23. Загальні поняття про пам'ять, фізіологічні основи пам'яті

Все, що відбувається в нашій психіці, у якомусь змісті в ній і залишається. Іноді – назавжди. Залишається як ’слід’ минулого, образ. Повторно сприйняте і пережите усвідомлюється саме як повторення "відомого". Пам'ять - це насамперед нагромадження, закріплення, збереження і наступне відтворення людиною свого досвіду, тобто усього, що з ним відбулося. Пам'ять – це способ існування психіки в часі, утримання минулого. Існує три головних процеси, синтез яких утворює пам'ять як цілісне функціональне утворення психіки. Перший - запам'ятовування (аналіз і ідентифікація різних характеристик інформації, що надходить, її кодування). Другий – збереження (організація й утримання інформації). Забування – зникнення з пам'яті. Ці два процеси, протилежні по характеру, представляють різні характеристики одного процесу. Забування – дуже доцільний і необхідний процес і не завжди повинний оцінюватися негативно. Забування дає можливість мозку рятуватися від надлишкової інформації. Але людина часто забуває те, що йому потрібно і важливо пам'ятати. Збереження – це боротьба з забуванням потрібного, корисного. Третій – відтворення, мимовільне чи довільне (процес появи у свідомості раніше сприйнятих думок, в основі лежить відтворення слідів, виникнення в них збудження). Це основна функція пам'яті, дає людині можливість використовувати дані свого досвіду. Форми відтворення: впізнавання (виникає при повторному сприйнятті об'єкта); спогад (здійснюється при відсутності сприйняття об'єкта); пригадування - найбільш активна форма.

В основі пам'яті лежать асоціації, або зв'язки. Предмети або явища, зв'язані в дійсності, зв'язуються й у пам'яті людини. Зустрівши з одним із цих предметів, ми можемо по асоціації згадати інший, зв'язаний з ним. Запам'ятати щось - значить зв'язати запам'ятовування з уже відомим, утворити асоціацію. З фізіологічної точки зору, асоціація являє собою тимчасовий нервовий зв'язок. Розрізняють два роди асоціацій: прості і складні. До простого відносять три види асоціацій: по суміжності, по подібності і по контрасту.

Асоціації по суміжності поєднують два явища, зв'язаних у часі або просторі.

Асоціації по подібності пов'язують два явища, що мають подібні риси: при згадуванні про одного з них пригадується інше. Асоціації спираються на подібність нервових зв'язків, що викликаються в мозку двома об'єктами.

Асоціації по контрасту зв'язують два протилежних явища. Цьому сприяє те, що в практичній діяльності ці протилежні об'єкти (здоров'я і хвороба і т.п.) звичайно зіставляються і порівнюються, що і приводить до утворення відповідних нервових зв'язків.

Існують складні асоціації - смислові. У них зв'язуються два явища, що і в дійсності постійно пов'язані (причина і наслідок, і т.п.). Ці асоціації є основою наших знань.

Фізіологічна основа пам'яті: нервова тканина змінюється під дією подразників, зберігає в собі сліди нервового порушення. Сліди - визначені електрохімічні і біохімічні зміни в нейронах. Ці сліди можуть при певних умов оживати, тобто в них виникає процес збудження при відсутності подразника, викликані зазначені зміни. Утворення і збереження тимчасових зв'язків, їхнє вгасання і пожвавлення являють собою фізіологічну основу асоціацій.

В даний час немає єдиної теорії механізмів пам'яті. Більш переконлива нейронна теорія: нейрони утворять ланцюги, по яких циркулюють біоструми. Під впливом біострумів відбуваються зміни в місцях з'єднань нервових кліток, що полегшує наступне проходження біострумів по цих шляхах. Різний характер ланцюгів нейронів і відповідає тій чи іншій закріпленій інформації. Інша теорія пам'яті, молекулярна, вважає, що під впливом біострумів у протоплазмі нейронів утворяться особливі білкові молекули, на яких "записується" інформація, що надходить у мозок.