- •1. Предмет і задачі психології
- •2. Основні галузі психології
- •3. Психологія в системі знань людини
- •4. Методи психологічного дослідження
- •Організаційні методи:
- •Емпіричні методи
- •5. Психодіагностичні методи
- •Прийоми обробки даних
- •6. Історія виникнення психологічної науки
- •7. Основні історичні етапи розвитку психології
- •8. Англо-американські напрямки психологічної думки XX століття
- •Біхевіоризм
- •Когнітивна психологія
- •Гуманістична (екзистенціальна) психологія
- •9.Основні напрямки в німецькій психології XX століття Гештальтпсихологія
- •Глибинна психологія
- •14. Психіка й особливості побудови мозку
- •16. Характеристики аналізаторів
- •17. Види відчуттів
- •19. Основні властивості сприйняття
- •20. Порушення сприйняття
- •21. Загальна характеристика уваги. Функції і види уваги.
- •22. Властивості уваги
- •23. Загальні поняття про пам'ять, фізіологічні основи пам'яті
- •24. Види пам'яті
- •26. Загальна характеристика уяви
- •27. Види уяви
- •28. Поняття про мислення і класифікація явищ мислення
- •29. Розвиток мислення в персоногенезе
- •30. Розумові операції
- •31. Форми мислення
- •32. Види мислення
- •34. Розумовий процес
- •35. Якості мислення і структура інтелекту
- •36. Розлади мислення
- •37. Поняття про емоції
- •38. Емоційні якості особистості
- •39. Фізіологічні основи емоцій і почуттів
- •40. Властивості і види емоцій
- •41. Конфліктні емоційні стани (стрес, афект, фрустрація).
- •42. Вищі емоції - почуття
- •43. Воля. Вольові якості особистості.
- •44. Структура вольової дії.
- •45. Поняття і класифікація психічних станів.
- •50. Специфічні стани психіки людини.
- •51. Поняття і структура особистості
- •58. Поняття про темперамент і його фізіологічні основи
- •59. Типи темпераменту і їхні психологічні характеристики
- •60. Облік темпераменту в діяльності
- •62. Характер і його формування
- •63. Типологія характеру
- •64. Акцентуації характеру по к.Леонгарду
42. Вищі емоції - почуття
Почуття - це емоційна форма відображення соціально значимих явищ. Вони зв'язані з особистісними, соціально значимими цінностями.
Почуття виконують у житті і діяльності людини мотивуючу роль. У відношенні навколишнього світу людина прагне діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні почуття. Вони завжди зв'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися. Прояв сильного і стійкого позитивного почуття, сконцентрованого навколо визначеного виду чи діяльності людин називається пристрастю.
Розрізняються праксичні, моральні, естетичні і пізнавальні почуття.
Праксичні почуття - почуття, що виникають у практичній діяльності.
Моральні почуття - це емоційне відношення особистості до свого поводження і поводження інших людей у залежності від його чи відповідності невідповідності соціальним нормам. Моральні почуття засновані на прийнятому в даному суспільстві розумінні добра і зла, боргу і честі, справедливості і несправедливості. Сукупність вироблених даним суспільством правил і норм поведінки називається мораллю. Теорія цих норм і правил - етикою, а практична їхня реалізація - моральністю. Моральні почуття утворять мимовільну мотиваційну сферу поводження особистості. Почуття боргу - це усвідомлення і прийняття тих обов'язків, що людина бере на себе, вступаючи у визначені відносини з іншими людьми. Совість - здатність особистості до морального самоконтролю, критерій її моральної самосвідомості. Почуття совісті - найважливіший стимул удосконалення особистості. Почуття честі - це підвищена емоційна вразливість стосовно тих сторін поведінки, що найбільш значимі для даного суспільства в цілому, для окремої соціальної групи і для самої особистості.
Естетичні почуття - це чуйність, сприйнятливість до прекрасного в навколишній предметному і соціальному середовищі, додання прекрасному ціннісного значення. Естетичні почуття формуються значною мірою засобами мистецтва. Мистецтво збагачує духовне життя людини, піднімає його над буденністю життя і здійснює катарсис - духовне переродження через емоційне потрясіння. Естетичні почуття виявляються в переживанні прекрасного і потворного, комічного і трагічного.
Одне із самих цінних інтелектуальних почуттів людини - незадоволеність досягнутими знаннями, випробовувана їм радість пізнання. Виникнення і задоволення пізнавальної потреби зв'язано з цікавістю і допитливістю.
Цікавість являє собою спрямованість свідомості на зняття невизначеності з тієї чи іншої проблемної ситуації. Стан цікавості припиняється відразу після його задоволення, воно не є основою для подальшого пізнання. Чим вище культурний рівень людини, рівень його психічного розвитку, тим він більш допитливий.
Допитливість - це стійкий стан пізнавальної спрямованості особистості.