- •1)Теорія виникнення держави
- •2) Поняття та ознаки держави
- •3) Держава в політичній системі суспільства
- •4,5,6) Форми держави
- •7) Функції держави
- •8.1) Територіальний устрій України
- •9) Поняття та структура норми права
- •10) Право і мораль: порівняльна характеристика
- •11) Структура правових норм
- •12) Види правових норм
- •13) Поняття та структура правовідносин
- •14) Джерела права
- •15) Поняття закону і види законів
- •16) Поняття і види підзаконних нормативно-правових актів
- •17) Систематизація законодавства України
- •18, 19) Система права. Галузі та інститути права
- •20) Поняття законності. Юридичні гарантії законності
- •21) Поняття і види правопорушень
- •22) Юридична відповідальність та її види
- •23) Підстави юридичної відповідальності.
- •25) Правовий статус особи і громадянина
- •26) Правовий статус іноземців в Україні. Статус біженців в Україні
- •27) Поняття і загальна характеристика прав і свобод людини і громадянина
- •28) Конституційні соціально-економічні права громадян
- •29) Конституційні політичні права та свободи громадян
- •30) Конституційні особистісні права і свободи громадян
- •31) Конституційні культурні (духовні) права громадян України
- •32) Конституційні обов'язки людини та громадянина
- •33) Громадянство України: поняття та ознаки
- •34) Порядок набуття громадянства України
- •35) Порядок припинення громадянства України
- •36) Поняття і види референдумів в Україні
- •37, 38)Виборча система України
- •39) Поняття та принципи виборчого права
- •42.1) Верховна Рада України та її повноваження
- •45) Правовий статус народного депутата України
- •47) Президент України і його повноваження
- •48) Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження
- •50) Місцеве самоврядування в Україні
- •51) Місцеві органи виконавчої влади
- •52) Конституційний Суд України, його завдання та функції
- •53) Система судів загальної юрисдикції за Конституцією України
- •54) Система судових органів України
- •55) Прокуратура України в системі державних органів та її повноваження за Конституцією України
- •56) Конституційні основи права на працю
- •57) Поняття трудового договору. Сторони і зміст трудового договору
- •58) Порядок прийняття на роботу
- •59) Загальні підстави припинення трудового договору
- •60) Підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •61) Підстава припинення трудового договору з ініціативи власника
- •62) Робочий час і його види
- •63) Поняття і види часу відпочинку
- •64) Відпустка як вид часу відпочинку
- •65) Трудова дисципліна
- •66) Права та обов'язки працівника
- •67) Види дисциплінарних стягнень і порядок накладення та зняття дисциплінарних стягнень
- •68) Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству
- •69) Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і дієздатності громадян
- •70.1) Поняття та зміст права власності
- •71) Поняття і види цивільних договорів
- •72) Умови дійсності договорів
- •73) Договір купівлі-продажу і його види
- •74) Договір майнового найму та його види
- •75) Поняття і підстави цивільно-правової відповідальності
- •76) Поняття шлюбу, умови і підстави його укладання
- •77) Підстави і порядок розірвання шлюбу
- •78) Майнові права та обов'язки подружжя
- •79) Право громадян на житло і форми його реалізації
- •80) Договір найму житлового приміщення
- •81) Права і обов'язки наймача
- •82) Державна служба в Україні
- •83) Поняття адміністративного проступку
- •84) Адміністративна відповідальність
- •85) Податкова система України
- •86) Поняття кримінального злочину
- •87) Поняття кримінальної відповідальності і види покарань за кк України
- •88) Необхідна оборона. Крайня необхідність
- •89) Право законодавчої ініціативи
- •90) Законодавчий процес та його стадії
9) Поняття та структура норми права
Первинним ланцюжком системи права є норма права. Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин. Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису: вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації; розраховані на невизначену кількість суспільних відносин; адресовані неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію; діють у часі та просторі неперервно; чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами. Норма права має внутрішню структуру, що виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію. Гіпотеза — частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції. Диспозиція — частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само правило поведінки. Санкція — така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними). Диспозиції, гіпотези і санкції за складом поділяються на прості й складні та альтернативні, а за ступенем визначеності змісту — на абсолютно чи відносно визначені.
10) Право і мораль: порівняльна характеристика
Для того, щоб встановити співвідношення моралі і права необхідно роз'яснити спочатку їх поняття і дати визначення, а потім установити їх спільні риси і взаємозв'язки, відмінності тощо.
Мораль - це одна із форм суспільної свідомості і визначень моралі може бути багато. Термін «мораль» походить від латинської - moralis - моральний, від mores -звичай. У сучасний період мораль розуміють як систему поглядів і уявлень, норм і правил поведінки, принципів, оцінок і переконань, які виражаються в діях і вчинках людей і їх організацій, які регулюють суспільні відносини між різними суб'єктами в категоріях «добра» і «зла», «честі і гідності», «чесності і благородства, порядності і совісті, справедливості і несправедливості, моральних прав і обов'язків тощо, які встановлюються різними суб'єктами і забезпечуються (підтримуються) переконаннями, традиціями, звичаями, силою громадської думки колективу, громади, сім'ї, суспільства і т. п.
Моральні поняття, норми, принципи і закони вироблялись всім людством протягом всієї історії і передавались через космічних учителів людства - Зороастра, Святогора, Будди, Мойсея, Христа і багатьох святих пророків, створювались видатними філософами світу Платоном, Аріс-тотелем, Сенекою, Конфуцієм, Кантом, Гєгелем тощо.
