5.2. Алгоритм лікування анафілактичного шоку

1. Негайно припинити причинного фактору в організм (припинити введення лікарського засобу, видалити жало комахи шляхом видавлювання, а не висмикування)!

2. При парентеральному введенні алергену:

─ підшкірно (або дом’язово) обколоти навхрест (у 5-6 точках) місце ін’єкції (або ужалення) 0,1% розчином епінефрину, оскільки він є прямим біологічним антагоністом гістаміну, у дозі 0,1 мл на рік життя в 5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і прикласти до нього кригу (або інший холод) на 15 хвилин;

─ накласти джгут (якщо дозволяє локалізація) проксимальніше введення алергену на 30 хвилин, не здавлюючи артерії, причому кожні 10 хвилин послаблювати джгут на 1-2 хвилини;

3. При краплинному введенні алергену до носу та очей – промити носові ходи і кон’юнктивальний мішок проточною водою;

4. При пероральному введенні алергену – промити шлунок, якщо дозволяє стан хворого.

5. Хворого покласти таким чином, щоб голова була нижче ніг, повернути голову обличчям набік, висунути нижню щелепу, зафіксувати язика. Визначити прохідність дихальних шляхів і рівень артеріального тиску. Забезпечити доступ свіжого повітря або налагодити інгалювання кисню.

6. Одночасно негайно ввести дом’язово:

● 0,1% розчин епінефрину в дозі 0,05 – 0,1 мл на рік життя (не більше 0,5 мл); за необхідності через 15-20 хвилин ввести 0,01 мл / кг епінефрину під контролем артеріального тиску, при цьому загальна максимальна доза повинна не перевищувати 1 мг, потім за необхідності – 0,01 мл / кг кожні 4 години;

● 3% розчин преднізолону в дозі 5 мг/кг також дом’язово;

● Н1-антигістамінні препарати: 1% розчин діфенгідраміну (димедролу) 0,05 мл / кг (не більше 0,5 мл – дітям до 1 року і 1,0 мл – старше 1 року) або 2 % розчин хлоропіраміну (супрастину) 0,1 – 0,15 мл на рік життя. Застосування діпразину (піпольфену) протипоказане внаслідок його значного гіпотензивного ефекту! Обов’язково контролювати частоту серцевих скорочень, частоту дихання і рівень артеріального тиску!

7. Після завершення першочергових заходів у разі нестабільності гемодинаміки та ризику для життя:

а) ввести довенно струменево 0,1% розчин епінефрину в дозі 0,05–0,1 мл/рік життя у 10,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

б) ввести довенно глюкокортикостероїди:

● 3% розчин преднізолону 2–4 мг / кг (в 1 мл – 30 мг) або

● 0,4% розчин дексаметазону 0,3–0,6 мг / кг (в 1 мл – 4 мг);

в) почати проведення довенної інфузійної терапії 0,9% розчину натрію

хлориду або розчину Рінгера з розрахунку 20 мл / кг протягом 20-30

хвилин. У подальшому за відсутності стабілізації показників

гемодинаміки – похідні ГЕК 200/0,5, ГЕК 130/0,4.

Об’єм і швидкість інфузійної терапії визначаються рівнем

артеріального тиску, центрального венозного тиску і станом хворого.

Якщо артеріальний тиск залишається низьким, слід вводити альфа-

адреноміметики довенно кожні 10-15 хвилин до покращення стану:

● інфузія 0,2 % розчину епінефрину – 0,1–2 мкг / кг / хвилину або

● 0,1% розчин епінефрину 0,05-0,01 мл на рік життя (сумарна доза до 5 мг) або інфузія - 0,1-2 мкг / кг / хвилину. За відсутності ефекту – довенне титроване введення допаміну (дофаміну) в дозі 8-10 мкг / кг на хвилину під контролем артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.

8. При бронхоспазмі та інших розладах дихання:

● проводити оксигенотерапію;

● інгаляції сальбутамолу (у небулах) через небулайзер (0,15 мг / кг, але не більше 5 мг одноразово на інгаляцію) кожні 20 хвилин, індивідуальної тривалості;

● ввести 2 % розчин еуфіліну 0,5-1,0 мл на рік життя (не більше 10 мл) довенно струменево у 20,0 мл фізіологічного розчину;

● видаляти накопичений секрет з трахеї і ротової порожнини;

● при проявах стридорозного дихання – інгаляції будесоніду (у небулах) через небулайзер по 500 – 1000 мкг кожні 4 години, а за відсутності ефекту від комплексної терапії – негайна інтубація, за життєвими показами – конікотомія.

9. Для пацієнтів, що приймають β-адреноблокатори, призначити глюкагон 15 мл довенно болісно.

Покази для переведення на штучну вентиляцію легень:

─ набряк гортані та трахеї;

─ гіпотонія, що не піддається терапії;

─ порушення свідомості;

─ стійкий бронхоспазм з розвитком дихальної недостатності;

─ набряк легенів;

─ коагулопатична кровотеча.

Симптоматична терапія.

Терапія Н1-антигістамінними препаратами і діуретиками проводиться лише за наявності чітких показів на тлі повної стабілізації артеріального тиску і відміни вазопресорної терапії.

Корекцію артеріальної гіпотонії і заповнення об’єму циркулюючої крові проводять шляхом введення препаратів середньомолекулярних декстранів.

Ліквідація гострих проявів АШ ще не означає сприятливого завершення цього патологічного процесу. Лише через 5-7 днів після гострої реакції прогноз для хворого може вважатися сприятливим.

У дітей, які перенесли АШ, заборонено використовувати шкірні та інші провокаційні тести з медикаментозними препаратами для діагностики анафілактичної реакції у зв’язку з їх невисокою інформативністю та небезпечністю для життя хворих.