- •1. Предмет і задачі психології
- •2. Основні галузі психології
- •3. Психологія в системі знань людини
- •4. Методи психологічного дослідження
- •Організаційні методи:
- •Емпіричні методи
- •5. Психодіагностичні методи
- •Прийоми обробки даних
- •6. Історія виникнення психологічної науки
- •7. Основні історичні етапи розвитку психології
- •8. Англо-американські напрямки психологічної думки XX століття
- •Біхевіоризм
- •Когнітивна психологія
- •Гуманістична (екзистенціальна) психологія
- •9.Основні напрямки в німецькій психології XX століття Гештальтпсихологія
- •Глибинна психологія
- •14. Психіка й особливості побудови мозку
- •16. Характеристики аналізаторів
- •17. Види відчуттів
- •19. Основні властивості сприйняття
- •20. Порушення сприйняття
- •21. Загальна характеристика уваги. Функції і види уваги.
- •22. Властивості уваги
- •23. Загальні поняття про пам'ять, фізіологічні основи пам'яті
- •24. Види пам'яті
- •26. Загальна характеристика уяви
- •27. Види уяви
- •28. Поняття про мислення і класифікація явищ мислення
- •29. Розвиток мислення в персоногенезе
- •30. Розумові операції
- •31. Форми мислення
- •32. Види мислення
- •34. Розумовий процес
- •35. Якості мислення і структура інтелекту
- •36. Розлади мислення
- •37. Поняття про емоції
- •38. Емоційні якості особистості
- •39. Фізіологічні основи емоцій і почуттів
- •40. Властивості і види емоцій
- •41. Конфліктні емоційні стани (стрес, афект, фрустрація).
- •42. Вищі емоції - почуття
- •43. Воля. Вольові якості особистості.
- •44. Структура вольової дії.
- •45. Поняття і класифікація психічних станів.
- •50. Специфічні стани психіки людини.
- •51. Поняття і структура особистості
- •58. Поняття про темперамент і його фізіологічні основи
- •59. Типи темпераменту і їхні психологічні характеристики
- •60. Облік темпераменту в діяльності
- •62. Характер і його формування
- •63. Типологія характеру
- •64. Акцентуації характеру по к.Леонгарду
6. Історія виникнення психологічної науки
Психологія (psyche - душа, logos - навчання, наука) вивчає світ суб'єктивних (психічних) явищ, процесів і станів, усвідомлюваних чи неусвідомлюваних самою людиною.
Предмет і задачі психології в різні часи і в різних вчених визначались по-різному.
З найдавніших часів потреби суспільного життя змушували людей розрізняти і враховувати особливості психічного складу людей. У філософських вченнях стародавніх часів вже розглядались деякі психологічні аспекти.
Перші уявлення про психіку були пов'язані з анімізмом (лат. аніма - дух, душа) - найдавнішими поглядами, згідно яким у всього, що існує на світі, є душа. Душа розглядалася як незалежна від тіла сутність, що керує всіма живими і неживими предметами.
Відповідно до давньогрецького філософа Платона (427- 347 р. до н.е. ), душа в людини існує, ще до того як вона вступає в з'єднання з тілом. Вона є образ і витікання світової душі. Душевні явища розділяються Платоном на розум, мужність (у сучасному розумінні - воля) і прагнення (мотивація). Розум розміщається в голові, мужність - у грудях, прагнення - у черевній порожнині. Гармонійна єдність розумного початку, шляхетних прагнень і прагнення додає цілісність душевного життя людини. Платон дає такий перелік почуттів: гнів, страх, бажання, сум, любов, ревнощі, заздрість.
Великий філософ Аристотель у трактаті "Про душу" виділив психологію як своєрідну область знання і вперше висунув ідею нероздільності душі від живого тіла. Душа, психіка проявляється в різних здібностях до діяльності: живильної, що почуває, рушійної, розумної; вищі здатності виникають з нижчих і на їхній основі. Первинна пізнавальна здатність людини - відчуття, т воно приймає форми почуттєво сприйманих предметів без їхньої матерії, подібно тому як "віск приймає відбиток печатки без заліза і золота". Відчуття залишають сліди у вигляді уявлень - образів тих предметів, що колись діяли на органи почуттів. Збереження і відтворення відчуттів дає пам'ять. Мислення характеризується складанням загальних понять, суджень і умовиводів. Особливою формою інтелектуальної активності є нус (розум), що привноситься ззовні у виді божественного розуму.
Під церковним впливом, характерним для середньовіччя, сформувалась уява, що душа є божественним, надприродним початком, і тому вивчення душевного життя повинно займатися богослів’я. Людському судженню може піддаватися лише зовнішня сторона душі, що звернена до матеріального світу. Найбільші таїнства душі доступні лише в релігійному (містичному) досвіді. У середні століття накопичується конкретний матеріал про анатомо-фізіологічні особливості організму як однієї з основ психіки. Відзначимо арабських мислителів ІХ-ХП вв. Авіценни й Аверроеса. Німецькі схоласти Р.Гоклениус і О.Кассман уперше ввели термін "психологія" (1590).