31. Форми мислення

Формальні структури думок називаються формами мислення. Розрізняються такі форми мислення - поняття, судження й умовивід.

Поняття - форма мислення, у якій відбиваються загальні і при цьому істотні властивості однорідної групи предметів і явищ.

Кожний предмет, кожне явище мають багато різних властивостей, ознак. Ці властивості, ознаки можна розділити на дві категорій – визначальні і несуттєві:

Чим більш істотні (визначальні) ознаки предметів відбиті в понятті, тим ефективніше організується діяльність людини.

Поняття існує у виді значення слова, позначається словом. Кожне слово узагальнює. У поняттях наші знання про предмети і явища дійсності кристалізуються в узагальненому і конкретному виді.

Сприйняття і уява завжди є відображення конкретного, одиничного. Ніхто з нас ніколи не бачив і не може бачити книги взагалі, дерева взагалі, собаки взагалі, навіть людини взагалі, тому що не можна уявити собі предмета, абсолютно позбавленого яких-небудь індивідуальних ознак. А мислити про цьому можна.

Поняття - більш розвинута і усебічна форма пізнання, воно значно ширше і повніше відбиває дійсність, чим уява.

Судження - визначене знання про предмет, чи твердження заперечення яких-небудь його властивостей, зв'язків і відносин. Формування судження відбувається як формування думки е пропозиції. Судження - така пропозиція, у якому затверджується взаємозв'язок об'єкта і його властивості. Зв'язок речей відбивається в мисленні як зв'язок суджень. У залежності від змісту відбитих у судженні предметів і їхніх властивостей розрізняються наступні види судження: приватне і загальне, умовне і категоричне, стверджувальне і негативне.

Судження розкриває зміст понять. Знати який-небудь чи предмет явище - значить уміти висловити про нього правильне і змістовне судження, тобто вміти судити про нього.

У судженні виражаються не тільки знання про предмет, але і суб'єктивне відношення людини до цього знання, різний ступінь впевненості в істинності цього знання.

Психологічними аспектами судження є мотивація і цілеспрямованість суджень індивіда.

Міркування - це робота думки над судженням. Міркування є обґрунтуванням, якщо виходячи із судження воно розкриває посилки, що обумовлюють його істинність.

Міркування є умовиводом, якщо виходячи з посилок воно розкриває систему суджень, що випливає з них.

Умовивід - така форма мислення, у процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні судження, виводить з них нове судження.

Мислення розвивається і процесі постійних переходів від загального до одиничного і від одиничного - до загального, тобто на основі взаємозв'язку індукції і дедукції.

Дедукція - відображення загальної зв'язаності явищ.

Індуктивний умовивід ~ це умовивід: по окремих ознаках деяких явищ дається судження про всі предмети даного класу. Поспішне узагальнення без достатніх основ - часто зустрічається помилка в індуктивних судженнях.

Отже, у мисленні моделюються об'єктивні істотні властивості і взаємозв'язки явищ, вони об'єктивуються і закріплюються у формі суджень, умовиводів І ПОНЯТЬ.