7 Фінансування державного управління, національної оборони та правоохоронної діяльності.

Оборона України згідно з Законом України "Про оборону України", прийнятим у 1992 році, з останніми змінами і доповненнями від 5.10.2000р. № 2020-ІІІ, - це система політичних, економічних, соціальних, військових, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави з приводу підготовки до збройного захисту і її захист у випадку збройної агресії або збройного конфлікту.

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких щорічно визначається Законом України „Про Державний бюджет України”.

Оборонні видатки - це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків а також застава стабільності в регіоні, що є необхідною умовою для міжнародної торгівлі і добросусідських відносин.

Видатки на національну оборону включають:

- утримання Збройних Сил;

- закупівлю озброєння і військової техніки;

- капітальне будівництво;

- науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи;

- інші видатки в галузі оборони.

Існує три групи оборонних видатків:

1. Прямі: видатки оборонних міністерств і відомств, видатки на утримання і навчання особливого складу Збройних Сил, придбання, утримання і експлуатація озброєння, військової техніки і майна, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та ін.. Прямі оборонні видатки поділяються на:

а) поточні - це видатки, пов'язані з підтримкою бойової могутності Збройних Сил на досягнутому рівні;

б) капітальні - це видатки, що відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних Сил і розвиток оборонної інфраструктури;

2. Побічні - це видатки, пов'язані з утриманням Збройних Сил, гонкою озброєнь, ліквідація наслідків війни (виплати пенсій і допомог ветеранам війни, інвалідам, родинам загиблих та ін.);

3. Приховані - це видатки, які за своїм характером і значенням належать до оборонних витрат, але проходять по кошторису цивільних міністерств і відомств.

Фінансування оборони залежить від прийнятої військової доктрини. Існують три основні її типи:

1. Повна відмова від військових видатків.

2. Створення могутньої військової супердержави.

3. Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

Отже, фінансові ресурси Збройних сил, правоохоронних та інших органів утворюються за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, а витрачаються за цільовим призначенням на:

• оперативно-службову діяльність;

• бойову підготовку;

• оплату поставок озброєння, військової техніки, палива, продовольства, речового майна, необхідного для проведення бойової підготовки вояків;

• виплату основних і додаткових видів грошового утримання військовослужбовців;

• забезпечення господарсько-побутових потреб військ, правоохоронних органів та органів безпеки держави;

• утримання військових навчальних закладів, військових академій, госпіталів, санаторіїв, лікувальних закладів;

• капітальне будівництво, ремонт озброєнь та військової техніки.

Згідно з економічною класифікацією, у єдиному кошторисі доходів і видатків вирізняють поточні та капітальні видатки. До поточних видатків належать:

• основні та додаткові види грошового утримання військовослужбовців, заробітна плата вільнонайманих працівників, премії, матеріальна допомога тощо;

• нарахування на заробітну плату вільнонайманих працівників;

• придбання предметів і матеріалів (канцелярського приладдя, матеріалів і предметів для поточних господарських потреб, медикаментів та перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування, обладнання та інвентарю, м'якого інвентарю та обмундирування, видатки спецпризначення);

• видатки на відрядження;

• оплата послуг з утримання бюджетних установ;

• оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

• дослідження та розробки, державні програми;

• виплата процентів за позичками банківських установ;

• трансферти іншим установам і організаціям (виплата пенсій і допомоги).

Утримання армійських частин здійснюється на основі кошторису. Основні статті видатків - грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманим. Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового утримання чи ставку. Кількість посад визначається кількістю військових підрозділів. Розмір грошового утримання залежить від двох основних чинників - посади і військового звання. Також встановлюється надбавка на вислугу років. Важливе місце в кошторисі займають видатки на утримання військовослужбовців - харчування, обмундирування, витрати на проведення бойової підготовки (навчання, стрільби, польоти).

Фінансування придбання озброєння та військової техніки визначається потребами, пов'язаними з постійною заміною техніки та озброєння в зв'язку із закінченням термінів експлуатації та моральним старінням.

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України „Про Державний бюджет України”.

Видатки на державне управління.

Управління є однією з основних функцій держави.

