- •1. Предмет і задачі психології
- •2. Основні галузі психології
- •3. Психологія в системі знань людини
- •4. Методи психологічного дослідження
- •Організаційні методи:
- •Емпіричні методи
- •5. Психодіагностичні методи
- •Прийоми обробки даних
- •6. Історія виникнення психологічної науки
- •7. Основні історичні етапи розвитку психології
- •8. Англо-американські напрямки психологічної думки XX століття
- •Біхевіоризм
- •Когнітивна психологія
- •Гуманістична (екзистенціальна) психологія
- •9.Основні напрямки в німецькій психології XX століття Гештальтпсихологія
- •Глибинна психологія
- •14. Психіка й особливості побудови мозку
- •16. Характеристики аналізаторів
- •17. Види відчуттів
- •19. Основні властивості сприйняття
- •20. Порушення сприйняття
- •21. Загальна характеристика уваги. Функції і види уваги.
- •22. Властивості уваги
- •23. Загальні поняття про пам'ять, фізіологічні основи пам'яті
- •24. Види пам'яті
- •26. Загальна характеристика уяви
- •27. Види уяви
- •28. Поняття про мислення і класифікація явищ мислення
- •29. Розвиток мислення в персоногенезе
- •30. Розумові операції
- •31. Форми мислення
- •32. Види мислення
- •34. Розумовий процес
- •35. Якості мислення і структура інтелекту
- •36. Розлади мислення
- •37. Поняття про емоції
- •38. Емоційні якості особистості
- •39. Фізіологічні основи емоцій і почуттів
- •40. Властивості і види емоцій
- •41. Конфліктні емоційні стани (стрес, афект, фрустрація).
- •42. Вищі емоції - почуття
- •43. Воля. Вольові якості особистості.
- •44. Структура вольової дії.
- •45. Поняття і класифікація психічних станів.
- •50. Специфічні стани психіки людини.
- •51. Поняття і структура особистості
- •58. Поняття про темперамент і його фізіологічні основи
- •59. Типи темпераменту і їхні психологічні характеристики
- •60. Облік темпераменту в діяльності
- •62. Характер і його формування
- •63. Типологія характеру
- •64. Акцентуації характеру по к.Леонгарду
50. Специфічні стани психіки людини.
Традиційно психологи виділяють два періодичних стани свідомості, наявних у всіх людей: бадьорість – стан, що характеризується активною взаємодією людини з зовнішнім світом, і сон – стан, розглянутий перш за все як період відпочинку. В залежності від комплексу вегетативних, моторних і електроенцефалографічних показників виділяють рівні баддьорості: крайній рівень напруги, активна баддьорість, спокійна баддьорість. Сон вноситься до так званих змінених станів свідомості, цілком відділяющім людину від фізичного і соціального оточення. Розрізняють дві основні фази сну, що чергуються: "повільний" ("повільнохвильовий") сон і "швидкий" ("парадоксальний") сон. У фазі "повільного" сну на останній його стадії (глибокого сну) можливе виникнення сомнамбулізму (сноходіння, "лунатизму") стану, пов'язаного з неусвідомлюваною поведінкою, здійснюваною при переході від сну до гіпнозоподібного стану, а також розмов під час сну і нічних кошмарів у дітей. Після "швидкого" сну індивід, як правило, згадує про сновидіння. На "швидкий" сон приходиться 20% усього періоду сну.
Під медитацією в психології розуміються два явища: по-перше, зміненений, по бажанню індивіда, особливий стан свідомості, пов'язаний з уповільненням діяльності мозку шляхом концентрації уваги на якому-небудь об'єкті або думки, а, по-друге, техніка досягнення такого стану. У стані медитації суб'єкт отримує реальне задоволення, насамперед через настання релаксації (зменшення напруги, розслаблення, зняття стресу). Може трапитись і таке, що в буддистів називається нірваною – стану вищої безтурботності, спокою злиття душі з Всесвітом.
Техніки медитацій: йога (древнєіндійська), зазен (японська), дервиш-турнеров (мусульмани-проповідники), трансцендентна медитація (з використанням мантри), психофізичне тренування (аутотренінг).
Термін "гіпноз" має два значення: а) тимчасовий стан свідомості, пов’язаний зі звуженням його обсягу і різким зосередженням на змісті навіювання, із зобов'язанням індивідуального контролю і самосвідомості; б) техніка впливу на індивидуума з метою звузити поле свідомості і підкорити його контролю гіпнотизера, накази якого він буде виконувати.
Автогіпноз - психічний стан, викликаний самонавіянням. Під гипнотизацією розуміється порушення гіпнотичного стану шляхом навіювання або самонавіювання. Навіювання може бути прямим (імперативним) і непрямим, навмисним і ненавмисним, отриманим у баддьорому стані, у гіпнотичному стані, у природному сні, у постгіпнотичному стані.
У гіпнотичному стані проявляється багато загального зі сном і медитацією, тому що він досягається шляхом зменшення припливу сигналів до мозку. Зовнішні дії загіпнотизиванного можуть створити враження його відмовлення від власного здорового глузду. Але при відсутності у випробуваного абулії (патологічної безвільності) ніколи не можна домогтися, щоб він під гіпнозом зробив дію, яку він би не схвалив в нормальному стані.
Ейфорія - психічний стан, що проявляється в підвищеному радісному настрої і цей стан не відповідає об'єктивним обставинам. При ейфорії спостерігається мімічне і пантомімічне пожвавлення, психомоторне збудження. Дисфорія - протилежний ейфорії психічний стан, що проявляється в пониженому настрої з дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до поведінки навколишніх, із схильністю до агресії. Найбільш характерна при органічних захворюваннях головного мозку, епілепсії, при деяких формах психопатій. Дисфорія патологічний стан.
Ятрогенія (викликана хвороба) – негативний психічний стан, що виникає в результаті ненавмисного впливу лікаря на Пацієнта (при необережному коментуванні особливостей його хвороби), що сприяє виникненню неврозів.