- •1)Теорія виникнення держави
- •2) Поняття та ознаки держави
- •3) Держава в політичній системі суспільства
- •4,5,6) Форми держави
- •7) Функції держави
- •8.1) Територіальний устрій України
- •9) Поняття та структура норми права
- •10) Право і мораль: порівняльна характеристика
- •11) Структура правових норм
- •12) Види правових норм
- •13) Поняття та структура правовідносин
- •14) Джерела права
- •15) Поняття закону і види законів
- •16) Поняття і види підзаконних нормативно-правових актів
- •17) Систематизація законодавства України
- •18, 19) Система права. Галузі та інститути права
- •20) Поняття законності. Юридичні гарантії законності
- •21) Поняття і види правопорушень
- •22) Юридична відповідальність та її види
- •23) Підстави юридичної відповідальності.
- •25) Правовий статус особи і громадянина
- •26) Правовий статус іноземців в Україні. Статус біженців в Україні
- •27) Поняття і загальна характеристика прав і свобод людини і громадянина
- •28) Конституційні соціально-економічні права громадян
- •29) Конституційні політичні права та свободи громадян
- •30) Конституційні особистісні права і свободи громадян
- •31) Конституційні культурні (духовні) права громадян України
- •32) Конституційні обов'язки людини та громадянина
- •33) Громадянство України: поняття та ознаки
- •34) Порядок набуття громадянства України
- •35) Порядок припинення громадянства України
- •36) Поняття і види референдумів в Україні
- •37, 38)Виборча система України
- •39) Поняття та принципи виборчого права
- •42.1) Верховна Рада України та її повноваження
- •45) Правовий статус народного депутата України
- •47) Президент України і його повноваження
- •48) Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження
- •50) Місцеве самоврядування в Україні
- •51) Місцеві органи виконавчої влади
- •52) Конституційний Суд України, його завдання та функції
- •53) Система судів загальної юрисдикції за Конституцією України
- •54) Система судових органів України
- •55) Прокуратура України в системі державних органів та її повноваження за Конституцією України
- •56) Конституційні основи права на працю
- •57) Поняття трудового договору. Сторони і зміст трудового договору
- •58) Порядок прийняття на роботу
- •59) Загальні підстави припинення трудового договору
- •60) Підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника
- •61) Підстава припинення трудового договору з ініціативи власника
- •62) Робочий час і його види
- •63) Поняття і види часу відпочинку
- •64) Відпустка як вид часу відпочинку
- •65) Трудова дисципліна
- •66) Права та обов'язки працівника
- •67) Види дисциплінарних стягнень і порядок накладення та зняття дисциплінарних стягнень
- •68) Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству
- •69) Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і дієздатності громадян
- •70.1) Поняття та зміст права власності
- •71) Поняття і види цивільних договорів
- •72) Умови дійсності договорів
- •73) Договір купівлі-продажу і його види
- •74) Договір майнового найму та його види
- •75) Поняття і підстави цивільно-правової відповідальності
- •76) Поняття шлюбу, умови і підстави його укладання
- •77) Підстави і порядок розірвання шлюбу
- •78) Майнові права та обов'язки подружжя
- •79) Право громадян на житло і форми його реалізації
- •80) Договір найму житлового приміщення
- •81) Права і обов'язки наймача
- •82) Державна служба в Україні
- •83) Поняття адміністративного проступку
- •84) Адміністративна відповідальність
- •85) Податкова система України
- •86) Поняття кримінального злочину
- •87) Поняття кримінальної відповідальності і види покарань за кк України
- •88) Необхідна оборона. Крайня необхідність
- •89) Право законодавчої ініціативи
- •90) Законодавчий процес та його стадії
75) Поняття і підстави цивільно-правової відповідальності
Цивільно-правова відповідальність - це такий вид юридичної відповідальності, яка наступає за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (договорів), передбачена в чинному законодавстві і конкретною угодою сторін (боржника і кредитора), що не суперечить чинному законодавству. Цивільно-правова відповідальність - це невигідні майнові наслідки, встановлені законом або договором на випадок невиконання абсолютного обов'язку, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання .
Завданням цивільно-правової відповідальності є відновлення порушених цивільних прав суб'єктів, відновлення майнового стану, відшкодування збитків, зміцнення господарсько-договірної дисципліни, а також задоволення матеріальних і духовних потреб громадян і організацій. Ця відповідальність має на меті також виховання у суб'єктів почуття поваги до закону, до держави і інших суб'єктів, формування виробничої і правової культури учасників цивільних відносин.
Підставами цивільно-правової відповідальності є факт (склад) цивільного правопорушення, деліктоспромож-ність особи (здатність нести юридичну відповідальність), наявність чинного цивільного законодавства про цю відповідальність і цивільного договору.
