15. Засада безпосередності дослідження судом показань, речей і документів

Ст. 23 Безпосередність дослідження показань, речей і документів – суд досліджує докази безпосередньо. (озн. звернену до суду вимогу закону особисто дослідити в судовому засіданні всі зібрані у кримінальному провадженні докази шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й демонстрації відеозапису – правило покликане забезпечити пряме, вільне від суб'єктивного впливу осіб, які провадили досудове розслідування, сприйняття учасниками судового провадження (перш за все судом) всіх обставин кримінального провадження..)

Показання учасників крим. провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.

Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Винятки: 1) суд може, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються; 2) якщо виникає необхідність у встановленні обставин або в перевірці тих, що мають істотне значення для крим. провадження, суд може доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії; 3) суд може розглянути обвинувальний акт щодо вчинення крим. проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження; 4) свої висновки суд може обгрунтувати показаннями свідка, потерпілого, отриманими слідчим суддею в порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Показання свідка, потерпілого, отримані на допиті під час досудового розслідування в судовому засіданні, можуть бути оголошені під час судового розгляду з метою перевірки їх правдивості і з'ясування розбіжностей; 5) вирок може бути постановлений без дослідження в судовому засіданні доказів, якщо у крим. провадженні були досягнуті угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним/обвинуваченим або між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим про визнання винуватості, а суд визнав за можливе затвердження угод.

Закріплення: 1) КПК; 2) ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

16. Засада забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій і бездіяльності

Ст. 24 Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності – є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушення як із боку органів, що здійснюють кримінальне провадження, так і з боку інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого. Гарантією здійснення права на оскарження дій (бездіяльності) та рішень у кримінальному судочинстві є обов'язок посадових осіб роз'яснювати порядок оскарження при проведенні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень, а також забезпечувати можливість реалізації цих прав.

Кожному гарантується право на оскарження процесс. рішень, дій/бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Забезпечення апеляційного й касаційного оскарження грунтується на інстанційній побудові судової системи, розмежуванні f судів різних інстанцій, можливості розглядати крим. провадження кількома судами.

Право особи на перегляд вироку вищим судом передбачено МПГПП (п. 5 ст. 14) та іншими міжнародно-правовими документами.

Право на перегляд судових рішень судом вищого рівня мають учасники судового провадження (оскільки саме їхніх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення), а також інші особи (незалежно від того, чи брала дана особа участь у судовому розгляді), якщо ухвалюване рішення прямо зачіпає їх права, свободи чи інтереси. Надання заінтересованим особам права на оскарження - одна з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.