнення, конкретизація відомих даних, поширення відомих результатів на новий клас об’єктів, систем.

• Наукова новизна виявляється в теоретичних положеннях, які вперше сформульовані і змістовно обґрунтовані, в їх безпосередніх методичних рекомендаціях, які впроваджено в практику і які суттєво впливають на досягнення нових соціально-економічних результатів.

• Новими можуть бути лише ті положення дослідження, які сприяють подальшому розвитку науки в цілому або окремих її напрямів.

• Формулювання новизни може включати такі вислови: “вперше здійснено комплексне …”, “вперше формалізовано…”, “створено концепцію, що забезпечує…”, “розроблено нову систему…”, “досліджено специфічні зв’язки…”, “визначено ефективність…”. Використовуючи їх, слід конкретизувати наукову думку особистого дослідження, надати відповідні пояснення.

Самостійне, завершене наукове дослідження містить науковий результат.

• Науковий результат – це кінцевий підсумок, що завершує наукове дослідження і відповідає вимогам наукової новизни, достовірної і практичної значущості.

• Науковий результат має бути сформульованим в коротких висновках до розділів, а також у загальних висновках наукової роботи. Виклад суті результату має бути коротким, зрозумілим, конкретним, без загальних слів і термінів, що потребують додаткових пояснень.

Основні елементи аналізу наукового результату:

• конкретний зміст наукового результату;

• новизна результату;

• достовірність результату;

• практична значущість;

• джерело, в якому опублікований результат і обґрунтування його пріоритету.

8. Практичне значення одержаних результатів

• Практичне значення одержаних результатів є складовою частиною вступу, один із основних критеріїв оцінювання кваліфікованості наукового дослідження.

• Визначаючи рівень практичної спрямованості дослідження доцільно визначити конкретне значення, яке відіграє дане дослідження для розвитку науки і практики.

• Прикладне значення – це відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх застосування.

Важливим критерієм новизни та практичного значення наукового результату є його достовірність.

• Достовірність – це достатня правильність, те, що не викликає сумнівів, доказ того, що названий результат (закон, закономірність, сукупність фактів та ін.) є істинним, правдивим.

• Достовірність – це фактично повторюваність результату за одних і тих же умов при багатьох перевірках на багатьох об’єктах.

• Достовірність результатів і висновків наукового дослідження обов’язково обґрунтовується експериментом, логічним доказом, аналізом літературних і архівних джерел, перевіркою на практиці.

• Розрізняють три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтвердження практикою.

• Аналітичні методи – це доказ результату (закону, закономірності, формули, поняття) через логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних опублікованих та неопублікованих документів.

• Експериментальні методи – це проведення наукових дослідів порівняння теоретичних та експериментальних результатів.

• Підтвердження практикою – це необхідний збіг виведених у теорії положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях.