3.1.4. Обов’язкові лабораторні та інструментальні дослідження:

─ загально-клінічний аналіз крові (при відхиленнях від норми - 1 раз на 10 днів),

─ біохімічний аналіз крові (загальний білок, білірубін, АЛТ, АСТ, сечовина, креатинін, фібриноген, СРБ, глюкоза) одноразово,

─ визначення групи крові, резус-фактора,

─ реакція Вассермана, аналіз крові на ВІЛ,

─ загальний аналіз сечі, за необхідності – аналіз сечі за Нечипоренком,

─ імунологічне обстеження (визначення рівня IgA, IgM, IgG, загального сироваткового IgE, субпопуляцій лімфоцитів),

─ бактеріологічне дослідження фекалій (аналіз кала на дисбактеріоз) під час вступу до стаціонару і контрольний через 2 тижні після закінчення корегуючого курсу терапії,

─ ФЕГДС – за показами;

─ ЕКГ – за показами;

─ рентгенологічне дослідження придаткових пазух носа – за показами.

3.1.5. Додаткові обстеження:

─ УЗД органів черевної порожнини, малого тазу, нирок – за показами;

─ рентгенологічне обстеження органів грудної клітки – за показами.

3.1.6. Алергологічне обстеження:

─ збір алергологічного анамнезу;

─ шкірні тести з атопічними алергенами (prick-тести, patch-тести);

─ визначення специфічних IgE-антитіл до алергенів (з використанням методу МАСТ або РАСТ);

─ провокаційні тести за необхідності (назальні, кон’юнктивальні, харчові).

3.1.7. Обов’язкові консультації:

─ алерголога;

─ дерматолога;

─ педіатра;

─ гастроентеролога;

─ оториноларинголога;

─ ендокринолога;

─ психоневролога.

Коментар: при дифузному АтД постановка шкірних тестів може бути проведена лише після досягнення ремісії або відносної ремісії шкірного процесу.

3.2. Діагностичний алгоритм. Для діагностики АтД використовується єдиний діагностичний алгоритм, що включає чотири послідовні етапи діагностики:

І. Оцінка симптомів та ознак проводиться за критеріями діагностики АтД, здійснюється диференціація з іншою патологією та оцінка супутніх захворювань.

ІІ. Оцінка ступеня тяжкості АтД: використовується бальна оцінка за системою SCORAD, яка є найбільш об’єктивною і зручною для практичного застосування. Окремо проводиться оцінка якості життя пацієнтів за спеціальними опитувальниками.

ІІІ. Оцінка пускових факторів, супутніх (асоційованих) захворювань та факторів, що ускладнюють перебіг АтД.

ІV. Диференційний діагноз та діагноз.

3.2.1. Діагностичні критерії та оцінка ступеню тяжкості АтД.

Критерії діагностики атопічного дерматиту за Hanifin&Rajka:

Головні критерії (чотири):

1. Свербіж шкіри.

2. Типова морфологія і локалізація шкірних висипів:

• згинальна ліхеніфікація та лінійність;

• у дітей – обличчя та кінцівки.

3. Хронічний рецидивуючий перебіг.

4. Атопія в особистому та сімейному анамнезі.

Додаткові критерії (двадцять три):

1. Ксероз (сухість) шкірних покривів;

2. Іхтіоз, переважно долоневий;

3. Реакція гіперчутливості негайного типу при шкірному тесті з алергенами;

4. Локалізація шкірного процесу на кистях та стопах;

5. Хейліт;

6. Екзема сосків;

7. Схильність до інфекційних уражень шкіри, які пов’язані з порушенням клітинного імунітету;

8. Початок захворювання у ранньому дитячому віці;

9. Еритродермія;

10. Рецидивний конюнктивит;

11. Інфраорбітальна зморшка Денні-Моргана;

12. Кератоконус (конічне випинання рогівки);

13. Передні субкапсулярні катаракти;

14. Тріщини за вухами;

15. Високий рівень IgE у сироватці крові;

16. Потемніння ділянок навколо очей;

17. Блідість або еритема обличчя;

18. Білий лишай;

19. Непереносимість їжі;

20. Непереносимість вовни та ліпідних розчинників;

21. Перифолікулярна локалізація висипу;

22. Вплив емоційних факторів на перебіг захворювання;

23. Білий дермографізм або затримка поблідніння.

Для встановлення діагнозу АтД у пацієнта повинні бути в наявності три головних та три вторинних критерії.

Лабораторні тести:

а) позитивні шкірні тести з харчовими, побутовими, бактеріальними чи грибковими алергенами;

б) окрім загального сироваткового, підвищення рівнів специфічних IgE-антитіл до певних алергенів;

в) клітинні реакції гіперчутливості уповільненого типу in vitro;

г) еозинофілія;

д) порушення показників функціонального стану шлунково-кишкового тракту;

ж) дисбактеріоз кишок.

3.2.2. Бальна оцінка ступеню тяжкості атопічного дерматиту за індексом SCORAD полягає в оцінці ступеню тяжкості АтД за трьома напрямками: поширеністю уражень, інтенсивністю (виразністю) уражень і суб’єктивній оцінці хворим свого стану. Отримані бали по кожній з ознак використовують у формулі для підрахунку індексу SCORAD.

