2.4. Протокол діагностики та лікування атопічного дерматиту у дітей

Шифр МКХ-10

Атопічний дерматит L20 – L20.9

L 20 Атопічний дерматит.

L 20.8 Інші атопічні дерматити.

L 20.9 Атопічний дерматит неуточнений.

1. Термінологія

Атопічний дерматит (АтД) – хронічне алергічне захворювання, яке розвивається у осіб з генетичною схильністю до атопії, має рецидивний перебіг, вікові особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем загального і специфічних IgE у сироватці крові. Типовими клінічними проявами АтД є екзематозні і ліхеноїдні висипи, що виникають внаслідок гіперчутливості до специфічних (алергени) і неспецифічних подразників.

АтД є частиною атопічного синдрому, або атопії, до клінічних проявів якої також відносяться алергічний риніт (цілорічний та сезонний), алергічна бронхіальна астма, алергічний кон’юнктивіт та деякі алергічні захворювання шлунково-кишкового тракту.

В сучасних умовах спостерігається зростання захворюваності на АтД в усьому світі, що пов’язано із несприятливим впливом багатьох факторів сучасної цивілізації. Розповсюдженість патології в розвинутих країнах Західної Європи серед дітей віком до 14 років складає 10-20%.

В Україні протягом 2001-2009 рр. відзначається поступове зростання захворюваності та поширеності серед дітей віком від 0 до 14 років, яка у 2009 р. склала 7,61%, причому переважно за рахунок дітей віком 0-6 років (11,84%). Дебют АтД найчастіше має місце в ранньому дитячому віці: вперше проявляється до 6 місяців у 45% випадків, протягом першого року життя – у 60%, і до 5 років – у 85% випадків.

Особливості етіопатогенезу атопічного дерматиту

Причини захворювання мають комплексну природу і до кінця не з’ясовані. Окрім генетичної детермінованості, широкий спектр факторів зовнішнього середовища можуть бути причинами виникнення захворювання і погіршувати його перебіг. Серед них харчові та аероалергени, медикаментозні чинники, засоби по догляду за шкірою, побутова хімія, мікроорганізми. Сприятливим фоном для його розвитку виступають ендогенні фактори, зокрема, порушення центральної нервової регуляції, дисфункція вегетативної нервової системи і шлунково-кишкового тракту тощо.

2. Класифікація атопічного дерматиту

1. Форма (на основі вікового періоду):

• малюкова (до 2 років);

• дитяча (2-12 років);

• підліткова та доросла (старше 12 років).

2. Стадія хвороби:

• загострення (фаза виражених чи помірних клінічних проявів);

• ремісії (повна чи неповна).

3. Розповсюдженість процесу:

• локалізована (площа ураження менше 10% поверхні тіла);

• розповсюджена (10-50%);

• дифузна (більше ніж 50%).

4. Ступінь важкості:

• легкий (локалізоване ураження шкіри, загострення 1-2 рази на рік переважно в холодний період року, ремісія довготривала, гарна відповідь на терапію, індекс SCORAD до20 балів),

• середній (розповсюджене ураження шкіри, загострення до 3-4 разів на рік, тривалість ремісії менше 4 місяців, невиражений ефект від терапії, індекс SCORAD 20-40 балів),

• важкий (розповсюджене чи дифузне ураження шкіри, часті та довготривалі загострення, ремісії менше 2 місяців, терапія малоефективна, покращення стану несуттєве, індекс SCORAD більше 40 балів).

5. Характер клініко-морфологічних змін шкіри:

• ексудативна форма,

• еритематозно-сквамозна форма,

• еритематозно-сквамозна з ліхеніфікацією,

• ліхеноїдна,

• прурігінозна.