10. Фінансування науки і культури. Видатки на науково-дослідні роботи

У сучасних умовах наука стає безпосередньо виробничою силою, головною умовою розвитку науково-технічного прогресу та зростання на його основі ефективності суспільного виробництва. Розширення масштабів створення, освоєння і впровадження у виробництво нової високоефективної техніки й технологій забезпечує зростання продуктивності праці, зниження матеріало- і енергомісткості, поліпшення якості продукції.

В Україні діє широка мережа наукових установ, її центром є Національна академія наук України (НАН України). Всі науково-дослідні організації мають загально науковий і галузевий профілі. Науково-дослідні організації загально наукового профілю перебувають у віданні НАН України і займаються розробленням теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення. До галузевих належать науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські та технологічні організації, підпорядковані різним міністерствам і відомствам, які займаються розробленням проблем прикладного характеру.

Організаційні та економічні принципи, на яких ґрунтується науково-технічна політика, закріплені в Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 1 грудня 1998 року. Відповідно до цього закону держава забезпечує фінансування і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм.

Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 року визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Такі напрями формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки й техніки і є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку України на середньостроковий період.

Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних наукових та науково-технічних програм, а також державне замовлення на науково-технічну продукцію.

Формування переліку державних наукових та науково-технічних програм забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та їх обґрунтування подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України кожні п'ять років до першого березня останнього року дії попередніх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Кабінет Міністрів України на підставі затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки організовує розроблення державних наукових та науково-технічних програм у порядку, визначеному законодавством України.

Державні наукові та науково-технічні програми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обсяг коштів на фінансування державних наукових і науково-технічних програм за пріоритетними напрямами науки й техніки затверджується у законі про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі не менше 30 відсотків загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету України.

Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у законі про Державний бюджет України окремо по кожному пріоритетному напряму розвитку науки і техніки.

Визначаються такі пріоритетні напрями розвитку науки і техніки:

- фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

- формування демографічної політики, розвиток людського потенціалу; громадянського суспільства;

- збереження навколишнього середовища (довкілля);

- нові біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань;

- нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства;

- новітні технології та ресурсозбережні технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі;

- нові речовини і матеріали.

Верховна Рада України як суб'єкт державної науково-технічної політики:

- визначає основні цілі, напрями, принципи державної науково-технічної політики і правові засади функціонування науково-технічної сфери;

- встановлює обсяги бюджетного фінансування наукових досліджень та розміри державного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів для забезпечення науково-технічної діяльності;

- затверджує пріоритетні напрями розвитку науки й техніки, перелік національних науково-технічних програм і обсяги фінансування по кожній з них на весь термін виконання зі щорічним уточненням у бюджеті;

- створює систему кредитно-фінансових, податкових і митних регуляторів у науково-технічній сфері.

Здійснює науково-технічну політику уряд України. До його компетенції належить:

- здійснення у межах, визначених відповідними законодавчими актами, функцій розподілу коштів бюджету, призначених для фінансування наукових досліджень, Державного інноваційного фонду та інших державних фондів;

- визначення порядку формування і використання позабюджетних фондів для науково-технічної діяльності;

- створення на основі чинного законодавства економічних, правових і організаційних механізмів, що стимулюють діяльність підприємств, об'єднань і організацій щодо прискорення науково-технічного прогресу;

- організація розроблення національних та державних науково-технічних програм, формування органів управління і механізму реалізації програм, контроль за їх виконанням;

- організація і координація заходів щодо створення сучасної інфраструктури науково-технічної діяльності;

- укладання міжурядових угод, договорів про співробітництво в науково-технічній сфері, координація діяльності підприємств, установ і організацій України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва.

Самоврядними науковими організаціями, що мають державну підтримку, є Національна академія наук України та Українська академія аграрних наук. Кошти на їхню діяльність щороку визначаються в бюджеті. Ці організації залучаються до проведення фундаментальних досліджень, розроблення й реалізації науково-технічної політики, експертизи важливих наукових і народногосподарських проектів.

Фінансування виконання наукових і науково-технічних робіт здійснюється за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних коштів.

За рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються:

- фундаментальні дослідження і розробки, в тому числі в інтересах оборони країни;

- роботи, що виконуються в межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

- прикладні науково-технічні розроблення, результати яких мають загальнодержавне значення;

- роботи, пов'язані з науково-технічним співробітництвом на основі міждержавних угод.

Бюджетне фінансування науково-технічних робіт здійснюється шляхом:

- базового фінансування як засобу підтримки фундаментальних досліджень, що виконуються в наукових установах і вищих навчальних закладах;

- цільового фінансування наукових досліджень і розробок з пріоритетних напрямів, науково-технічних програм;

- контрактного фінансування окремих важливих досліджень і розробок, що пройшли конкурсний відбір.

Держава використовує фінансово-кредитні та податкові важелі з метою створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення науково-технічної діяльності через такі заходи:

- створення інноваційних фондів, сприяння організації та діяльності комерційних банків, заснованих на різних формах власності, систем страхування науково-технічної діяльності;

- здійснення пільгового оподаткування і кредитування, прискореної амортизації основних фондів підприємств, об'єднань та організацій, що провадять роботи з пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, а також спрямовують кошти до інноваційних фондів.

Держава встановлює такі податкові пільги для суб'єктів науково-технічної діяльності:

- державні навчально-виховні заклади, наукові установи і організації, що утримуються на рахунок коштів відповідних бюджетів, звільняються від оподаткування податком на прибуток доходів, отриманих у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивних доходів; або надходять до таких організацій, як компенсація вартості отриманих державних послуг.

Науково-дослідні організації, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, складають єдиний кошторис доходів і видатків за встановленою формою. Доходи цих організацій формуються за рахунок бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Обсяг бюджетних асигнувань визначається залежно від обсягів роботи, виробничих показників, бюджетних норм, нормативів, тарифів тощо. Обсяг позабюджетних коштів залежить від результатів неосновної діяльності і надання платних послуг.

Розмір витрат для кожного наукового закладу визначається згідно з планом науково-дослідних робіт і відображається в кошторисі за категоріями видатків економічної класифікації. Найбільшу частку за кошторисами більшості науково-дослідних організацій становлять витрати на оплату праці. Фонд заробітної плати розраховують, виходячи із структури штату, затвердженої керівником, типових штатів для цієї категорії наукових установ та чинної схеми посадових окладів.

Витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням науково-дослідних робіт, створенням дослідних зразків приладів та машин, механізмів, придбанням предметів та устаткування, інвентарю, матеріалів для наукових цілей, плануються за категорією видатків. Ці витрати обчислюють, виходячи із середніх витрат, що склалися за минулі роки, з урахуванням чинників, що можуть вплинути на їх величину у плановому періоді.

За іншими категоріями видатків кошторису витрати плануються у тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах.