2. Структура бюджетної системи.

Бюджетна система України - відображає сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

У залежності від устрою держави відомі наступні типи бюджетних систем:

1. дворівневі бюджетні системи, що складаються з державного та місцевих бюджетів - характерні для унітарних держав;

2. бюджетні системи, що включають три й навіть чотири рівні, а саме: федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель - характерні для федеративних держав (наприклад, Росія, Німеччина);

3. бюджетні системи, що складаються з одного рівня - державного бюджету - характерні для держав з тоталітарним устроєм, або для невеликих країн, де немає територіального поділу.

Як бачимо, структура бюджетної системи залежить від державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни. Побудова бюджетної системи, її організаційні засади визначаються бюджетним устроєм.

Україна, відповідно до положень Конституції України, є унітарною державою; „територіальний устрій якої ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій".

Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Відповідно до вимог статті 95 Конституції України „бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами".

Незалежно від того, яка форма державного управління діє у країні - унітарна чи федеральна - місцеві бюджети пов'язані з Державним бюджетом і повинні складатися координовано.

В Україні організація міжбюджетних відносин здійснюється за вертикаллю, тобто між бюджетами різних рівнів, та за горизонталлю - між бюджетами одного рівня. У вертикальній структурі допускаються взаємовідносини тільки між розташованими поруч бюджетами.

Склад бюджетної системи відображається в зведеному, або консолідованому бюджеті України. Бюджетний кодекс визначає зведений бюджет як сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Теоретично можливі 3 варіанти поділу видів бюджету:

• створення єдиного бюджету для всієї країни (не має практичного застосування);

• створення окремих регіональних бюджетів (не має практичного застосування);

• створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих відповідно до певної адміністративної одиниці (Державний бюджет України, бюджет АРК) та децентралізованих видів бюджетів (має застосування, але також має ряд недоліків).

Можливі два альтернативні варіанти побудови бюджетної системи — за принципом єдності (всі бюджети, створені в країні, є одним цілим) та за принципом автономності (кожен бюджет є відносно відокремленим і формується автономно від інших).

Відповідно такому підходу в бюджетній системі України розділяють:

- центральні бюджети;

- місцеві бюджети.

До центрального належать централізований бюджет країни (в Україні - Державний бюджет) і центральні бюджети федеративних утворень (Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим).

Місцеві бюджети розділяються по рівнях адміністративного розподілу на:

- централізовані відповідно до визначення адміністративної одиниці (обласні, районні, міські);

- децентралізовані (міст, сіл, сіл і районів у містах).

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1. Усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2. Усі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3. Фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1. Бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2. Гранти або подарунки (у вартісному обчисленні), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3. Різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Не зважаючи на фундаментальні зміни з прийняттям Бюджетного кодексу, бюджетна система України погребує подальшого вдосконалення і вирішення низки проблем, а саме:

• подальшого узгодження законодавчих та нормативних актів України з положеннями Бюджетного кодексу;

• на законодавчому рівні чіткого розмежування функцій органів державної влади;

• подальшого вдосконалення бюджетного устрою країни, яке повинно передбачати реформування її адміністративно-територіального устрою;

• забезпечення реальності показників при плануванні та перехід до програмно-цільового методу планування видатків бюджетів всіх рівнів;

- запровадження середньострокового та довгострокового планування та прогнозування бюджетів всіх рівнів;

• концентрацію коштів на фінансування приоритетних галузей виробництва та найбільш важливих соціально-економічних програм;

• вдосконалення механізму розподілу бюджетних коштів між рівнями бюджетної системи для більш ефективного їх використання;

- вдосконалення механізму врегулювання міжбюджетних відносин між ланками бюджетної системи;

• застосування прозорих та раціональних методів управління фінансовими ресурсами для ефективного управління ними;

• надання стимулів органам місцевої влади для збільшення власних надходжень з метою покращення фінансової незалежності територій;

• створення цілісної системи фінансового контролю в Україні;

• впровадження ефективного фінансово-бюджетного контролю при формуванні та витрачанні бюджетних коштів.

Таким чином, стан бюджетної системи є важливим критерієм економічної ситуації в країні, що характеризує потенціал економіки, державну незалежність, інвестиційну привабливість, рівень соціального захисту населення, місце України в світовій економіці.

Основним джерелом доходів зведеного бюджету є податок на додану вартість.

Більшість країн будують бюджетні системи на принципах автономності.

Розмежування доходів і витрат між окремими бюджетами починається з розподілу витрат.

Виділяють такі види витрат держави на здійснення функціональних повноважень:

1. Витрати на здійснення неделегованих державних повноважень - це витрати на забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та інші витрати, що не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню. Такі витрати здійснюються за рахунок цінностей Державного бюджету України.

2. Витрати на здійснення делегованих державних повноважень - це витрати, що визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення ефективнішого їх використання.

3. Витрати на здійснення власних повноважень - це витрати на реалізацію прав, обов'язків і функцій місцевого самоврядування, що мають місцевий характер.

Для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави складається Зведений бюджет України, що включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведені бюджети областей і міст Києва й Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів і бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів району і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних і сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету й бюджетів районів, що входять до його складу.

Склад бюджетного законодавства

В Україні бюджетні відносини регулюють:

1. Конституція України (прийнята 28 червня 1996 року) визначає основні бюджетні положення; механізм прийняття законів України; повноваження Верховної Ради України; Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування.

2. Бюджетний кодекс України (прийнятий 21 червня 2001 року Законом України № 2542-111) визначає засади бюджетної системи країни, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

3. Закон України «Про Державний бюджет України».

4. Інші закони України, що регулюють відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.

5. Нормативне - правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

6. Нормативно-правові акти інших органів виконавчої влади, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України, та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

7. Рішення органів Автономної Республіки Крим (АРК), місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті на підставі Бюджетного кодексу.

Доступність інформації про бюджет передбачає ст.28 Бюджетного кодексу України. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:

• проекту закону про Державний бюджет;

• закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємною частиною;

• інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;

• інформації про показники виконання зведеного бюджету України;

• іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет, та періодичних звітів про їх виконання.

Рішення про місцевий бюджет має бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.

Посадові особи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне правопорушення, несуть передбачену законом цивільно-правову відповідальність згідно із законом, незалежно від накладення передбачених Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно із законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.