56. У чому виявляється взаємозв’язок інтенсивності праці з іншими економічними показниками? з якою метою провадиться дослідження цього взаємозв’язку?

Інтенсивність праці має чіткий взаємозв’язок і справляє безпосередній вплив

на такі найважливіші економічні показники, як продуктивність праці, обсяг

виробництва, якість продукції, собівартість одиниці продукції та ін.

Співвідношення між досягнутим рівнем продуктивності праці і ступенем його

інтенсивності — об’єктивна величина, хоч динаміка цих показників під дією еко-

номічних, соціальних або інших причин може бути різноспрямованою.

У продуктивності праці відбивається складна взаємодія трьох головних ком-

понентів, з яких складається трудовий процес: предмета праці, засобів праці та

Між рівнем інтенсивності праці та кількістю продукції (обсягом послуг) іс-

нує пряма залежність, тобто в разі збільшення інтенсивності або затрат праці

кількість продукції (обсяг послуг) також збільшується. Проте зростання інтен-

сивності праці понад нормальний рівень, особливо в довгостроковому періоді,

призведе до зниження темпів зростання обсягу випуску з причини психофізі-

ологічних обмежень організму людини.

Взаємозв’язок інтенсивності праці та собівартості одиниці продукції виявля-

ється в таких закономірностях: після збільшення фактичної інтенсивності в ме-

жах її нормального рівня собівартість знижується, оскільки зростає продуктив-

ність праці. При цьому досягається певний економічний ефект завдяки

економії на умовно-постійних витратах або завдяки економії чисельності зайня-

тих. Водночас, незважаючи на зростання інтенсивності праці, а значить, і затрат

праці, рівень заробітної плати залишається без змін.

Інтенсивність праці має відмінності порівняно з важкістю праці: категорія

інтенсивності пов’язана з продуктивністю і є її фактором, а важкість праці

пов’язана з відтворенням робочої сили і характеризує міру впливу всієї сукуп-

ності елементів умов праці на функціональний стан та здоров’я організму лю-

дини. Кількіс відмінність між інтенсивн та важкістю праці полягає в тому, що важкість праці визнач всіма затратами роб сили — і виробнич, і невиробнич, тоді як інтенсив праці — тільки виробнич, що реаліз в корисн результаті праці.

Інтенсивність і напруженість праці відрізняються кількісно та за якісними па-

раметрами. У кількісному аспекті інтенсивність завжди менша від напруженості,

оскільки в реальних умовах використання робочої сили відбуваються її втрати.

В якісному аспекті їх різниця значна, оскільки інтенсивність та напруженість

зумовлені різними факторами та мають різне економічне значення. Зокрема, у се-

редніх умовах праці динаміка інтенсивності відповідатиме змінам працездатності

та продуктивності праці, оскільки незмінними залишатимуться технічна оснаще-

ність праці та кваліфікація працівників.

57. Які показники та методи використовуються для вимірювання інтенсивності праці? Охарактеризуйте їх переваги і недоліки.

Методи оцінювання інтенсивності праці.

Усі методи оцінювання інтенсивності праці можна об’єднати в три групи,

кожна з яких охоплює тільки один вид методів, що базуються на психофізіоло-

гічних або конкретно-соціальних дослідженнях, або на дослідженнях роботи й

оцінюванні результатів.

З-поміж м е т о д і в п е р ш о ї г р у п и найбільш поширеним є калори-

метричний. Його перевагою є те, що він дозволяє визначити межі мінімальних

і максимальних затрат праці в певних організаційно-технічних умовах вироб-

ництва. Однак результати, одержані цим методом, відображають не тільки ви-

робничі, але й невиробничі витрати. Крім того, значні неточності він допускає у

вимірюванні інтенсивності праці у працівників, що виконують трудові процеси

з найпростішими трудовими рухами без зусиль або зі значною питомою вагою

статичного навантаження і нервово-розумових елементів. Низьку точність ви-

мірювання дає використання спеціальної таблиці, де значення енергозатрат вка-

зують для професій (спеціальностей) працівників чи видів робіт за сферами

економічної діяльності.

