- •1. Предмет і задачі психології
- •2. Основні галузі психології
- •3. Психологія в системі знань людини
- •4. Методи психологічного дослідження
- •Організаційні методи:
- •Емпіричні методи
- •5. Психодіагностичні методи
- •Прийоми обробки даних
- •6. Історія виникнення психологічної науки
- •7. Основні історичні етапи розвитку психології
- •8. Англо-американські напрямки психологічної думки XX століття
- •Біхевіоризм
- •Когнітивна психологія
- •Гуманістична (екзистенціальна) психологія
- •9.Основні напрямки в німецькій психології XX століття Гештальтпсихологія
- •Глибинна психологія
- •14. Психіка й особливості побудови мозку
- •16. Характеристики аналізаторів
- •17. Види відчуттів
- •19. Основні властивості сприйняття
- •20. Порушення сприйняття
- •21. Загальна характеристика уваги. Функції і види уваги.
- •22. Властивості уваги
- •23. Загальні поняття про пам'ять, фізіологічні основи пам'яті
- •24. Види пам'яті
- •26. Загальна характеристика уяви
- •27. Види уяви
- •28. Поняття про мислення і класифікація явищ мислення
- •29. Розвиток мислення в персоногенезе
- •30. Розумові операції
- •31. Форми мислення
- •32. Види мислення
- •34. Розумовий процес
- •35. Якості мислення і структура інтелекту
- •36. Розлади мислення
- •37. Поняття про емоції
- •38. Емоційні якості особистості
- •39. Фізіологічні основи емоцій і почуттів
- •40. Властивості і види емоцій
- •41. Конфліктні емоційні стани (стрес, афект, фрустрація).
- •42. Вищі емоції - почуття
- •43. Воля. Вольові якості особистості.
- •44. Структура вольової дії.
- •45. Поняття і класифікація психічних станів.
- •50. Специфічні стани психіки людини.
- •51. Поняття і структура особистості
- •58. Поняття про темперамент і його фізіологічні основи
- •59. Типи темпераменту і їхні психологічні характеристики
- •60. Облік темпераменту в діяльності
- •62. Характер і його формування
- •63. Типологія характеру
- •64. Акцентуації характеру по к.Леонгарду
16. Характеристики аналізаторів
1. Психологічна залежність між інтенсивністю відчуття і силою його подразника - "поріг відчуттів". Нижній поріг відчуттів - мінімальна величина подразника, що викликає ледь помітне відчуття (Зо). Сигнали, інтенсивність яких менше Зо, людиною не відчуваються. Верхній поріг - максимальна величина подразника, що здатний адекватно сприймати аналізатор ^тах). Інтервал м/у Зо і Зтах - "діапазон чутливості".
2. Диференціальний, різницевий поріг - найменша зміна в силі і характері діючого подразника, що зауважується людиною (ЧЕРВОНИЙ). Величина АЗ пропорційний інтенсивності сигналу 3; АЗ/3 = ДО - закон Вебера. Для зорового аналізатора ДО = 0,01, для слухового - ДО = 0,1. Завдяки цьому порогу ми постійно уловлюємо невеликі зміни параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища: ступінь освітленості, чи збільшення зменшення сили звуку, вібрації. Пороги усіх відчуттів індивідуальні для кожної людини, їхні характеристики визначені генетично, відносно стабільні, хоча і випробують великі вікові коливання.
3. Оперативний поріг розрізнення сигналів - точність і швидкість розрізнення досягають максимуму. Він у 10-15 разів вище диференціального порога.
А. Інтенсивність відчуття (Е) прямо пропорційна логарифму сили подразника 3 (закон Вебера - Фехнера) Е = кіод^ + с.
5. Часовий поріг - мінімальна тривалість впливу подразника, необхідна для виникнення відчуттів. Просторовий поріг визначається мінімальним розміром ледь відчутного подразника. Гострота зору - здатність ока розрізняти дрібні деталі предметів. Розміри предметів виражаються в кутових величинах, що зв'язані з лінійними розмірами по формулі (д а/2 = Г|/21_, де а - кутовий розмір об'єкта, п - лінійний розмір, Е - відстань від ока до об'єкта. У людей з нормальним зором просторовий поріг гостроти зору дорівнює 1 угл.хв, мінімально припустимі розміри елементів відображення, пропоновані людині, повинні бути на рівні оперативного порога не менш 15 угл.хв (для предметів простої форми). Для складних предметів, упізнання яких ведеться по зовнішніх і внутрішніх ознаках - не менш 30-40. Обсяг зорового сприйняття - число об'єктів, що може охопити людина протягом одного погляду (при пред'явленні не зв'язаних об'єктів - 4-8 елементів).
6. Латентний період реакції - проміжок часу від моменту подачі сигналу
до моменту виникнення відчуття. Після закінчення впливу подразника
зорові відчуття зникають не відразу, а поступово (інерція зору = 0,1-0,2
сек). Тому час дії сигналу й інтервал між сигналами, що з'являються, повинні бути не менше часу збереження відчуттів, рівного 0,2-0,5 сек. Інакше
сповільнюється швидкість і точність реагування, оскільки під час приходу нового
сигналу в зоровій системі людини ще буде залишатися образ попереднього
сигналу.
7. Органи чуття можуть змінювати свої характеристики, пристосовуючись до змінених умов - адаптація відчуттів. Наприклад, при переході від світла до темряви і назад чутливість ока до різних подразників міняється в 10-ки раз. Повна зорова адаптація може зайняти 40 хвилин, може зникати чи знову з'являтися відчуття кольору: при адаптації до темряви колірний зір зникає; при адаптації до світла спочатку сприймаються яскраво-блакитні кольори, а потім оранжево-червоні. Чутливість міняється при цьому на кілька порядків.
Перебування в абсолютній темряві підвищує чутливість до світла за 40 хвилин
у 20 тисяч разів. Швидкість і повнота адаптації різних сенсорних систем не одинакова: висока адаптивність - при нюху, у тактильних відчуттях і повільна -
зорова і слуховая адаптація. Найменший ступінь адаптації - біль (це сигнал про небезпечні порушення в роботі організму, швидка адаптація больових відчуттів могла б загрожувати йому загибеллю.