Недієздатні і неделіктоспроможносні особи за загальним правилом не можуть нести цивільно-правову відповідальність.
Основними підставами цивільно-правової відповідальності є такі умови:
1) наявність майнової шкоди (збитків) у результаті правопорушення;
2) протиправність цивільно-правової діяльності або поведінки боржника;
3) наявність вини боржника за вчинення шкоди;
4) причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, як об'єктивна підстава цивільно-правової відповідальності;
5) наявність чинного законодавства, в якому передбачена цивільно-правова відповідальність.
Цивільне законодавство передбачає різні форми відповідальності. Основною з них є обов'язок боржника відшкодувати кредиторові збитки, які він учинив у результаті невиконання чи неналежного виконання договору. Збитки в цивільному праві - це витрати, завдані кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, в разі виконання зобов'язання боржником.
За загальним правилом, правопорушник несе цивільну
відповідальність у повному об'ємі. Разом з тим відповідальність не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, за винятком випадків, передбачених законом.
Цивільно-правова відповідальність наступає, як правило, за винну протиправну діяльність (або бездіяльність). Це діяння направлене проти суб'єктивних прав кредитора і проти вимог чинного законодавства. Вина -це суб 'єктивне ставлення особи до виконання (або невиконання) своїх цивільних обов'язків відповідно до вимог закону або цивільно-правових угод (договорів) і до їх наслідків. Вину можна розглядати як в об'єктивному аспекті - протиправна дія або бездіяльність, так і в суб'єктивному - як психічне ставлення особи до свого протиправного діяння. Вину можна також розглядати як відсутність почуття відповідальності за своє діяння або неналежне почуття відповідальності. В цивільному праві вину розглядають значно спрощено і зводять її тільки до психічного ставлення особи у формі умислу або необережності до своєї протиправної дії (або бездіяльності) та її результату. Психічне ставлення особи виражає тільки почуття вини, хоча вона виражається об'єктивно. Далеко не завжди винна особа може визнати свою вину у вчиненні шкоди, особливо з необережності. Вина особи може бути в формі умислу і необережності. При навмисній вині особа з певним умислом свідомо порушує або не виконує договір. При необережній вині боржник не застосував усіх необхідних заходів для виконання зобов'язань. У цивільному праві діє презумпція - винною особою є та, яка порушила договір. Боржник також відповідає не тільки за свою вину, але і за вину третіх осіб, на яких було покладено виконання договору. В ст. 440 ч. II ЦК України закріплено, що той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Таким чином, якщо немає вини боржника, то й не може бути відшкодування шкоди.
У деяких випадках боржник може звільнитися від цивільної відповідальності за порушення договорів при певних обставинах. До таких обставин відносяться випадок та непереборна сила. Випадок - це такий цивільний факт або обставина, яка об'єктивно не дала можливості (перешкодила) виконати зобов'язання, незважаючи на суб'єктивне бажання боржника здійснити його згідно з угодою або договором. Непереборна сила - це такі надзвичайні події, які не залежать від волі особи і які не можна перебороти зусиллями самої людини та інших людей (наприклад, стихійні лиха). Боржник у таких випадках звільняється від цивільної відповідальності, якщо доведе, що шкода виникла в результаті непереборної сили. Статтею 450 ЦК України закріплено, що організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, між протиправним діянням і цивільною шкодою повинен бути причинний зв'язок. Якщо причинного зв'язку немає, то не може бути вини боржника і, відповідно,- цивільної відповідальності.
Безвинна відповідальність у цивільному праві існує або допускається лише тоді, коли це прямо передбачено цивільним законом. В ст. 209 ЦК України закріплено, що безвинна відповідальність наступає за невиконання зобов'язань, якщо вона передбачена в договорі. Відповідальність тут настає за наявності шкоди, протиправ-ності дій особи і наявності необхідного причинного зв'язку між протиправним діянням і шкодою. В законі, по суті, закріплена підвищена цивільна відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за винятком впливу на їх виконання непереборної сили.
Якщо при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань буде встановлена вина кредитора, то боржник звільняється від цивільної відповідальності, якщо інше не встановлено законом (ст. 210 ЦК України). За наявності вини боржника і кредитора розмір цивільної відповідальності може зменшуватись.
Цивільна відповідальність наступає не лише за майнову шкоду, але і за моральну (немайнову) шкоду, якщо особа не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини (ст. 440і ЦК України). Така відповідальність настає і у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків. Організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпіло му у повному розмірі втрачений заробіток тощо (ст. 456 ЦК України).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Якщо за це встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не охопленій неустойкою (штрафом, пенею). Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків, і інша відповідальність (ст. ст. 203, 204 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність може бути таких видів: договірна, позадоговірна, дольова, солідарна, суб-еидіарна або додаткова, повна і обмежена.