66) Права та обов'язки працівника

Трудові права і обов'язки працівника закріплені в Ко­дексі законів про пращо, в колективному договорі, в правилах внутрішнього трудового розпорядку і індиві­дуальному трудовому договорі або контракті.

До основних трудових прав працівників відносяться:

1) конституційне право громадян на працю, включаю­чи право на оплату праці не нижче встановленого держа­вою мінімального розміру, право на вибір професії, роду занять і роботи;

2) право на підготовку до праці (освіту) і підвищення трудової кваліфікації, включаючи перепідготовку;

3)  право на укладання трудового договору або кон­тракту;

4) право на відпочинок (перерви, вихідні і святкові дні, оплачувані основні і додаткові оплачувані відпустки);

5) право на здорові і безпечні умови праці;

6)  право на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку;

7) право на участь в управлінні підприємством;

8)  право на матеріальне забезпечення в порядку со­ціального страхування в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності;

9) право на матеріальну допомогу в разі безробіття;

10)  право звернення в суд для вирішення трудових спорів незалежно від характеру роботи і посади;

11)  право на захист своїх трудових, матеріальних і духовних потреб і інтересів;

12) право на заохочення, в тому числі премії, держав­ні нагороди за великі успіхи в роботі тощо;

13)  право на розірвання безстрокового трудового до­говору і, в передбачених законом випадках, строкового договору;

14)  право на вихідну допомогу при припиненні тру­дового договору (ст. 44 КЗпП);

15)   право на вчасний розрахунок і видачу трудо­вої книжки у випадку припинення трудового договору (ст. ст. 47, 48 КЗпП);

16) право на пільги і компенсації вивільнюваним пра­цівникам.

До основних трудових обов'язків працівника відно­сяться:

-   чесно і сумлінно працювати, своєчасно і точно ви­конувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу;

-   додержувати трудової і технологічної дисцип­ліни;

-   виконувати правила внутрішнього трудового роз­порядку, колективний договір і трудове законодавство;

-   дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір;

-   знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механіз­мами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами захисту;

-   додержувати зобов'язань щодо охорони праці, пе­редбачених колективним договором та правилами внут­рішнього трудового розпорядку;

-   проходити у встановленому законом порядку по­передні та періодичні медичні огляди;

-   співробітничати з власником або уповноваженою ним особою у справі організації безпечних і нешкідли­вих умов праці;

-   відшкодовувати матеріальну шкоду, заподіяну під­приємству з вини працівника;

-   нести дисциплінарну відповідальність за порушен­ня трудової дисципліни.

67) Види дисциплінарних стягнень і порядок накладення та зняття дисциплінарних стягнень

Дисциплінарні стягнення накладаються за порушення трудової дисципліни і дисциплінарні проступки. Дисцип­лінарний проступок (правопорушення) - це протиправне, винне, суспільно шкідливе діяння, яке передбачене чин­ним трудовим законодавством, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку і угодою сторін, а також статутами про дисципліну. Дисциплінар­ний проступок наносить шкоду суспільному і колектив­ному або індивідуальному виробництву, організації пра­ці, технології виробництва, випуску доброякісної про­дукції, правам власника і різним формам власності тощо.

Кодексом законів про працю України передбачено такі види стягнень: догана і звільнення з роботи (ст. 147 КЗпГГ). Статутами про дисципліну можуть бути передбачені і ін­ші види стягнень. У Законі України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. закріплено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служ­би, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стяг­нень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватись такі заходи дисциплі­нарного впливу: попередження про неповну службо­ву відповідність, затримка до одного року у присвоєн­ні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (ст. 14 Закону).

У Положенні про дисципліну працівників залізнично­го транспорту від 26.01.1993 р. передбачені такі стягнен­ня: а) догана; б) позбавлення машиністів права керу­вання локомотивом з наданням роботи помічником ма­шиніста... на строк до одного року; в) переміщення на нижчеоплачувану роботу на строк до З місяців; г) пере­міщення на нижчу посаду на строк до 6 місяців; д) звіль­нення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, за­твердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідаль­ність за статутами, положеннями та іншими актами про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладати-? ся також вищестоящими органами. Працівники, які зай­мають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, перед­бачених законодавством (ст. 147^і КЗпП).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення (ст. 149КЗпП).

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за вияв­ленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу тимчасової непраце­здатності або відпустки. Це стягнення не може бути на­кладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148КЗпП).

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноваже­ний ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу праців­ника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і по­відомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП).

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінар­ного стягнення працівника не буде піддано новому дис­циплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчен­ня одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосо­вуються.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене пра­цівником у встановленому чинним законодавством по­рядку.

Власник або уповноважений ним орган має право за­мість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про дисциплінарний проступок на розгляд тру­дового колективу або його органу.