11. Охарактеризуйте вплив міжнародних правових норм на національне законодавство в галузі праці і соціально-трудових відносин.

Вплив міжнародних правових норм на національне законодавство в галузі праці

і соціально-трудових відносин здійснюється за допомогою:

• прямого (безпосереднього) застосування міжнародних актів після їх рати-

фікації в установленому порядку;

• включення міжнародних норм у національне законодавство;

• імплементації окремих положень ратифікованих або нератифікованих актів

у національні законодавчі акти.

Отже, інститутами міжнародного нормативно-правового регулювання соціа-

льно-трудових відносин за останні десятиріччя ухвалено цілу низку актів, що

містять міжнародні норми, еталони, стандарти, і які правомірно розглядати як

концентроване висвітлення світового досвіду в цій царині, як міжнародний тру-

довий кодекс.

Європейська соціальна хартія (переглянута)(Рада Європи, 1996 р.)

була підписана від імені України 7 травня 1999 р. і ратифікована Законом

України від 14 вересня 2006 р. № 137-V. Під час ратифікації Україною взято

зобов’язання щодо виконання положень, передбачених статтями Хартії, у

кількості, необхідній для її ратифікації.

У сфері праці взято зобов’язання за такими статтями: ст. 1 «Право на пра-

цю»; ст. 2 «Право на справедливі умови праці», крім п. 3. Встановити щорічну

оплачувану відпустку тривалістю не менше чотирьох тижнів; ст. 3 «Право на

безпечні та здорові умови праці»; ст. 4 «Право на справедливу винагороду»,

крім п. 1. Визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їх-

нім сім’ям достатній життєвий рівень; ст. 5 «Право на створення організацій»;

ст. 6 «Право на укладення колективних договорів»; ст. 7 «Право дітей та підліт-

ків на захист»; ст. 8 Право працюючих жінок на охорону материнства»; ст. 9

«Право на професійну орієнтацію»; ст. 10 «Право на професійну підготовку»;

ст. 11 «Право на охорону здоров’я»; ст. 15 «Право інвалідів на самостійність,

соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства»; ст. 18 «Право займатися

прибутковою діяльністю на території інших Сторін»; ст. 20 «Право на рівні мо-

жливості та рівне ставлення при вирішенні питань щодо працевлаштування та

професії без дискримінації за ознакою статі»; ст. 21 «Право на інформацію і

консультації»; ст. 22 «Право брати участь у визначенні та поліпшенні умов

праці та виробничого середовища»; ст. 24 «Право на захист у випадку звіль-

нення»; ст. 26 «Право на гідне ставлення на роботі»; ст. 27 «Право працівників

із сімейними обов’язками на рівні можливості та рівне ставлення до них»; ст. 28

«Право представників працівників на захист на підприємствах та умови, які

мають створюватися для них»; ст. 29 «Право на інформацію та консультації під

час колективного звільнення».

Не взято зобов’язань за такими статтями Хартії у сфері праці: ст. 19

«Право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу»; ст. 25

«Право працівників на захист їхніх прав у випадку банкрутства їхнього ро-

ботодавця».

12. Розкрийте поняття «соціальне партнерство» у широкому і вузькому його трактуванні.

У сучасних світоглядних конструкціях соціальне партнерство розглядається у двох

аспектах: у широкому розумінні — як суспільний договір між класами і соціальними

групами щодо забезпечення певних умов співіснування на основі узгодження їхніх ін-

тересів — та у вузькому розумінні — як спосіб узгодження інтересів провідних соці-

альних сил у сфері праці, що здійснюється здебільшого на засадах трипартизму.

Трипартизм — взаємовигідна взаємодія трьох стрижневих соціальних сил: капіталу

(роботодавців), праці (найманих працівників) і держави (владних структур); від неї залежать стійкість розвитку суспільства й економіки, якість трудового життя.

Трипартизм — це одночасно й інтеграція зусиль основних соціальних сторін

(представників праці і капіталу), і подовження «рук держави» щодо впливу на

соціально-трудову сферу без залучення законодавчо-владного інструментарію.

Соціальне партнерство — це не тільки узгодження позицій його суб’єктів,

а й узяття рівновідповідальних зобов’язань щодо додержання домовленостей та

виконання узгоджених рішень. Механізм соціального діалогу дає можливість

спрямувати групи інтересів у вектор інноваційного, продуктивного, конструк-

тивного розвитку соціально-трудової сфери