Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravo.doc
Скачиваний:
46
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
799.74 Кб
Скачать

70.1) Поняття та зміст права власності

Власність — економічна категорія, що є од­ним із проявів суспільних відносин із приводу при­власнення матеріальних благ. Право власності — сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпоряджен­ня майном. Право власності розглядають як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах. В об'єктивному аспекті право власності — су­купність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпоряджен­ня майном. Правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" та інші законодавчі й нормативні акти. У суб'єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника з володін­ня, користування і розпорядження майном. Володіння — фактична наявність речі в господар­стві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним (на­приклад, наявність в особи речі за правом власності) та незаконним (скажімо, володіння майном, добу­тим злочинними діями, привласнення знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що во­лодіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне). Користування — право вилучати з речей їхні ко­рисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття). Розпорядження — право визначати юридичну або фактичну долю майна (наприклад, продавати, дару­вати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо). Сукупність зазначених повноважень в особи дають підстави вважати її власником відповідного майна.

71) Поняття і види цивільних договорів

Договір - це двостороння або багатостороння угода. Тому правила, які встановлюються до угод, відносяться і до договорів. Угоди - це вольові правомірні дії громадян і організацій, спрямовані на досягнення певного юридич­ного результату: встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків1. Договір - це одна із угод, яких може бути багато. Договір - це угода двох чи більше суб 'єктів цивільно-правових відносин, яка направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних правовід­носин, цивільних прав і обоє 'язків.

Договори і угоди мають велике значення, оскільки вони направлені на розвиток економічних відносин, на задоволення матеріальних і духовних потреб громадян і організацій.

Видів договорів існує досить багато. їх можна класи­фікувати за різними критеріями:

1) залежно від повноважень кількості суб'єктів, які їх укладають, вони можуть бути односторонніми, двосто­ронніми, багатосторонніми;

2)  залежно від способу укладання (угоди) договору, вони можуть бути консенсуальні і реальні. Консенсуальні договори вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. Реальні - поряд із домовленістю сторін необхідно передати майно або вчинити інші дії;

3) залежно від інтересів і мети договори можуть бути платними і безоплатними, казуальними й абстрактними (залежно від мети: визначена і невизначена мета);

4)  договори можуть бути плановими (держзамовлен­ня) і неплановими;

5)  договори можуть бути законними і незаконними або дійсними і недійсними.

Договори, як і угоди, можуть укладатися в усній або письмовій формі - простій чи нотаріальній. Іноді вони можуть укладатися в конклюдентній формі, коли суб'єкт мовчить, і це визнається виявом його волі укласти угоду, передбачену законодавством.

Договори повинні бути підписані і правильно оформ­лені, оскільки вони можуть бути джерелом права у випад­ку цивільних спорів, які розглядаються в судових орга­нах. За своїм змістом договори повинні бути законними або дійсними, тобто відповідати чинним цивільно-пра­вовим законам або не суперечити їм.

Цивільним кодексом України передбачені такі види конкретних договорів: договір купівлі-продажу, договір оренди, договори міни, дарування, поставки, майнового найму, найму житлового приміщення, підряду, переве­зення, позики, доручення, комісії, схову, довічного утри­мання, сумісної діяльності, контрактації сільськогоспо­дарської продукції та інші. Всі ці договори відносяться до зобов'язального права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]