- •1. Предмет і задачі психології
- •2. Основні галузі психології
- •3. Психологія в системі знань людини
- •4. Методи психологічного дослідження
- •Організаційні методи:
- •Емпіричні методи
- •5. Психодіагностичні методи
- •Прийоми обробки даних
- •6. Історія виникнення психологічної науки
- •7. Основні історичні етапи розвитку психології
- •8. Англо-американські напрямки психологічної думки XX століття
- •Біхевіоризм
- •Когнітивна психологія
- •Гуманістична (екзистенціальна) психологія
- •9.Основні напрямки в німецькій психології XX століття Гештальтпсихологія
- •Глибинна психологія
- •14. Психіка й особливості побудови мозку
- •16. Характеристики аналізаторів
- •17. Види відчуттів
- •19. Основні властивості сприйняття
- •20. Порушення сприйняття
- •21. Загальна характеристика уваги. Функції і види уваги.
- •22. Властивості уваги
- •23. Загальні поняття про пам'ять, фізіологічні основи пам'яті
- •24. Види пам'яті
- •26. Загальна характеристика уяви
- •27. Види уяви
- •28. Поняття про мислення і класифікація явищ мислення
- •29. Розвиток мислення в персоногенезе
- •30. Розумові операції
- •31. Форми мислення
- •32. Види мислення
- •34. Розумовий процес
- •35. Якості мислення і структура інтелекту
- •36. Розлади мислення
- •37. Поняття про емоції
- •38. Емоційні якості особистості
- •39. Фізіологічні основи емоцій і почуттів
- •40. Властивості і види емоцій
- •41. Конфліктні емоційні стани (стрес, афект, фрустрація).
- •42. Вищі емоції - почуття
- •43. Воля. Вольові якості особистості.
- •44. Структура вольової дії.
- •45. Поняття і класифікація психічних станів.
- •50. Специфічні стани психіки людини.
- •51. Поняття і структура особистості
- •58. Поняття про темперамент і його фізіологічні основи
- •59. Типи темпераменту і їхні психологічні характеристики
- •60. Облік темпераменту в діяльності
- •62. Характер і його формування
- •63. Типологія характеру
- •64. Акцентуації характеру по к.Леонгарду
31. Форми мислення
Формальні структури думок називаються формами мислення. Розрізняються такі форми мислення - поняття, судження й умовивід.
Поняття - форма мислення, у якій відбиваються загальні і при цьому істотні властивості однорідної групи предметів і явищ.
Кожний предмет, кожне явище мають багато різних властивостей, ознак. Ці властивості, ознаки можна розділити на дві категорій – визначальні і несуттєві:
Чим більш істотні (визначальні) ознаки предметів відбиті в понятті, тим ефективніше організується діяльність людини.
Поняття існує у виді значення слова, позначається словом. Кожне слово узагальнює. У поняттях наші знання про предмети і явища дійсності кристалізуються в узагальненому і конкретному виді.
Сприйняття і уява завжди є відображення конкретного, одиничного. Ніхто з нас ніколи не бачив і не може бачити книги взагалі, дерева взагалі, собаки взагалі, навіть людини взагалі, тому що не можна уявити собі предмета, абсолютно позбавленого яких-небудь індивідуальних ознак. А мислити про цьому можна.
Поняття - більш розвинута і усебічна форма пізнання, воно значно ширше і повніше відбиває дійсність, чим уява.
Судження - визначене знання про предмет, чи твердження заперечення яких-небудь його властивостей, зв'язків і відносин. Формування судження відбувається як формування думки е пропозиції. Судження - така пропозиція, у якому затверджується взаємозв'язок об'єкта і його властивості. Зв'язок речей відбивається в мисленні як зв'язок суджень. У залежності від змісту відбитих у судженні предметів і їхніх властивостей розрізняються наступні види судження: приватне і загальне, умовне і категоричне, стверджувальне і негативне.
Судження розкриває зміст понять. Знати який-небудь чи предмет явище - значить уміти висловити про нього правильне і змістовне судження, тобто вміти судити про нього.
У судженні виражаються не тільки знання про предмет, але і суб'єктивне відношення людини до цього знання, різний ступінь впевненості в істинності цього знання.
Психологічними аспектами судження є мотивація і цілеспрямованість суджень індивіда.
Міркування - це робота думки над судженням. Міркування є обґрунтуванням, якщо виходячи із судження воно розкриває посилки, що обумовлюють його істинність.
Міркування є умовиводом, якщо виходячи з посилок воно розкриває систему суджень, що випливає з них.
Умовивід - така форма мислення, у процесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різні судження, виводить з них нове судження.
Мислення розвивається і процесі постійних переходів від загального до одиничного і від одиничного - до загального, тобто на основі взаємозв'язку індукції і дедукції.
Дедукція - відображення загальної зв'язаності явищ.
Індуктивний умовивід ~ це умовивід: по окремих ознаках деяких явищ дається судження про всі предмети даного класу. Поспішне узагальнення без достатніх основ - часто зустрічається помилка в індуктивних судженнях.
Отже, у мисленні моделюються об'єктивні істотні властивості і взаємозв'язки явищ, вони об'єктивуються і закріплюються у формі суджень, умовиводів І ПОНЯТЬ.