4. Діагностика анафілактичного шоку

4.1. Клінічні прояви (залежать від шляхів введення препарату):

• порушення гемодинаміки (периферична вазодилятація, гіповолемія);

• порушення дихання (задишка, бронхоспазм);

• порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, пронос);

• шкірний висип (кропив’янка, інші екзантеми, набряк Квінке).

За довенного введення реакція виникає через 3-5 хвилин і проявляється загальною кволістю, шумом у голові, вухах, головним болем, запамороченням, відчуттям жару у всьому тілі, занімінням пальців, язика, губів, зниженням зору, болем у ділянці серця, живота, у м’язах, суглобах, попереку, відчуттям стискання і розпирання грудної клітки, кашлем, нудотою, блюванням. Можуть бути набряк гортані, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк. Спостерігається набряк обличчя, висип на шкірі уртикарного характеру. Можуть виникати мимовільні сечовипускання, дефекація, кров’янисті виділення з піхви. Пульс малого наповнення, частота 120–150 за хвилину. АТ різко знижений або не визначається. Тони серця послаблені. Над легенями вислуховуються сухі свистячі хрипи, які можуть змінитися картиною “німої легені”. З подальшим розвитком АШ симптоми наростають, можуть виникати носові та шлункові кровотечі.

Перебіг анафілактичного шоку:

1) доброякісний - швидке наростання клінічної симптоматики, шок повністю купується під впливом інтенсивної терапії;

2) злоякісний - швидке наростання клінічної симптоматики, може швидко привести до летального наслідку навіть при адекватному лікуванні;

3) затяжний – початкові ознаки стрімко наростають с типовими клінічними проявами, активна протишокова терапія дає частковий ефект. У подальшому клінічна симптоматика не така гостра, однак резистентна до лікування;

4) рецидивний – характерне виникнення повторного стану після початкового купування його симптомів, нерідко виникають вторинні соматичні порушення;

5) абортивний – шок швидко регресує та легко купується без застосування будь-яких лікарських препаратів.

5. Лікування анафілактичного шоку

5.1. Невідкладна допомога при АШ базується на:

1) блокуванні надходження антигену до кровотоку;

2) нейтралізації біологічно активних речовин, що секретуються і надходять до кровотоку в результаті реакції антиген-антитіло;

3) усуненні гіпофізарно-наднирникової недостатності;

4) виведенні хворого з колапсу;

5) знятті асфіксії та/або бронхоспазму;

6) зменшенні проникності судинної стінки;

7) дії на психомоторне збудження;

8) запобіганні розвитку пізніх ускладнень з боку серцево-судинної системи, нирок, органів травлення, ЦНС.

Хворі на АШ повинні бути госпіталізовані та знаходитися під наглядом лікаря не менше 1 доби у зв’язку з імовірністю рецидиву системної реакції.

Головна умова проведення терапії АШ – невідкладне та за можливості одночасне виконання наступних основних протишокових заходів:

─ припинення проникнення алергену в організм;

─ забезпечення прохідності дихальних шляхів;

─ терапія адреноміметиками;

─ терапія глюкокортикостероїдами;

─ інфузійна терапія (введення колоїдних і кристалоїдних розчинів);

─ симптоматична терапія.