Оцінка поширеності уражень на поверхні шкіри (%) за правилом дев’ятки (різні відношення частин тіла у дітей до 2 років і старше 2 років і дорослих):

Частина тіла	Діти до 2 років		Діти старше 2 років і дорослі
	Передня частина	Задня частина	Передня частина	Задня частина
Голова	8,5	8,5	4,5	4,5
Тулуб	18	18	18	18
Верхня кінцівка	4,5	4,5	4,5	4,5
Нижня кінцівка	6	6	9	9
Кисть	-	-	1	1
Геніталії	-	-	1	-

Сукупна площа ураження – S (%). Показник поширеності А=S/100

1. Оцінка інтенсивності (виразності) уражень:

а) еритема (від 0 до 3 балів);

б) набряк/інтенсивність папул (від 0 до 3 балів);

в) лущення (від 0 до 3 балів);

г) екскоріації (розчісування, від 0 до 3 балів);

д) ліхеніфікація (від 0 до 3 балів).

2. Показник інтенсивності В = сума балів/18.

3. Оцінка свого стану пацієнтом:

а) свербіж (від 0 до 10 балів);

б) безсоння (від 0 до 10 балів).

4. Показник суб’єктивного стану С = сума балів/20.

SCORAD Index = А/5 + 7хВ/2 + С, де

А – площа ураження шкіри у відсотках,

В – сума балів об’єктивних ознак,

С – сума балів суб’єктивних ознак.

Cтупінь тяжкості АД	SCORAD Index	Тривалість загостреннь/ремісій	Відповідь на терапію
Легкий	до 20 балів	1-2 рази на рік, ремісія довготривала	хороша відповідь на терапію
Середньотяжкий	20-40 балів	до 3-4 разів на рік, ремісія менше 4 місяців	невиражений ефект від терапії
Тяжкий	> 40 балів	довготривалі загострення, ремісія менше 2 місяців	терапія малоефективна

3.2.3. Диференційний діагноз АтД проводять із себорейним дерматитом, екземою, червоним пласким лишаєм, коростою, іхтіозом, псоріазом, парапсоріазом, контактно-алергічним дерматитом, ентеропатичним дерматитом і кандидозом. Такі спадкові синдроми, як первинний імунодефіцит синдром Віскотта-Олдрича і синдром Нетертона можуть бути асоційовані з АтД. Важкі форми АтД повинні диференціюватись з Т-клітинною лімфомою шкіри. Остаточний діагноз підтверджується патогістологічними дослідженнями.

3.2.4. Оцінка наявності супутніх (асоційованих) захворювань - алергічного риніту або/і бронхіальної астми («дермо-респіраторного синдрому»). Поширеними у дітей станами, які патогенетично та клінічно поєднані з АтД, є кишковий дисбіоз, гельмінтози та паразитарні інвазії, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, ферментопатії і синдром мальабсорбції.

Деякі генетичні аномалії, наприклад, ангідротична ектодермальна дисплазія, фенілкетонурія, синдром Нетертона, синдром целіакії та агамаглобулінемія, можуть мати подібну до АтД картину запалення шкіри, що слід мати на увазі при збиранні анамнезу.

У разі нетипового/ускладненого перебігу АтД, рефрактерності захворювання до застосованих стандартних методів лікування, наявності додаткових і нетипових для АтД симптомів слід запідозрити наявність супутнього захворювання, яке часто можна виявити анамнестично.

3.2.5. Ускладнення АТД розвиваються внаслідок мікробних інфекцій шкіри, спричинених бактеріями (Staphylococcus aureus у 90% хворих,рідше - Staphylococcus epidermidis, Streptococcus spp., Haemophilus influenzae, Propionibacterium acnes, Enterobacter spp., Pseudomonas spp.), вірусами або грибами (Candida albicans тощо).

3.2.6. Фактори ризику розвитку і провокації загострень АтД. У хворих на АтД має місце полівалентна сенсибілізація. Для виявлення пускових і провокуючих факторів розвитку АтД використовують дані алергологічного анамнезу, харчового щоденника, елімінаційної дієти, за показами – постановку прик(prick)-тесту (дітям старше 3-років лише в стадії клінічної ремісії), визначення специфічних та загального IgE у сироватці крові.

- харчові алергени (коров’яче молоко, яєчний білок, арахіс, соєві боби, лісові горіхи, риба та морепродукти, пшениця). Існує декілька варіантів елімінаційних дієт і спеціальних дієт з виключенням конкретних харчових продуктів (коров’ячого молока, яєць, пшениці, глютену, м’яса тощо);

- аероалергени (побутові, пилкові, епідермальні: домашній пил, кліщі домашнього пилу, продукти життєдіяльності тарганів, пилок рослин, лупа домашніх тварин та алергени мікрогрибів, особливо роду Malassezia, вдихання яких може зумовлювати не лише появу симптомів АД, але й прояв дермо-респіраторного синдрому;

- хімічні алергени (переважно при контакті зі шкірою): одяг (переважно за рахунок його синтетичних складових), постільна білизна, засоби догляду та косметика, побутова хімія, якими користується пацієнт, а також топічні лікарські засоби, призначені для лікування АД.