До видатків бюджету на управління належать три напрямки фінансування:

• Державне управління;

• Міжнародна діяльність;

• Правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.

Порівняно з 1990 роком у 4—6 разів збільшилася питома вага витрат на утримання апарату законодавчої та виконавчої влади у загальних видатках державного бюджету.

Видатки на державне управління включають витрати:

• на функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, інші видатки);

• на функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

• на утримання Президента України та його апарату;

• на утримання фінансових і фіскальних органів (Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових органів, Головного контрольно-ревізійного управління України, Головного управління Державного казначейства України, місцевих органів Головного управління Державного казначейства України, Митної служби України, на створення державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів, витрати на комп’ютеризацію Держказначейства та інших фінансових органів, витрати на виготовлення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби);

• на загальне планування і статистичні служби (проведення статистичних досліджень і переписів, ведення записів щодо сімейних бюджетів);

• інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення орденів, медалей, документів до них; виготовлення та перевезення національної валюти, придбання устаткування для виробництва цінних паперів і монет; виробництво бланків цінних паперів і документів суворого обліку; утримання Пробірної палати України, утримання центру правових реформ і законопроектних робіт; утримання Фонду сприяння становленню місцевого та регіонального самоврядування; видатки на паспортизацію населення України; видатки на запровадження нового податкового і бюджетного законодавства);

• на утримання судової влади (Конституційного Суду України, Верховного суду України, обласних судів, районних (міських) судів, Вищого арбітражного суду, арбітражних судів, військових судів).

На державне управління спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів.

З бюджету України фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби.

З Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим утримуються органи влади і управління АР Крим.

З обласних, районних і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів і видатків. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їхні структурні підрозділи. У штатному розписі вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці в розрахунку на одну посаду.

Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджуються Міністерством фінансів України.

Міжнародна діяльність включає:

• міжнародне співробітництво;

• реалізацію міжнародних угод;

• міжнародні культурні, наукові та інформаційні зв'язки.

Міжнародна безпека — стан міжнародних та військово-політичних відносин, за якого гарантується зовнішня складова національної безпеки кожної країни і практично унеможливлюється загроза війн та воєнних конфліктів у процесі розв'язання міжнародних та регіональних проблем.

Вищі інтереси міжнародного співтовариства — інтереси виживання людської цивілізації — зумовлюють необхідність формування систем міжнародної безпеки (глобальної та регіональних), що відповідають сподіванням усіх суб'єктів міжнародних та військово-політичних відносин. Спрямованість зовнішньої та внутрішньополітичної діяльності кожної держави пов'язана з об'єктивно існуючими національними інтересами країни, загрозами цим інтересам та необхідністю протидіяти загрозам. Форми систем підтримання міжнародної безпеки — різноманітні, залежать від широти їх геополітичного охоплення, рівня розвитку країн-учасниць, політичною, економічною, військовою або іншою орієнтацією.

Склад видатків на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави відповідно до функціональної класифікації видатків бюджету такий:

• на утримання органів внутрішніх справ: матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрішніх справ;

• на утримання підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду;

• на утримання інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-розподільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-розподільників;

• на внутрішні війська: поточне утримання внутрішніх військ МВС України;

• на утримання прокуратури: Генеральної прокуратури України; місцевих органів прокуратури;

• на кримінально-виправні системи: установи і підприємства України з виконання покарань;

• на Прикордонні війська України: утримання Прикордонних військ України; комплексну програму розбудови Державного кордону України;

• на Службу безпеки України: поточне утримання Служби безпеки України й Антитерористичного центру Служби безпеки України; матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

• на пожежну охорону: державну пожежну охорону; професійну пожежну охорону;

• на утримання Головного управління урядового зв'язку;

• на утримання інших правоохоронних органів:

• на утримання управлінь державної охорони; спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;

• на утримання розвідувальних органів;

• витрати, пов'язані зі зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти;

• на утримання Національного бюро розслідувань.

Планування видатків на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави здійснюється шляхом складання індивідуальних та зведених кошторисів доходів і видатків.

Контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, які спрямовуються на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави, здійснюють ВРУ, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів.