Назвіть основні напрями розвитку і збереження трудового потенціалу України.

Одним з найвагоміших критеріїв, які характеризують сукупний трудовий по-

тенціал країни, є рівень освіти та професійної підготовки економічно активного населення. Високий рівень освіти значної частини населення, як і достатній рівень професійної підготовки сукупної робочої сили, є важливим і активним чинником економічного зростання країни, одним з основних індикаторів рівня людського розвитку і соціалізації економіки. У країнах із соціально орієнтованою розвинутою ринковою економікою на кінець ХХ ст. середня підготовка найманих працівників досягла 14 років навчання. В Україні у 2002 р. середня кількість років навчання зайнятого населення становила 11,9 року, економічно активного населення — 11,8 року, а безробітного населення — 11,0 років. Відповідні показники у 2000 р. становили 11,8 та 11,7 та 10,9 року. І хоч ці показники поступово зростають, однак залишаються ще значно меншими проти розвинутих країн.

Крім цих кількісних показників прикро вражають і менш видимі, але не

менш серйозні проблеми використання освітнього потенціалу (значна частка

людей з високим рівнем освіти не може знайти відповідної роботи). Затребува-

на на ринку праці України кваліфікація в середньому ще менша, ніж кваліфіка-

ція економічно активного населення, тобто ринок праці (у середньому) не сти-

мулює населення до підвищення рівня освіти.

37. Чим, на вашу думку, викликаний розвиток теорії людського капіталу? Визначте це поняття.

Поняття людський капітал увійшло в науку на початку 1960-х років у західній

економічній літературі. Можна назвати дві основні причини виникнення інтересу доданого феномену. По-перше, це загальна закономірність прогресу сучасної науки в цілому, яка виявляється в концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини. По-друге, це визнання того факту, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання. Людський капітал визнаний найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або нагромаджене багатство. Сааме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, кономічного зростання й ефективності.

Використовуючи теорію людського капіталу, можна логічно пояснити і глиб-

ше дослідити такі кардинальні проблеми, як людський розвиток, економічне

зростання, розподіл доходів, роль і значення освіти та професійної підготовки в

суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітків, мотивація тощо. Зокрема,

ця теорія дозволяє встановити доцільність витрат, наприклад, на навчання або

на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і три-

валості періоду їх одержання, що має не тільки навчальне та виховне, але й мо-

тиваційне значення для економістів. Ця теорія стала ідеологією суттєвих інвес-

тицій в освіту та розвиток людей на всіх рівнях, оскільки вони розглядаються як

ефективне джерело економічного зростання.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, під-

приємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей.

Принципові ідеї такої залежності були висловлені ще Адамом Смітом. Бурхливо-

го розвитку теорія людського капіталу набула в другій половині ХХ ст. завдяки

працям американських учених Гаррі Беккера, Якоба Мінсера, Теодора Шульца

та інших. Офіційною датою народження цієї теорії традиційно вважається жов-

тень 1962 р., коли була опублікована серія статей, присвячених суто проблемі

людського капіталу.

У наш час ця теорія посіла чільне місце в структурі економічних знань, їй при-

свячується багато науково-дослідних праць, вона є обов’язковим предметом ви-

вчення на економічних факультетах коледжів та університетів інших країн.

З позицій теорії людського капіталу доходи людей є закономірним підсум-

ком раніше прийнятих рішень. Тобто людина, приймаючи те чи інше рішення,

може безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів. Можна значно

збільшити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і професійну під-

готовку, здоров’я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (особистий)

людський капітал.

Теорія людського капіталу виникла на основі всього попереднього розвитку

економічної науки. Передусім вона пов’язана з генезисом концепції капіталу.

Ще за часів зародження капіталістичних відносин у працях класиків політичної

економії у визначенні змісту поняття «капітал» зустрічаються спроби віднести

до нього саму людину або її здібності.