64. Акцентуації характеру по к.Леонгарду

Відомий німецький психіатр вважає, що у 20-50% людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що при визначених обставинах це приведе до однотипних конфліктів і нервових зривів.

Акцентуація характеру – перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим. Виразність акцентуації може бути різної – від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до крайніх варіантів, коли приходиться задумуватися, чи немає хвороби - психопатії.

Акцентуації характеру виявляються не постійно, з роками можуть істотно згладитися, наблизитися до норми. Але в несприятливих умовах - розвинутися і перетворитися в психопатії. На відміну від психопатій, акцентуації характеру не викликають загальну соціальну дезадаптацію особистості. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації, кожний з яких визначає виборчу стійкість людини до одним життєвим негодам при підвищеній чутливості до інших, до однотипних конфліктів.

Приведемо коротку характеристику особливостей поведінки в залежності від типів акцентуації:

1) гіпертимний (гіперактивний) - надмірно піднятий настрій, завжди веселий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, авантюрам, нереагує на зауваження, ігнорує покарання, втрачає грань дозволеного, важко переносить змушену самітність;

2} дистимічний - постійно знижений настрій, смуток, замкнутість, песимістичність, тяготиться гучним суспільством. У конфлікти вступає рідко, частіше приймає в них пасивну сторону;

3) циклоїдний – товариськість циклічно міняється (висока в період підвищенного настрою і низька в період пригніченості);

4) емотивный (емоційний) - надмірна чутливість, ранимість, глибоко переживає найменші неприємності, надто чуттєвий до зауважень, невдач, часто сумний настрій;

5) демонстративний - виражене прагнення бути в центрі уваги і досягає своїх цілей за будь-яку ціну: сльози, непритомність, скандали, хвороби, вбрання, незвичайне захоплення, неправда. Легко забуває про свої непорядні вчинки;

6) збудливий - підвищена дратівливість, нестриманість, агрессивність, похмурість, "занудливість", але можливі підлесливість, послужливість (як маскировка). Схильність до хамства або мовчазності, сповільненості в бесіді. Активно і часто конфликтує;

7) застрягаючий - "застряє" на своїх почуттях, думках, не може забути образ, "зводить рахунки", незговірливість, схильність до затяжних склок, у конфліктах частіше буває активною стороною;

8) педантичний - виражена занудливість у виді "переживання" докладностей, на службі здатний замучити формальними вимогами, розморює домашних надмірною акуратністю;

9) тривожний (психастенічний) - знижене тло настрою, побоювання за

себе, близьких, боязкість, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу;

10) екзальтований (лабільний) - дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищена відволікаємість на зовнішні події, балакучість, влюбчивість;

ІІ) інтровертований (шизоїдний, аутистичний) - мала товариськість, замкнутість, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, хоча властива підвищена ранимість. Стримано, холодно відноситься до людей, навіть до близьких;

12) екстравертований (конформний) - висока товариськість, балакучість до балакучості, своєї думки не має, дуже не самостійний, прагне бути як всі, неорганізований, воліє підкорятися.

Акцентуації характеру часто зустрічаються в підлітків і юнаків (50-80%). Визначити тип акцентуації або її відсутність можна за допомогою спеціальних психологічних тестів, наприклад, тест Шмішека.