3. Що об’єднує соціально-трудову сферу і соціально-трудові відносини?

Всебічний аналіз відносин, які є предметом нашої дисципліни, передбачає

й розгляд співвідношення соціально-трудових відносин з таким спорідненим

інститутом сучасної економіки, як соціально-трудова сфера. Перш за все за-

значимо, що нині ні в літературі, ні на практиці немає єдиного трактування

та розуміння співвідношення згаданих категорій. Так, наприклад, існує дум-

ка, що соціально-трудові відносини є основою соціально-трудової сфери1.

Соціально-трудова сфера охоплює галузі, блоки, інститути, які забезпечують

усі фази життєдіяльності людини, її відтворення як робочої сили, соціального

супроводу протягом життя, а саме:

􀀹соціальну сферу як сукупність галузей соціально-культурного, освітнього

й наукового комплексу (культура, побутове забезпечення, охорона здоров’я,

освіта, наука тощо);

􀀹інститути зайнятості і розвитку людських ресурсів (ринок праці, служби

зайнятості, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації зайнятих і без-

робітних тощо);

􀀹соціальну сферу підприємств і організацій;

􀀹сферу компенсацій і мотивації продуктивної праці (система матеріального

та нематеріального стимулювання, система формування сукупних доходів насе-

лення, у т. ч. пенсійна система);

􀀹інститути соціального страхування і соціального захисту (усі види стра-

хування населення, система соціального захисту);

􀀹інститути умов праці (норми і системи гігієни праці, умов роботи, техніки

безпеки тощо).

Отже, наведене дає підстави стверджувати, що соціально-трудові відносини і

соціально-трудова сфера є самостійними компонентами економічної системи, а

їх складний, багатоплановий взаємозв’язок ґрунтується на такому. По-перше,

соціально-трудова сфера є основним інститутом формування і розвитку людсь-

кого капіталу і безпосередньо впливає на якість трудового життя. По-друге,

сторони і суб’єкти, які діють на полі соціально-трудової сфери і соціально-

трудових відносин, переважно ті самі. По-третє, існує і зв’язок між досконалі-

стю соціально-трудових відносин та розвитком соціально-трудової сфери.

4. Охарактеризуйте основні складові системи соціально-трудових відносин.

В узагальненому вигляді складниками предмета відносин, що аналізуються, є:

􀀹соціально-трудові відносини зайнятості;

􀀹соціально-трудові відносини, пов’язані з правилами внутрішнього розпорядку;

􀀹соціально-трудові відносини, пов’язані з умовами та охороною праці;

􀀹соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з розвитком персоналу

(підвищенням кваліфікації, перепідготовкою тощо);

􀀹соціально-трудові відносини, пов’язані з організацією індивідуальної та

колективної праці;

􀀹соціально-трудові відносини у зв’язку з оцінюванням індивідуальних яко-

стей і результатів роботи;

􀀹соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за

працю;

􀀹соціально-трудові відносини, пов’язані з додержанням норм трудового за-

конодавства та угод і договорів;

􀀹соціально-трудові відносини з інших питань трудового життя.

Отже, практично всі аспекти трудового життя людини правомірно розглядати

як предмет соціально-трудових відносин. Не принижуючи значення певних соціа

льно-економічних явищ, які входять до складу предмета соціально-трудових відносин, виокремимо ті з них, на які припадає найбільше «навантаження» в регулюван-ні відносин між роботодавцями і найманими працівниками та їхніми представницькими органами. Це — соціально-трудові відносини зайнятості, соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за працю, соціальнотрудові відносини, пов’язані з організацією й ефективністю праці.

Елементи, які утворюють предмет соціально-трудових відносин, тісно взаємо-

зв’язані і взаємодіють між собою. Результатом такої взаємодії є зміна властивостей як окремих елементів, так і системи в цілому. Так, соціально-трудові відносини зайнятості і безпосередньо, і опосередковано впливають на формування трудових доходів і якість трудового життя працівників. Соціально-трудові відносини, що виникають з приводу розподілу результатів праці, перебувають в обопільній залежності з відносинами, що пов’язані з організацією й ефективністю трудової діяльності. У цілому взаємовплив зазначених та інших елементів обумовлює якісні зміни у системі соціально-трудових відносин, і ця система набуває властивостей, яких немає або які менш виразні у складниках цієї системи