1. Поясніть, в який спосіб розв’язуються завдання управління працею в організації (на підприємстві)?

Найбільш поширеною на підприємствах та в організаціях залишається сис-

тема управління працею за функціями. Саме за функціональним принципом бу-

дується організаційна структура, недоліком якої є зосередження структурних

підрозділів та працівників на виконанні закріплених за ними функцій. При цьо-

му втрачається орієнтація на цілі та завдання всього підприємства, увага пра-

цівників акцентується не на результатах виконання функцій, а на процесах їх

реалізації. Інноваційне управління працею базується на принципах переходу від

функцій до результатів, від функціональних підрозділів до процесних команд,

від роботи, що орієнтована на прості завдання, до розв’язання складних страте-

гічних завдань.

Управління працею за цілями та результатами в умовах ринку стає не-

від’ємною складовою корпоративної культури та корпоративного управління.

Рамковими умовами запровадження системи управління працею за цілями та

результатами є місія підприємства, генеральна стратегія та головні стратегічні

завдання на перспективу, функції, необхідні для реалізації стратегії. Важливим

моментом є розробка внутрішніх організаційних регламентів, в яких фіксується

чіткий перелік завдань та функцій, установлюються межі компетентності та ви-

значаються взаємозв’язки, що дає змогу спрямувати підрозділи та працівників

на досягнення стратегічних цілей.__

4Чому соціально-трудові відносини вважаються ключовою компонентою всієї системи відносин у суспільстві?

Соціально-трудові відносини без перебільшення є наріжним каменем

усієї системи відносин у суспільстві. Саме через них взаємозв’язуються і вияв-

ляються економічний і соціальний напрямки економічного розвитку. Опанувати

теоретико-методологічні засади соціально-трудових відносин вкрай важливо,

оскільки це дозволить зрозуміти природу і сутнісні характеристики цього склад-

ного соціально-економічного явища, дістати уявлення про систему відносин у

сфері праці в усій її багатогранності і суперечливості, виявляти прогресивні та

деструктивні тенденції розвитку в цій царині, з’ясовувати причини, що стри-

мують можливість розбудови досконалих відносин між працею і капіталом. Без

теоретичного осмислення сутності, ролі і місця соціально-трудових відносин в

економічній системі буде неможливо усвідомити ключові вектори розбудови

соціальної політики, способи розв’язання таких соціально-економічних завдань,

як забезпечення стійкого розвитку, досягнення гідного рівня і якості життя лю-

дей, зайнятих у суспільному виробництві.

Соціально-трудові відносини формуються і виявляються під час створення

матеріальних і нематеріальних благ та послуг, у процесі, котрий одночасно та

завжди є і взаємодією між людиною та природою, і відносинами між людьми у

ході й із приводу виробництва. Отже, саме праці належить першість у відноси-

нах між працею і капіталом. Лише безпосередньо праця уможливлює реальне

поєднання робочої сили і засобів виробництва, і власне в процесі праці форму-

ється особлива система відносин, які становлять підвалини, стрижень суспіль-

них відносин.

2. Дайте розгорнуте визначення соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини — це процес взаємодії (взаємовідносин) між сторонами — найманими працівниками та роботодавцями, суб’єктами й органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування; вони пов’язані з найманням, використанням, розвитком робочої сили, винагородою за працю та спрямовані на досягнення високих рівнів якості життя та ефективності виробництва.

Ці відносини охоплюють широке коло питань — від організаційно-еконо-

мічних і правових інститутів, які забезпечують індивідуальні та колективні пере-

говори, укладання договорів і угод, визначення умов та розмірів трудових дохо-

дів, до участі найманих працівників в управлінні виробництвом, залагодженні

трудових конфліктів тощо.

Основною умовою виникнення та функціонування соціально-трудових від-

носин у сучасній економіці є існування товарного виробництва й іманентних

йому рис, відносин, інститутів, сторін, механізмів. Не менш важлива юридична

незалежність сторін цих відносин. Ідеться як про власника засобів виробництва

(роботодавця), так і власника робочої сили (найманого працівника), які володі-

ють правом та можливостями розпоряджатись і використовувати власність на

свій розсуд. У процесі виникнення та функціонування соціально-трудових від-

носин наймані працівники передають право використання своєї робочої сили

власникові засобів виробництва за умови збереження своєї особистої незалеж-

ності.

Важлива риса сучасних соціально-трудових відносин — їх функціонування

на конкурентних засадах. Конкурують між собою як наймані працівники, що

надають послуги робочої сили на умовах, визначених трудовим договором, так і

покупці послуг робочої сили — роботодавці.

Ще до рис соціально-трудових відносин віднесено їх динамічність та постій-

ність у взаємодії. Пояснюється це тим, що взаємодія між сторонами і

суб’єктами соціально-трудових відносин може виявлятися по-різному: у формі

конфлікту, протидії, соціального діалогу, співпраці тощо; вони не є статичними,

оскільки змінюються та розвиваються відповідно до «викликів» глобалізації,

національного законодавства, наявних ринкових інститутів і механізмів на різ-

них рівнях економіки, цінностей суспільства. Крім того, взаємодія відбувається

на постійній основі, оскільки не завершується відразу після підписання угод чи

договорів, а триває в консультаціях, співпраці з різних соціально-ек питань.