У різні історичні епохи і в різних державах і суспільствах існували свої уявлення про «добро» і «зло», про «справедливе» і «несправедливе». Тому мораль можна розглядати з різних позицій - як класове явище (рабовласницька мораль, феодальна, буржуазна, пролетарська,
загальнонародна тощо). В сучасний період в Україні віддається пріоритет не класовим, а загальнолюдським моральним цінностям, нормам і принципам, які загальновизнані міжнародним співтовариством і, як правило, закріплені в міжнародно-правових актах, різних документах ООН тощо.
Вивченням моралі, моральних норм, моральних відносин (практики) займається спеціальна наука - етика (вчення про мораль). Термін «етика» вперше ввів Арістотель для визначення «практичної філософії», оскільки вона намагається відповісти на питання: що ми повинні роботи? Етика вчить оцінювати будь-яку ситуацію, щоб зробити правильні моральні вчинки, щоб розрізняти «добро» і «зло», «справедливе» і «несправедливе», щоб творити добро і не творити зла, щоб не творити «добра», яке веде до «зла». В зв'язку із цим кожна людина повинна добре знати етику і моральні цінності, і особливо майбутні юристи.
Право також надзвичайно складне соціальне явище, оскільки існує досить багато різних форм, типів і видів права. Термін «право» походить: 1) від слова «правда», правильне, праведне, істинне; 2) від слова jus - юстиція, справедливість, правосуддя, правий, правильний і справедливий суд; 3) від суб'єктивного права людини і громадянина - мати право на життя, свободу, власність, роботу, житло тощо.
Стародавні римські юристи вважали, що право є мистецтво, реалізація на практиці знання і вміння, наука добра, рівності і справедливості. Право є поняття, яке завжди справедливе за своїм значенням і змістом. Справедливість є незмінна і постійна воля надавати кожному його право,-писав Ульпіан. Приписи права суть наступні: жити чесно, не чинити шкоди іншому, кожному надавати те, що йому належить. Справедливість є пізнання Божественних і людських справ, наука про справедливе і несправедливе (Див.: Дігести Юстиніана. Д. 1.1. 10).
У сучасний період,- право можна визначити як одну із форм суспільної правосвідомості (свідомості), яка об'єктивується і виражається в системі або сукупності норм (правил поведінки), принципів, які закріплені в різних формах і видах права, які офіційно встановлюються суспільством або державою чи державною владою, виражають і закріплюють найбільш важливі суспільні правовідносини, є загальнообов'язковими, охороняються
державою або всім суспільством від порушень, виражають суб'єктивні права і обов'язки всіх учасників суспільних правовідносин, універсальні принципи права, справедливості, рівності і рівноправності, міру свободи і юридичної відповідальності у випадку правопорушення і направлені на регулювання і охорону найбільш важливих суспільних правовідносин і соціальних цінностей з позицій потреб і інтересів всього суспільства або держави (народу або панівного класу).
У різні історичні періоди і епохи поняття і суть права змінювались, розвивались і вдосконалювались. Розглядаючи поняття права, його не можна ототожнювати з законом і підзаконними нормативними актами, оскільки закони можуть бути різними, в тому числі деспотичними, тиранічними, репресивними тощо. Якість і характер законів майже повністю залежать від форм державного правління і державно-політичного режиму. Яка державна влада - такі і закони, які закони - такий і суд,- стверджує народна мудрість. Право на відміну від законів держави є завжди справедливим, мудрим, правильним і істинним, виражає принципи рівності і рівноправ'я всіх громадян перед законом і державою, за виключенням експлуататорських типів і видів права. Експлуататорські типи і види права, в т. ч. і пролетарське право,- це класові види права, які по своїй суті виражають ці принципи і норми лише для одного класу, або соціальної верстви. В цьому аспекті основні положення і суть права ототожнюються із загальнолюдськими моральними категоріями справедливості, рівності і рівноправ'я, правди і добра.
Право і мораль в суспільстві дуже тісно взаємопов'язані, їх співвідношення можна розглядати в різних площинах, з позиції їх єдності і спільності, з позицій відмінності, взаємодії і взаємовпливу, завдань і функцій, соціальної цінності і призначення тощо. Тому можна сказати, що:
1) Правова система і моральна система суспільства є різними соціально-нормативними системами, які до певної міри ототожнюються і відрізняються одна від одної по різних показниках.
2) Право на відміну від моралі і моральних норм, як правило, завжди має офіційний характер і закріплюється в різних формах права. Мораль не має такого офіційного характеру і в основному не охороняється державою.
3) Найбільш важливі моральні закони, норми і принципи, як правило, закріплюються в системі права і законодавства і набувають офіційного правового статусу, і навпаки, норми права, які втратили свою актуалізацію, можуть переходити у норми моралі, звичаї і традиції (тобто звичаєве право).
4) Право регулює і охороняє лише найбільш важливі суспільні правовідносини і соціальні цінності, а мораль і моральні норми і закони можуть регулювати практично всі суспільні правовідносини в своїх категоріях справедливості і добра тощо.
5) Право і мораль встановлюють різну міру правової і моральної свободи, різні види юридичної і моральної відповідальності за шкоду і порушення цих норм. Держава завжди охороняє норми права, а норми моралі лише ті, які закріплені в праві.
6) Загальнонародне право і загальнолюдська мораль, і поготів, направлені на забезпечення суспільного блага, добра, справедливості, честі і гідності, совісті та інших загальнолюдських надбань.
7) У кожній державі існує єдина або одна система права і законодавства на відміну від моралі. Мораль і моральні норми можуть мати різні системи, різні види і форми наповнення тощо.