Перелік навчально-методичної літератури:

1. Закон України „Про Державний бюджет України”.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Іванов В.М. „Бюджетна система”: - К.: МАУП: 1999р.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. „Бюджетна система України”: - К.: 2004р.

5. Алексеев І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб. – К.: „Хай-Тек Прес”, 2007.

6. Бюджетний менеджмент. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

Тема №10. Бюджетне планування і контроль.

План:

1. Зміст, принципи, завдання бюджетного планування.

2. Програмно-цільове планування бюджету.

3. Бюджетне прогнозування, його основні методи.

4. Організаційні основи бюджетного процесу.

5. Порядок складання Державного бюджету.

6. Порядок розгляду та затвердження Державного бюджету.

7. Порядок складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів.

8. Порядок виконання місцевих бюджетів.

9. Підготовка та розгляд звітів о виконанні місцевих бюджетів.

1. Зміст, принципи, завдання бюджетного планування.

Бюджетне планування — це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

Бюджетне планування — це суб'єктивна діяльність людей, а тому воно лише тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об'єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів, вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися раніше, цілей, які поставлені на сьогодні.

Основними функціями бюджетного планування є:

• відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

• вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

• здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

• встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Об'єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Юридична база. Бюджетне планування — досить відповідальний процес, тому воно має свої "правила", основою яких є нормативна база. Розглянемо окремі з цих юридичних актів.

1. Конституція. У ній визначені основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питань, вказані окремі контрольні строки їх вирішення. Так, проект бюджету має бути поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради до 15 вересня.

2. Бюджетний кодекс України. У цьому юридичному акті значна увага приділена процесам планування, зокрема дається перелік повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів та інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівня, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Чітко окреслені строки всіх чотирьох стадій бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях, визначено механізм проходження проекту Закону про Державний бюджет, а також порядок затвердження місцевих бюджетів. Значна увага приділена механізму міжбюджетних трансфертів за всіма їх напрямами.

3. Закони України. Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідними законами. Так, з 26 квітня 2000 р. набув чинності Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку", де передбачені механізми розроблення цих програм, що мають бути основою для річних бюджетів. Законом України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань" від 1 липня 2004 р. передбачено механізм перерозподілу бюджетних ресурсів між рівнями бюджетної системи. Конкретні повноваження державних органів, які причетні до планування, передбачені законами, що регулюють їхню діяльність.

У Бюджетному кодексі передбачена відповідна процедура експертизи законів, які впливають на дохідну та видаткову ча­стину бюджетів.

4. Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики. Верховна Рада розробляє відповідні пропозиції, де відображена позиція депутатських груп і фракцій з основних питань бюджетної політики, яка розробляється Кабінетом Міністрів України.

5. Укази Президента. Вони регламентують окремі поточні питання, що мають державну вагу і мають підтримуватись державою.

6. Щорічне Послання Президента України до Верховної ради. Це конституційне право Президента України, і вперше в 2001 р. його послання було присвячене бюджетним питанням: "Про основні напрями бюджетної політики на 2002 р".

7. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів. Цими актами регламентуються механізми бюджетних процесів.

Згідно з Бюджетним кодексом Кабінет Міністрів розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

8. Інші акти державних і місцевих органів влади. Це можуть бути правила складання і виконання бюджету, бюджетна класифікація, інструкції міністерств і відомств, бюджетні регламенти, які затверджуються органами місцевого самоврядування.

9. Державні Програми економічного і соціального розвитку. Основні програми такі:

- Проект економічного і соціального розвитку України до 2011 р. "Європейський вибір";

- Оптимізація державних видатків в 2011р.;

- Основні напрями соціальної політики;

- галузеві програми;

- програми міжнародного співробітництва.

При бюджетному плануванні формуються умови для вирішення основних суспільних завдань.

На загальнодержавному рівні в бюджетному плануванні беруть участь міжнародні фінансові інституції, зарубіжні консультанти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, всі міністерства та відомства, відповідні комітети Верховної Ради України, окремі депутати та громадські організації.

На місцевому рівні відповідну участь беруть структурні підрозділи органів законодавчої та виконавчої влади, депутати, наукові, громадські діячі. На рівні бюджетних організацій у плануванні беруть участь фахівці економічних підрозділів.

Завдання, принципи, методи. Бюджетне планування має свої завдання і має базуватись на відповідних принципах і методах.

Завдання бюджетного планування:

• забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;

• виявляти реальні джерела надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;

• ефективно розподілити за напрямами та між регіонами бюджетні видатки;

• сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства;

• забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб;

• утворити необхідні соціальні резерви, які використовуються на планові й позапланові заходи;

• передбачити в системі здіснення бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

Принципи бюджетного планування:

• наукова обґрунтованість;

• оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб'єктів — платників податків і рівнем соціальних виплат;

• центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;

• цілісність, яка передбачає взаємоузгодженість поточних і прогнозних показників;

• директивний характер бюджетних виплат;

• єдність загальнодержавного та місцевих бюджетів;

• наявність відповідних бюджетних резервів;

• демократичність.

Методи бюджетного планування:

• метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачають ся в плановий період;

• нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економи;

• балансовий. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

• програмно-цільовий. Сутність цього методу з'ясовується у наведеному нижче підрозділі.

Організація бюджетного планування

На першому етапі, який називається зведеним бюджетним плануванням, визначаються основні напрями організації роботи та засоби мобілізації бюджетних ресурсів, здійснюється взаємоузгодження основних макроекономічних показників.

На цьому етапі здійснюються комплексні економічні розрахунки за показниками валового внутрішнього продукту, національного доходу, визначається рівень бюджетних надходжень, мінімальний рівень соціальних потреб тощо.

На другому етапі проводиться адресне бюджетне планування, яке має на меті встановити конкретні зв'язки з іншими фінансовими планами держави.