Часто для оцінювання інтенсивності праці застосовуються методи, розроблені

психофізіологами для оцінювання втоми і працездатності. Варто зазначити, що різ-

ні методики, характеризуючи той самий трудовий процес за той самий час, дають

різні результати, тому говорити про міру втоми і тим більше про інтенсивність

праці за результатами використання таких методів дуже важко. При цьому, як і ка-

лориметричний метод, результати обстеження за їх допомогою відображають як

доцільні і виробничі, так і недоцільні і невиробничі затрати енергії, що призводить

до грубих помилок у вимірюванні інтенсивності праці.

Поряд з методами, що базуються на психофізіологічних дослідженнях, інтен-

сивність праці оцінюється і методами, в основу яких покладено конкретні

соціальні дослідження чи дослідження суб’єктивного стану працівників.

Сутність таких методів полягає в одержанні інформації про втому і працездат-

ність виконавців за допомогою їх опитування. Існує багато методик одержання

такої інформації. Найбільш популярними з них є методики, розроблені Г. М. Чер-

кaсовим1, а також авторським колективом НДІ праці2.

Г. М. Черкасов пропонує для оцінювання інтенсивності праці використову-

вати загальний коефіцієнт важкості праці (ЗКВ) і коефіцієнт відновлення праце-

здатності (КВП). Перший визначається відношенням різниці між кількістю втом-

лених і невтомлених працівників до кількості працівників усієї сукупності.

Другий розраховується як відношення різниці між чисельністю працівників, які

прийшли на роботу невтомленими й помірно втомленими, і чисельністю пра-

цівників, які пішли з роботи в попередній день помірно втомленими і невтом-

леними, до чисельності працівників всієї сукупності. Відношення першого кое-

фіцієнта до другого визначають значення третього, за яким характеризують

інтенсивність праці.

Дані методи мають і суттєві недоліки:

􀂾 дають ефект тільки за умови оцінювання інтенсивності праці великих ко-

лективів;

􀂾 характеризують більшою мірою напруженість споживання робочої сили,

ніж рівень інтенсивності праці;

􀂾 не замінюють фізіологічних досліджень у вивченні втоми й працездатності;

􀂾 не дають оцінки величини можливих резервів у разі нормалізації інтенсив-

ності праці.

Через ці недоліки дані методи рекомендується використовувати разом з іншими.

Крім розглянутих широко використовуються методи, що базуються на до-

слідженнях роботи й оцінюванні її результатів. До них належать: виробіток

продукції за певну одиницю часу, темп і обсяг роботи, коефіцієнт використання

робочого часу і низка інших економічних показників. Виробіток продукції в на-

туральному вимірі найбільш точно характеризує динаміку інтенсивності праці.

З метою одержання її характеристики протягом робочої зміни будується крива

виробітку. Побудова здійснюється за обсягом продукції в натуральному вимірі,

яка випускається зазвичай за кожний час чи кожні півгодини. Аналізуючи таку

криву, можна дізнатися, вища чи нижча була інтенсивність праці в кожний мо-

мент часу порівняно з початком зміни. Однак показник виробітку не можна ви-

користати для характеристики динаміки інтенсивності праці на робочих місцях,

де змінюються умови виробництва і випускається різнорідна продукція.

Ще одним методом оцінювання інтенсивності праці, що належить до методів

дослідження робіт і оцінювання їх результатів, є метод, в основу якого покладено

використання мікроелементних нормативів1. Інтенсивність, тобто кількість праці,

продуктивно затрачена в одиницю часу, перебуває в прямій залежності від кількос-

ті трудових рухів, яка, своєю чергою, залежить від їх виду, зусиль, точності вико-

нуваної роботи, відстані переміщування робочих органів, а також інтелектуального

завантаження виконавця. Кількість трудових рухів, зважаючи на вплив переліче-

них факторів, можна оцінити робочим часом через переведення їх за допомогою

мінімальної одиниці затрат часу на найпростіший рух.

Інтенсивність за цим методом визначається за формулою

Ін=К/Т

де Іп — інтенсивність праці приведених рухів;

К — кількість приведених рухів за певний робочий час;

Т — робочий час, год, хв чи с.