Перелік навчально-методичної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996р.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Закон України „Про державний бюджет України”.

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. „Державні фінанси”, - К; 2002р.

5. Іванов В.М. „Бюджетна система”: - К; 1999р.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В.: „Бюджетна система України”: - К; 2004р.

7. Алексеев І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб. – К.: „Хай-Тек Прес”, 2007

Тема №9. Міжбюджетні взаємовідносини.

План:

1. Міжбюджетні взаємовідносини: моделі, форми, види.

2. Принципи міжбюджетних взаємовідносин.

3. Міжбюджетні трансферти та їх розподіл.

4. Бюджетні позички: порядок видачі та погашення.

5. Взаємні розрахунки між бюджетами: причини виникнення та порядок проведення.

6. Взаємозалік коштів по фінансуванню в рахунок погашення недоїмки по належних до бюджету платежах: порядок проведення.

7. Сутність бюджетного дефіциту.

8. Причини бюджетного дефіциту.

9. Шляхи подолання бюджетного дефіциту.

1. Міжбюджетні взаємовідносини: моделі, форми, види.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою. Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами. необхідними для виконання функцій. передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків. закріплених законодавчими актами України за бюджетами. й бюджетними ресурсами. які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

• видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню;

• видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх виконання на основі принципу субсидіарності;

• видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий характер й визначені законами України.

Видатки на забезпечення конституційного ладу держави здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Інші видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів із Державного бюджету України.

Відповідальність за здійснення видатків за рахунок коштів державного бюджету покладається на відповідні органи державної влади.

Відповідальність за здійснення видатків за рахунок місцевих бюджетів і трансфертів покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не створені).

Держава може передати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених із відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом. Забороняється планувати та здійснювати видатки не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом, а також здійснювати упродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

Моделі міжбюджетних відносин залежать від державного устрою. Розрізняють дві основні моделі міжбюджетних відносин:

• централізовану;

• децентралізовану.

Розрізняють дві основні організаційні форми міжбюджетних відносин, що також залежать від державного устрою:

• унітарна (бюджетний унітаризм / фіскальний унітаризм);

• федеральна (бюджетний федералізм / фіскальний федералізм).

Україна є унітарною державою (Ст. 2 Конституції); до її складу входить Автономна Республіка Крим, яка не має фінансової автономії. Тому Україна має унітарну форму бюджетоустрою, але децентралізовану модель міжбюджетних відносин.

Міжбюджетні відносини за напрямами поділяються на:

• вертикальні (між бюджетами різних рівнів);

• горизонтальні (між бюджетами одного рівня).

Бюджетом 1-го рівня є Державний бюджет України; 2-го - місцеві бюджети: Республіканський бюджет АРК, обласні, міські міст державного підпорядкування (м. Києва і м. Севастополя); 3-й рівень — районні бюджети, бюджети міст обласного підпорядкування; 4-й — бюджети міст районного підпорядкування, бюджети селиш, сіл, районів у містах.

До прийняття Бюджетного кодексу в Україні існували лише вертикальні відносини між бюджетами; починаючи з 2001 року, Бюджетним кодексом передбачено також взаємовідносини між бюджетами одного рівня, наприклад на утримання об'єктів спільного користування.

Розрізняють такі види міжбюджетних відносин:

• регламентовані законодавчими і нормативними актами;

• договірні.

У світовій практиці розрізняють такі форми взаємовідносин між бюджетами:

• субсидіювання — виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня;

• вилучення коштів — передача коштів з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня, коли доходи бюджету нижчого рівня перевищують його заплановані видатки;

• взаємні розрахунки — розрахунки між бюджетами різних рівнів у процесі виконання бюджету протягом року;

• бюджетні позички - тимчасова передача коштів одного бюджету до іншого у зв'язку з виникненням тимчасового касового розриву. (В процесі виконання бюджету фінансування видатків в часі не співпадає з зарахуванням доходів. Ця ситуація називається касовим розривом.)

В Україні розрізняють такі форми взаємовідносин між бюджетами:

• субсидіювання (дотації вирівнювання, субвенції);

• вилучення коштів — передача коштів з місцевого бюджету до державного бюджету, коли фактичні доходи місцевого бюджету перевищують його заплановані доходи;

• взаємні розрахунки — розрахунки між бюджетами різних рівнів у процесі виконання бюджету протягом року;

• внески до державного бюджету — це кошти, що передаються адміністративно-територіальними одиницями до держбюджету в обсягах, визначених Законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Надання позичок з одного бюджету іншому в Україні забороняється відповідно до статті 73. Бюджетного кодексу України.

Бюджетний кодекс України використовує терміни позика, позичка та запозичення.

У вітчизняній фінансовій літературі позика (позичка) — передавання грошей чи матеріальних цінностей за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах повернення; видається фінансовими установами та іншими юридичними особами. Слід розрізняти поняття бюджетні позики, бюджетні позички та бюджетні запозичення, відповідно до Бюджетного кодексу України.

Бюджетні позички — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів для покриття тимчасових касових розривів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання бюджету перед кредиторами.

Запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів для покриття дефіциту бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання бюджету перед кредиторами. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення.

Отже, бюджетні позички використовуються для покриття тимчасових касових розривів, бюджетні запозичення — для покриття дефіциту бюджету, а позики є інструментом здійснення бюджетних запозичень.

Бюджетним кодексом України передбачено наступні види міжбюджетних трансфертів (кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого):

• дотація вирівнювання;

• субвенція;

• кошти, що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• інші дотації.

Термін субсидіювання походить від слова «субсидія».

Субсидія — вид допомоги (переважно у грошовій формі), що надається державою, юридичною чи приватною особою іншим особам (юридичним чи фізичним), а також іншим державам.

Розрізняють такі субсидії:

1. експортна субсидія — надається підприємствам з бюджету з метою стимулювання експорту;

2. субсидія цін — надається виробникам з бюджету для компенсації витрат при реалізації продукції за цінами, які нижчі від витрат виробника;

3. субсидія населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого чи рідкого побутового палива; надається у вигляді сплати частини суми витрат населення місцевим бюджетом постачальникам цих послуг.

Субсидіювання як форма взаємовідносин між бюджетами буває таких видів:

• субвенція — міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в певному порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв'язку з нерівномірністю їхнього розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов'язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій. На відміну від дотації, субвенція надається для фінансування певного заходу і підлягає поверненню в разі порушення умови її цільового використання. Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади вищого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. У разі невитрачення у встановлений термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано;

• дотація — міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Перерахування дотацій місцевим бюджетам з державного бюджету провадиться з метою збалансування бюджетів. Перерахування дотацій ланкам бюджетної системи здійснюється в межах загальної суми дотацій, встановленої законом за рахунок доходів, що надійшли до державного бюджету. Обсяг дотації вирівнювання та субвенцій, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, затверджується у Державному бюджеті України.

Міські та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.